вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2124/20
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720)
до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 3 А, код 13711949)
про стягнення 2030,65 грн.
без виклику представників сторін
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (відповідач) про стягнення 2030,65 грн., з яких: 227,63 грн. пені, 38,37 грн. 3% річних та 1764,65 грн. збитків за Договором постачання природного газу №3780/19-КП-17 від 27.05.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідач не надіслав суду відзиву на позов.
Разом з тим на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву, яке обґрунтоване тим, що відповідачем не отримано копію позовної заяви з додатками.
Посилаючись на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби» (COVID-19), ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Постанову Кабінету Міністрів України № 760 від 26.08.2020, відповідач просив суд продовжити строк на подання відзиву до 31.10.2020.
Розглянувши клопотання про продовження строку для надання відзиву суд зазначає наступне.
У відповідності до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Можливість продовження встановленого судом процесуального строку обумовлена поданням відповідної заяви учасника справи до закінчення цього строку.
Відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392, з 01.06.2020 року послаблено протиепідемічні заходи та, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо, перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами, міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами.
Жодних правових підстав для припинення діяльності суду зі здійснення правосуддя та розгляду судом справ на період карантину чинне законодавство не містить та додатково органами влади не визначено.
Таким чином, посилання відповідача на не отримання матеріалів позовної заяви, суд не вважає поважною причиною для продовження строку подання відзиву, яка зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, оскільки позовна заява та додані до неї документи були направлені на адресу Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" 22.07.2020 року, а учасники судового процесу не позбавлені права на ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні суду, за умови подання відповідної заяви.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вже зазначалось, провадження по справі №911/2124/20 порушено 29.07.2020 року, тобто до 28.09.2020 суд зобов'язаний вирішити справу по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання про продовження строку для надання відзиву слід відмовити.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.05.2019 між Акціонерним товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (споживач) було укладено договір №3780/19-КП-17 постачання природного газу.
За умовами договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016-2017 роках природний газ (надалі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі прострочення споживачем оплати згідно 5.1. та 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.
Згідно з Розділом 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання природного газу до 31.05.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8047,90 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу, копію якого долучено до матеріалів справи та довідкою по операціях за договором.
Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.
У зв'язку з порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за Договором, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 227,63 грн. пені та 38,37 грн. 3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання з оплати газу виконані, проте з простроченням строків оплати, встановлених Договором.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга:Закон" перевірено розрахунки позивача, в межах заявлених періодів, та встановлено, що відповідні розрахунки є арифметично вірними, відповідно, вимоги про стягнення з відповідача 227,63 грн. пені та 38,37 грн. 3% річних є такими, що заявлені правомірно.
Посилаючись на те, що відповідач спожив природний газ в більшому, ніж узгоджено, обсязі, позивач нарахував та просить суд стягнути 1764,65 грн. збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем пункту 2.1. договору, які розраховані на підставі пунктів 3.13. та 5.7. договору та пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, які у добровільному порядку відповідачем не сплачені.
Так, пунктом 3.13 договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
- 3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
- 3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;- замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до пункту 6.2 договору, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. договору.
Згідно з умовами пункту 6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу у травні 2019 року замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 0,6 тис. куб метрів.
Актом приймання-передачі від 31.05.2019 сторони зафіксували розмір фактично переданого природного газу у обсязі 1,091 тис.куб.м.
Відтак, відповідач у травні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому, ніж було узгоджено сторонами у пункті 2.1 договору.
04.11.2019 позивачем на адресу відповідача було відправлено Акт-претензію за вих. № 26-2906-19, якою позивач вимагав від відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил в розмірі 1764,65 грн. за різницю між замовленим в травні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в травні 2019 природного газу за договором, згідно з розрахунком, наведеним у тексті акту-претензії. Докази направлення та отримання вказаного акту-претензії наявні в матеріалах справи.
Як зазначає позивач, на час розгляду справи збитки у розмірі 1764,65 грн. в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку збитків, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено відхилення від обсягу замовленого газу та інші показники, отже, розрахунок збитків, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення збитків визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1764,65 грн.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 3 А, код 13711949) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 227 (двісті двадцять сім) грн. 63 коп. пені, 38 (тридцять вісім) грн. 37 коп. 3% річних, 1764 (одну тисячу сімсот шістдесят чотири) 65 коп. збитків та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.09.2020
Суддя Т.Д. Лилак