П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3565/20
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 26.05.2020р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
24.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.03.2020 року №871/03-18 про відмови йому у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату йому з 13.12.2019 року пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року, що діяла на час призначення пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Одеської області від 04.03.2020 року №64 без обмеження її максимального розміру та з урахуванням раніше проведених виплат.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019 та у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих працівників органів прокуратури позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку його пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури Одеської області. Разом з тим, відповідачем було протиправно та безпідставно відмовлено йому у такому перерахунку, з посиланням на норми прийняті внаслідок неконституційних змін.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 12.03.2020 року №871/03-18 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, призначеної за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.01.2020 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою прокуратури Одеської області №64 від 04.03.2020 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% від сум грошового забезпечення без обмежень граничного розміру пенсії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ПФУ в Одеській області 12.06.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги у повному обсязі.
18.06.2020 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 з 13.09.1991 року по 30.12.2010 року працював в органах прокуратури Одеської області та згідно наказу №1826-к від 29.01.2010 року та на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» був звільнений у зв'язку з виходом не пенсію за вислугою років.
З 03.11.2003 року позивачу, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №3662-12 від 26.11.1993 року в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року, було призначено пенсію за вислугою років довічно у розмірі 90% від заробітної плати.
Згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2016 року, пенсія позивачу була перерахована із розрахунку 90% від заробітку без обмеження будь-яким максимальним розміром.
В березні 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо перерахунку пенсії, додавши довідку прокуратури Одеської області №64 від 04.03.2020 року, відповідно до якої розмір заробітної начальника відділу складає 42 046,66 грн., з яких посадовий оклад 7750 грн., надбавка за класний чин - 2400 грн., надбавка за вислугу років 40% - 3100 грн., інші щомісячні надбавки, доплати (ОВЗ) 70% - 9275 грн., премія 60% - 13 515 грн., матеріальні допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань 3033,33 грн. та 3033,33 грн.
Однак, 12.03.2020 року рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №871/03-18 позивачу було відмовлено в такому перерахунку пенсії, призначеної за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру».
Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності п/вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.46 Конституції України, право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Як слідує зі змісту вимог п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Так, правові засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури встановлює Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 року, який набрав чинності з 15.07.2015 року.
Відповідно до приписів ч.20 ст.86 вказаного Закону №1697-VІІ, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури безпосередньо визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як загально відомо, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких Постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури» були внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури, додатками до якої, затверджено нові збільшені схеми посадових окладів працівників прокуратури.
Але в подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, слід зазначити, що ці положення ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII (зі змінами), які були визнані «неконституційними», втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Також, у своєму рішенні від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до ст.86 Закону.
Таким чином, ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ, яка в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Отже, до повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади.
А таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Окрім того, Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
При цьому, п.3 цього рішення установлено такий порядок його виконання:
- ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому ч.ч.2,3,4 цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні 2 (два) відпрацьовані роки.
Таким чином, Конституційний Суд України в своєму рішенні чітко встановив і порядок виконання цього рішення.
Так, як встановлено судами обох інстанцій, позивач отримав довідку прокуратури Одеської області про складові заробітної плати №64 від 04.03.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсій з заявою і зазначеною довідкою звернувся до відповідача.
А оскільки рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 ухвалено 13.12.2019 року, і у п.2 резолютивної частини цього рішення №7-р(ІІ)/2019 визначено, що відповідні положення втратили чинність з 13.12.2019 року, то, відповідно, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок тоді, коли вже було визнано неконституційним положення про те, що порядок перерахунку пенсії повинен бути встановлений Кабінетом Міністрів України та був встановлений порядок здійснення такого перерахунку, у зв'язку з чим, спірне рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії дійсно є протиправним.
Також, слід зазначити й про те, що головною підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Підвищення заробітної плати працівникам прокуратури після призначення позивачу пенсії за вислугу років відбулося 01.09.2017 року (відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №657), т.б. на момент звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсії вже існувала та обставина, що тягне за собою зміну розміру пенсії.
Що ж стосується інших позовних вимог про обмеження максимального розміру пенсії, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, з цього приводу зазначає наступне.
Тік, як вбачається зі змісту вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI (зі змінами), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати 10 (десяти) прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати 10740 грн.
Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 2006 року отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, з розрахунку 90% з середнього заробітку без будь-яких обмежень її максимального розміру.
Тобто, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та 17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, якими, зокрема, передбачалось, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
При цьому, Законом Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VІІ внесено зміни до ч.15 ст.50-1 Закону «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана норма набрала чинності вже після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Також слід вказати й про те, що ч.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
До того ж, Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн., які визначено Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набирають чинності з 01.01.2016 року та дія визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року (п.п.1,2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24.12.2015р.).
Таким чином, враховуючи, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була йому призначена до 01.01.2016 року, то відповідно, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 25.09.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко