вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/651/20
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи
За позовом Громадської організації "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ"
до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Державного підприємства "ЧАЙКА"
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача
Державне управління справами
провизнання недійсним розпорядження та державного акту
Представники сторін:
від позивача: Барановська В.В.;
від відповідача-1: Черняк О.О.;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: Любавська І.Р.;
Громадська організація "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ" звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Києво-Святошинської районної державної адміністрації та Державного підприємства "ЧАЙКА" про визнання недійсним розпорядження та державного акту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 13.12.2012 № 3493 та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2012 прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки порушують права позивача на орендовану земельну ділянку.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/651/20 від 20.03.2020 позовну заяву Громадської організації "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ" залишено без руху.
02.04.2020 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2020.
Ухвалою суду від 08.04.2020 було відкрито провадження у справі № 911/651/20 та призначено підготовче засідання на 08.05.2020, запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.
28.04.20 від відповідача-2 до канцелярії суду надійшло клопотання про витребування у позивача доказів у справі, відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
04.05.2020 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
07.05.2020 представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 07.05.2020 представником відповідача-2 надано усні пояснення щодо поданих раніше останнім клопотань про залучення до участі у справі Державного управління справами в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, а також про витребування у позивача додаткових доказів у справі.
Представником позивача надано усні пояснення, відповідно до яких останній не заперечував проти задоволення клопотання про залучення третьої особи у справі. Разом із тим, проти задоволення клопотання про витребування доказів представником позивача висловлено заперечення.
07.05.2020 в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду про задоволення клопотань відповідача-2, про залучення третьої особи, про витребування доказів у справі та про відкладення підготовчого судового засідання на 27.05.2020.
12.05.2020 від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
22.05.2020 від відповідача-2 до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
25.05.2020 позивачем подано до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 07.05.2020, а також відповідь на відзив.
В судове засідання 27.05.2020 представники відповідача-1 та 2, а також третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
27.05.2020 в судовому засіданні оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового заідання на 11.06.2020.
03.06.2020 від адвоката відповідач-2 надійшла заява, в якій останній повідомив суд, що більше не є адвокатом відповідача-2.
11.06.2020 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення по справі.
11.06.2020 відповідачем-2 в судовому засіданні подано заву про застосування позовної давності.
В судовому засіданні 11.06.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача-1 про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 15.06.2020.
17.06.2020 від позивача надійшло на електронну адресу суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
22.06.2020 ухвалою суду було виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 17.06.2020.
03.07.2020 відповідачем-2 подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
08.07.2020 представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 08.07.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 30.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача-1 про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 09.07.2020.
15.07.2020 від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
30.07.2020 представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що судом здійснено всі необхідні процесуальні дії до закінчення підготовчого провадження, беручи до уваги те, що учасники судового процесу скористались всіма наданими їм процесуальним законодавством правами, а також, у зв'язку із наявністю у матеріалах справи достатніх доказів для початку судового розгляду справи по суті, судом 30.07.2020 в судовому засіданні оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 911/651/20 до судового розгляду по суті на 09.09.2020.
З метою повідомлення відповідача-1 про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено 31.07.2020 ухвалу-повідомлення, яку направлено на адресу останнього.
09.09.2020 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю з посиланням на наступне.
Позивач стверджує, що при прийнятті відповідачем 1 розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 13.12.2012 № 3493, а також при видачі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2012 відбулось порушення вимог чинного законодавства, оскільки зазначені документи були прийняті на підставі недостовірної інформації, зазначеної в технічній документації. Враховуючи вищенаведене та наявне накладення земельних ділянок відповідача 2 на земельну ділянку позивача, Громадська організація "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ" вважає, що її права на орендовану земельну ділянку порушені.
В свою чергу, в судовому засіданні представник відповідача-1 надав усні заперечення щодо позову, відповідно до яких зазначив, що всі обґрунтування позивача є безпідставними, та такими, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджені наявними матеріалами справи, у зв'язку із чим просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник третьої особи підтримав свої заперечення щодо позову, викладені у письмових поясненнях та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
09.09.2020 в судовому засіданні судом були досліджені докази, які долучені до матеріалів справи учасниками судового процесу.
В судовому засіданні 09.09.2020 представник позивача в судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю, а представники відповідача 1 та третьої особи просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Щодо неявки відповідача 2 в судове засідання судом зазначається наступне.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Одночасно, судом враховані відзив на позовну заяву, а також заперечення на відповідь на відзив, подані відповідачем 2 до матеріалів справи.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
У судовому засіданні 09.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
11.11.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області було видано Державному сільськогосподарському підприємству „Чайка" філія „Лісне" бригада „Лісне" Державний акт на право постійного користування землею площею 423, 26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у Києво-Святошинського району Київської області.
Листом № 16/03-57-129 від 01.04.2004 Державне сільськогосподарське підприємство „Чайка" надало згоду на вилучення з користування філії „Лісне" земельної ділянки площею 50, 00 га в адміністравтиних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Розпорядженням № 132 від 05.04.2004 „Про передачу до земель запасу Шпитьківської сільської ради земельної ділянки Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка" філія „Лісне" бригада „Лісне" Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, враховуючи згоду землекористувача Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка" - лист від 01.04.2004 № 16/03-57-129, вилучено із земель Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка" філія „Лісне" бригада „Лісне" земельну ділянку загальною площею 50, 0 га, в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради, та передано зазначену земельну ділянку до земель запасу Шпитьківської сільської ради.
Рішенням № 183-14-24 від 27.04.2004 р. Київської обласної ради затверджено межі окремих населених пунктів Київської області, у тому числі с. Шпитьки загальною площею 592, 0 га згідно проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів, розробленого ДП „Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".
Рішенням № 847 від 08.07.2004 Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області погоджено Громадській організації „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" місце розташування земельної ділянки під розміщення житлового будівництва орієнтовною площею 60, 0 га в межах с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області, надано згоду на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 60, 0 га в оренду Громадській організації „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" під розміщення житлового будівництва в межах с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області.
Листом № 16/03-57-308 від 10.09.2004 Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка" погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в довгострокове користування на умовах оренди (49 років) для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд площею 10, 0000 га за рахунок земель Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка" в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Рішенням № 895 від 16.09.2004 Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області погоджено проект землеустрою щодо відведення Громадській організації „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" земельної ділянки площею 59, 9317 га, з яких 49, 9317 га за рахунок земель запасу сільської ради та 10, 0 га за рахунок земель Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка", та надано цю ділянку в оренду строком на 49 років для будівництва житлових будинків.
05.10.2004, на підставі вищевказаного рішення № 895 від 16.09.2004 Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, між Шпитьківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Громадською організацією „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого Шпитьківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було надано, а Громадською організацією „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" було прийнято у строкове платне користування земельну ділянку (цільове призначення -будівництво та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд членами Громадської організації „Об'єднання громадян „Лісне ІІ") загальною площею 59, 9317 га, з яких 49, 9317 га за рахунок земель запасу сільської ради та 10, 0 га за рахунок земель Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка", розташовану на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах села Лісне, терміном на 49 років, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З. І. та зареєстровано в реєстрі за № 6169.
В подальшому, рішенням № 931 від 20.10.2004 Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 129 членам Громадської організації „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" під будівництво та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд в межах с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області, вирішено передати земельні ділянки у власність та видати державні акти на право власності на земельні ділянки 129 членам Громадської організації „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" під будівництво та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд в межах с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області загальною площею 30, 93 га.
Рішенням б/н від 27.04.2005 Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області скасовано рішення № 847 від 08.07.2004 р. Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та рішення № 895 від 16.09.2004 Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, вирішено земельну ділянку площею 50 га передати до земель запасу Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а земельну ділянку площею 10 га погоджено для надання в оренду ДСП „Чайка" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
26.08.2005 р. Заступником Прокурора Київської області було внесено протест № 07/8-1168вих від 26.08.2005 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на розпорядження № 132 від 05.04.2004 „Про передачу до земель запасу Шпитьківської сільської ради земельної ділянки Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка" філія „Лісне" бригада „Лісне" Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області із вимогою про його скасування.
Розпорядженням № 412 від 13.09.2005 Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області скасовано розпорядженням № 132 від 05.04.2004 „Про передачу до земель запасу Шпитьківської сільської ради земельної ділянки Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка" філія „Лісне" бригада „Лісне" Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.
Вважаючи, що розпорядження № 132 від 05.04.2004 р. Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, рішення № 847 від 08.07.2004 р. Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, рішення № 895 від 16.09.2004 р. Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області були прийняті та, на їх підставі договір оренди земельної ділянки від 05.10.2004, укладений між Шпитьківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ГО „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" були прийняті та укладені всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", іншим нормативно-правовим актам, у зв'язку із порушенням підстав та процедури вилучення у Державного сільськогосподарського підприємства „Чайка" філія „Лісне" бригада „Лісне" Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області спірної земельної ділянки, площею 50 га прокурор Київської області в інтересах держави в особі Державного управління справами, ДСП „Чайка" у 2005 році звернувся в Господарський суд Київської області із адміністративним позовом до ГО „Об'єднання громадян „Лісне ІІ", Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсними розпорядження № 132 від 05.04.2004 р. Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, рішення № 847 від 08.07.2004 р. Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, рішення № 895 від 16.09.2004 р. Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, договору оренди земельної ділянки від 05.10.2004 р., укладеного між Шпитьківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ГО „Об'єднання громадян „Лісне ІІ", застосування наслідків недійсності договору, а саме зобов'язання повернути у володіння ДСП „Чайка" земельної ділянки загальною площею 59, 9317 га.
Справа переглядалась неодноразово. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2012 у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4/19/14 було відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 у справі 271/7-05/351/13/20-09/4/19/14 апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2012р. у справі №271/7-05/351/13/20-09/4/19/14 скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: „Позов задовольнити частково. Визнати недійсним рішення Шпитьківської сільської ради №847 від 08.07.2004р. в частині погодження Громадській організації „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" місця розташування земельної ділянки під розміщення житлового будівництва орієнтовною площею 10,0 га, яка знаходилась в постійному користуванні Державного підприємства „Чайка", в межах с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області та надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки площею 10,0 га в оренду Громадській організації „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" під розміщення житлового будівництва в межах с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області.Визнати недійсним рішення Шпитьківської сільської ради №895 від 16.09.2004р. в частині погодження проекту землеустрою щодо відведення Громадській організації „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" земельної ділянки площею 10,0 га за рахунок земель Державного підприємства „Чайка" та надання цієї ділянки в оренду на 49 років для будівництва житлових будинків. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2004р., укладений між Шпитьківською сільською радою та Громадською організацією „Об'єднання громадян „Лісне ІІ", в частині надання в оренду земельної ділянки площею 10,0 га в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за рахунок земель Державного підприємства „Чайка". Зобов'язати Громадську організацію „Об'єднання громадян „Лісне ІІ" повернути Державному підприємству „Чайка" земельну ділянку площею 10,0 га в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. В іншій частині в позові відмовити.".
Зазначена постанова КАГС була залишена без змін постановою ВГСУ від 23.07.2013 у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4/19/14, а касаційна скарга заступника прокурора Київської області - залишена без задоволення.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.
Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 у справі 271/7-05/351/13/20-09/4/19/14 та постанова Вищого господарського суду України від 23.07.2013 у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4/19/14, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.
В той же час, як стверджує позивач, враховуючи те, що частина орендованої позивачем земельної ділянки була передана у власність громадянам - членам ГО «ОГ Лісне ІІ», тому у користуванні позивача залишилась земельна ділянка площею 29,0017 Га. Водночас, зміни в договір оренди не вносились.
З метою приведення у відповідність площі орендованої земельної ділянки та реєстрації останньої у Державному земельному кадастрі, позивачем 04.02.2020 року замовлено виконання робіт по розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), про що укладено договір № 4-Л/2020 на створення (передачу) науково-технічної документації з ТОВ «КАДАСТР Ф».
Під час виконання робіт з виготовлення даної технічної документації, кадастровим реєстратором Відділу у Києво-Святошинському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовлено позивачу у реєстрації земельних ділянок площами 15,573 га та 5,2543 га у Державному земельному кадастрі у зв'язку із перетином із земельною ділянкою з кадастровим номером 3222488200:05:006:5051 на 100 % (Рішення № № РВ-3202285442020 та РВ-3202285562020, копії яких долучено до матеріалів справи).
Судом встановлено, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 13.12.2012 № 3493 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 3222488200:05:006:5051 площею 184,9339 га, яка знаходиться в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту.
За наслідками розроблення вищевказаної документації та її затвердження, 29.12.2012 ДП «Чайка» року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 184,9339 га з кадастровим номером 3222488200:05:006:5051 (серія ЯЯ№ 383903) і на даний час вона перебуває в постійному користуванні ДП «Чайка» філії «Лісне» (бригада «Лісне»).
Одночасно, позивач стверджує, що вищенаведена технічна документація була складена (згідно пояснювальної записки) з урахуванням рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2010 року у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2004 року. При цьому, Громадська організація "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ" зазначає, що зазначене судове рішення не було остаточним та не набрало законної сили на момент розроблення документації та її затвердження і у розробника цієї документації та у Києво-Святошинської районної державної адміністрації не було жодних правових підстав враховувати дане судове рішення під час її розроблення та затвердження. Остаточне рішення у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4 було прийнято Вищим господарським судом України 23.07.2013 року, яким було залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року, якою договір оренди земельної ділянки позивача від 05.10.2004 року визнано недійсним тільки в частині надання в оренду земельної ділянки площею 10 га в межах Шпитьківської сільської ради за рахунок земель ДП «Чайка».
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що в документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Чайка», безпідставно враховано, як юридичний факт - визнання недійсним договору оренди від 05.10.2004 року, що в свою чергу, на думку позивача, призвело до безпідставного включення частини земель, які належать позивачу на праві оренди згідно договору від 05.10.2004 року, до земель ДП «Чайка».
З огляду на вищенаведене, позивачем замовлено у ТОВ «КАДАСТР Ф», та останнім виготовлено збірний кадастровий план земельних ділянок позивача та ДП «Чайка», а також складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ГО «ОГ «Лісне ІІ». Як стверджує позивач, згідно цього плану, чітко вбачається факт накладання земельної ділянки ДП «Чайка» з кадастровим номером 3222488200:05:006:5051 площею 184,9339 га, на землі позивача. Разом із тим, позивачем повідомлено суд, що останній ніколи не відмовлявся від орендованої земельної ділянки та остання ніколи не вилучалась у нього.
Враховуючи всі вищенаведені обставини у сукупності, Громадська організація "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ" вважає, що спірне розпорядження від 13.12.2012 № 3493 та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2012 порушують права позивача на орендовану земельну ділянку, у зв'язку із чим є такими, що прийняті з порушенням вимог ст. ст. 116, 149 Земельного кодексу України.
Зазначені обставини і стали підставою звернення Громадської організації "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ" з даним позовом до суду до Києво-Святошинської районної державної адміністрації та Державного підприємства "ЧАЙКА" про визнання недійсним розпорядження від 13.12.2012 № 3493 та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2012.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із ст. ст. 13, 41 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Частинами 1.2 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Приписами ст. 393 Цивільного кодексу України унормовано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1705/17, рішення органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.
Так, згідно статей 17, ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 791 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок, як об'єкта цивільних прав, здійснюється, у тому числі, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відповідно до приписів ст. ст. 1, 30, 56 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає, зокрема, згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Приписами ч. 12 ст. 186 Земельного кодексу України унормовано, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується замовником.
З аналізу вищевказаних нормативних приписів слідує, що рішення органу державної влади про надання дозволу/про розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є лише підставою для проведення робіт із землеустрою та не свідчить про фактичний поділ земельної ділянки і формування нових земель, як об'єктів цивільних прав, та/або про надання їх у користування (оренду) третім особам чи припинення права користування відповідною землею, тоді як ані вказане рішення, ані відповідна землевпорядна документація не визначені законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін у правовідносинах.
Тобто, процес формування та створення нової земельної ділянки є стадійним, а рішення власника землі, в даному випадку - держави в особі державної адміністрації, про розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не є правовстановлюючим актом і не засвідчує обставин її фактичного поділу та формування, як об'єкта цивільних прав і, відповідно, не означає прийняття позитивного рішення про подальше використання такої землі та/або розпорядження нею стосовно невизначеного кола осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України - обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Частиною 1 ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 3 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» унормовано, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).
Як було встановлено судом раніше, в обґрунтування незаконності прийняття Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Розпорядження № 3493 від 13.12.2012 про затвердження технічної документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 3222488200:05:006:5051 площею 184,9339 га, яка знаходиться в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту, позивачем зазначено, що вищенаведена технічна документація була складена з безпідставним врахуванням, юридичного факту, а саме: визнання недійсним договору оренди від 05.10.2004 року, відповідно до умов якого Шпитьківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було передано позивачу у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 59, 9317 га, з яких 49, 9317 га за рахунок земель запасу сільської ради та 10, 0 га за рахунок земель відповідача 2, розташовану на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах села Лісне, терміном на 49 років (справа № 271/7-05/351/13/20-09/4).
Хоча, за твердженнями позивача, станом, як на дату складання технічної документації, так і на дату прийняття відповідачем 1 спірного розпорядження, остаточного рішення у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4 ще не було.
При цьому, належним обґрунтуванням обставин безпідставного врахування визнання договору оренди недійсним при складанні технічної документації відповідача 2, позивач вважає, що останню складено з урахуванням рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2010 у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4, про що занесено до пояснювальної записки Технічної документації.
Зазначені обставини встановлені позивачем при отриманні від Головного управління Держгеокадастру у Київській області відповіді на адвокатський запит разом із копіями документації із землеустрою та акту на право постійного користування земельною ділянкою.
Отже, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 13.12.2012 № 3493 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 3222488200:05:006:5051 площею 184,9339 га, яка знаходиться в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту.
За наслідками розроблення вищевказаної документації та її затвердження, 29.12.2012 ДП «Чайка» року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 184,9339 га з кадастровим номером 3222488200:05:006:5051 (серія ЯЯ№ 383903) і на даний час вона перебуває в постійному користуванні ДП «Чайка» філії «Лісне» (бригада «Лісне»).
Одночасно, позивач стверджує, що вищенаведена технічна документація була складена (згідно пояснювальної записки) з урахуванням рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2010 року у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2004 року. При цьому, Громадська організація "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ" зазначає, що зазначене судове рішення не було остаточним та не набрало законної сили на момент розроблення документації та її затвердження і у розробника цієї документації та у Києво-Святошинської районної державної адміністрації не було жодних правових підстав враховувати дане судове рішення для її розроблення та затвердження. Остаточне рішення у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4, на його думку, було прийнято Вищим господарським судом України 23.07.2013 року, яким було залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року, якою договір оренди земельної ділянки позивача від 05.10.2004 року визнано недійсним в частині надання в оренду земельної ділянки площею 10 га в межах Шпитьківської сільської ради за рахунок земель ДП «Чайка».
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що в документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки яка перебуває в постійному користуванні ДП «Чайка», безпідставно враховано, як юридичний факт - визнання недійсним договору оренди від 05.10.2004 року, що в свою чергу, на думку позивача, призвело до безпідставного включення частини земель, які належать позивачу на праві оренди згідно договору від 05.10.2004 року, до земель ДП «Чайка».
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши надані докази у справі, господарський суд встановив наступне.
Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003655 виданим ДП «Чайка» на підставі розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації № 277 від 07.08.2002р. (копії наявні в матеріалах справи), ДП «Чайка» (філія «Лісне») отримало на праві постійного користування землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 423, 26 га в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району.
Протягом 2003 - 2007 років рішеннями Шпитьківської сільради і розпорядженнями Києво- Святошинської райдержадміністрації, із користування ДП «Чайка»- (філія «Ліспе») було вилучено шість земельних ділянок.
Серед вказаних земельних ділянок - ділянка площею 50 га, вилучена на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 132 від 05.04.2004 та передана до земель запасу Шпитьківської сільської ради Києва - Святошинського району.
В подальшому, 08.07.2004 Шпитьківською сільрадою було ухвалено рішення № 847 „Про погодження місця розташування об'єкту та надання згоди на складання проекту землеустрою якіїм вирішено погодити ГО «Лісне II» місце розташування об'єкту під розміщення житлового будівництва на земельній ділянці орієнтовною площею 60,0 га в межах села Лісне Києво- Свлтошинського району Київської області, а також надати згоду на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 60,0 га в оренду ГО «Лісне II» під розміщення житлового будівництва в межах села Лісне Києво-Святошинського району Київської області.
Після цього, 16.09.2004 Шпитьківською сільрадою було ухвалено рішення № 895 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ГО «Лісне II» для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд на території Шпитьківської сільської ради», яким вирішено погодити проект землеустрою щодо відведення ГО «Лісне II» в користування на умовах оренди терміном на 49 років для будівництва та обслуговування жилих будинків на території Шпитівської сільської ради земельної ділянки площею 59,9317 га, з них 49,9317 га за рахунок земель запасу Шпитівської сільської ради та 10,0 га за рахунок земель ДП „Чайка". Також, вирішено надати ГО «Лісне II» в оренду строком на 49 років згадану земельну ділянку, про що укладено договір оренди земельної ділянки від і 05.10.2004р.
Пізніше, рішення Шпитьківської сільради № 847 і № 895, а також договір оренди згаданої земельної ділянки були оскаржені прокурором Київської області до Господарського суду Київської області (судова справа № 271/7-05/351/13/20-09/4/19/14).
Дана справа переглядалась судами неодноразово.
Остаточним судовим рішенням у даній справі є постанова Вищого господарського суду від 23 липня 2013 року, якою залишено в силі Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013.
Вказаною Постановою визнано недійсним рішення Шпитьківської сільради № 847 і № 895 з договором оренди відповідної земельної ділянки в частині відведення ГО «Лісне II» земельної ділянки орієнтовною площею 10,0 га, яка знаходилась в постійному користуванні Державного підприємства „Чайка". Також зобов'язано ГО „Лісне II" повернути ДП „Чайка" земельну ділянку площею 10,0 га в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
24.03.2011 ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут земелустрою» було виготовлено технічну документацію щодо інвентаризації земель при здійсненні землеустрою що перебувають в постійному користуванні ДП «Чайка» філії «Лісне» (бригада «Лісне») на підставі державного акту на право постійного користування землею для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
За результатами даної інвентаризації встановлено, що у користуванні ДП «Чайка», станом на час інвентаризації залишились землі загальною площею 229, 9876 га із 423, 26 га.
При цьому, судом досліджено розділ технічної інвентаризація «Пояснювальна записка» і встановлено наступне.
Як вбачається із аб. 2 першої сторінки Пояснювальної записки, підставою для складання технічної документації визначено наступні документи:
- рішення Шпитьківської сільської ради 8 сесії 24 скликання № 260 від 22.05.2006 року;
- розпорядження Києво-Святошинськогої районної державної адміністрації Київської області № 132 від 05.04.2004;
- рішення Шпитьківської сільської ради 24 сесії 4 скликання № 1425від 23.12.2005 року;
- розпорядження Києво-Святошинськогої районної державної адміністрації Київської області № 292 від 10.05.2007;
- розпорядження Києво-Святошинськогої районної державної адміністрації Київської області № 583 від 10.09.2007;
- розпорядження Києво-Святошинськогої районної державної адміністрації Київської області № 1595 від 12.11.2009.
Також, абзацом 4 першої сторінки Пояснювальної записки встановлено, що на протязі 2003-2007 років з користування ДП «Чайка» філія «Лісне» (бригада «Лісне») було вилучено земельні ділянки, загальною площею - 187,3169 га. І далі, йде перелік документів, на підставі яких було здійснено таке вилучення.
Окрім вищенаведених рішень та розпоряджень, інженером наведено і рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2010 у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4/19/14. Також зазначено, що відповідачу передано 59,9317 га, але враховуючи розроблений генплан та отримані державні акти на право власності на земельні ділянки громадянами України на загальну площу 37,9169 га, не можливо в повному обсязі відновити право постійного користування землею ДП «Чайка» філія «Лісне» (бригада «Лісне»).
Наряду із цим, господарський суд зазначає, що розділ, в якому наведено зазначене рішення, становить перелік документів, на підставі яких у відповідача 2 були вилучені земельні ділянки, що, в свою чергу, спростовує твердження позивача щодо врахування інженером зазначеного рішення при здійсненні інвентаризації земель відповідача 2. Крім того, суд наголошує, що при здійсненні арифметичного складання загальних площ вилучених земель у відповідача 2, а також, ймовірному врахуванні інженером рішення суду, відповідно до якого, до відповідача мало бути повернено 59,9317 га, розмір земель, які мали б залишитися у відповідача 2, був би значно більший ніж зазначено у технічній документації.
При цьому, земельною інвентаризацією встановлено, що, станом на 24.03.2011 в постійному користуванні відповідача 2 залишилися землі для ведення сільськогосподарського виробництва в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області загальною площею 229,9876 га.
Отже, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд не знаходить підтвердження викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо незаконного врахування рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2010 у справі № 271/7-05/351/13/20-09/4/19/14 при виготовленні технічної документації щодо інвентаризації земель, які перебувають у користуванні відповідача 2.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Як було встановлено судом вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 у справі, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду від 23 липня 2013 року, було визнано недійсним рішення Шпитьківської сільради № 847 і № 895 з договором оренди відповідної земельної ділянки в частині відведення ГО «Лісне II» земельної ділянки орієнтовною площею 10,0 га, яка знаходилась в постійному користуванні Державного підприємства „Чайка". Також, зобов'язано ГО „Лісне II" повернути ДП „Чайка" земельну ділянку площею 10,0 га в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Окремо, слід зазначити, що в акті погодження межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків ГО «ОГ «Лісне-П» для обслуговування жилих будинків та господарських будівель та споруд, копія якого наявна у матеріалах справи, не зазначено в якій кількості було передано позивачу межові знаки. Зазначене не спростовано позивачем наявними матеріалами справи.
Отже, суд зауважує, що ні під час відведення ГО «Лісному II» земельної ділянки площею 59,9317 га, ні під час розгляду судової справи № 271/7-05/351/13/20-09/4/19/14 не було визначено фактичне розташування на місцевості меж належної відповідачу 2 ділянки площею 10 га. Також, після набрання законної сили рішенням суду у даній справі, зміни у відповідну технічну документацію для відокремлення 10 га, внесені не були.
Одночасно, позивачем було надано суду в якості доказу, виготовлені на замовлення останнього Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадастр Ф», Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ГО «Об'єднання громадян «Лісне ІІ», а також збірний кадастровий план.
При цьому, судом враховані заперечення відповідачів проти врахування судом зазначеного доказу, з огляду на відсутність у позивача правових підстав для її замовлення та складання.
Судом досліджені дані заперечення, проте суд їх відхиляє, з огляну на наступне.
Частиною 7 ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» зазначено, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
В п. 14 ст. 186 ЗК України, зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності;власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.З огляду на те, що з 2004 року позивач має речове право на земельну ділянку, тому немає необхідності на підставі технічної документації здійснювати передачу спірних земельних ділянок І комунальної власності позивачу у користування, відповідно і отримання дозволу не вимагається.
З огляду на наявність у позивача укладеного договору оренди земельної ділянки від 5 жовтня 2004 року, при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ГО «ОГ «Лісне ІІ» норми законів України Громадською організацією "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ" порушені не були.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, судом відхиляються заперечення відповідачів стосовно поданого позивачем доказу.
З урахуванням наведених обставин, а також наявних доказів у справі, суд зазначає, що в натурі місцезнаходження земельної ділянки орієнтовною площею 10,0 га, яка знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства „Чайка" на момент розгляду справи не встановлено, і, на підставі чого, при складанні ТОВ «Кадастр Ф» зведеного кадастрового плану її було виокремлено, суду не відомо. З матеріалів справи протилежне не вбачається.
Додатково, суд з'ясував, що нумерація поворотних точок на планах земельних ділянок, доданих до технічної документації щодо інвентаризації ділянки ДП «Чайка» і доданих до тех. документації щодо відведення ділянки позивачу є відмінними, що не дозволяє достовірно встановити межі земельної ділянки, на яку претендує позивач, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості, встановити та підтвердити накладення ділянки позивача на ділянку ДП «Чайка».
Також, при дослідженні збірного кадастрового плану, виготовленого ТОВ «Кадастр Ф», судом встановлено, що на ділянці, відміченій як «ділянка площею 10 га в частині якої визнано недійсним договір оренди № 6169 від 05.10.2004 згідно рішення суду», зареєстровані ділянки третіх осіб на праві приватної власності з цільовим призначенням: « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для будівництва та обслуговуванні житлового будинку, господарських будівель і споруд». Отже, вся вказана площа на 100% розподілена між третіми особами і відповідачу 2 не належить.
Одночасно, суд звертає увагу учасників судового процесу, що жоден із них, наявним правом, визначеним ст. 99 ГПК, щодо заявлення клопотання про призначення у справі судової земельної експертизи з метою дійсного встановлення меж та координат ймовірного накладення на спірну земельну ділянку, не скористався і зазначеного клопотання, під час розгляду судом справи, не подав.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду вищенаведеного у сукупності, оскільки судом не встановлено порушень, при складанні технічної документації щодо інвентаризації земель, які перебувають у користуванні відповідача 2, на які посилався позивач, а також, враховуючи те, що спірне розпорядження відповідачем 1 прийнято в межах наданої йому компетенції та визначеного законом порядку щодо розпорядження землями державної власності, зокрема шляхом прийняття рішення про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 32224882200:05:006:5051, і, відповідно на підставі зазначеного розпорядження видано спірний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 184,9339 га з кадастровим номером 32224882200:05:006:5051, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача стосовно того, що оскаржуване розпорядження Києво-Святошинської РДА та державний акт серія ЯЯ № 383903 є незаконними та такими, на підставі яких сформовано та зареєстровано земельну ділянку за рахунок належних позивачу на праві оренди земельних ділянок.
Крім того, доводи позивача стосовно накладення земельних ділянок відповідача 2 на земельну ділянку позивача не доведено належними та допустими доказами у справі.
Отже, обґрунтування Громадської організації "Об'єднання громадян "ЛІСНЕ ІІ" щодо порушення відповідачами його прав, як землекористувача на орендованій землі, в розрізі ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, ст. 393 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду землі" є безпідставними, з огляду на що, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Твердження відповідача 2 про сплив строків позовної давності судом до уваги не беруться з огляду на наявність самостійних підстав для відмови в позові та враховуючи, що у відповідності п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язокщодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen. ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення даєстороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2020.
Суддя Л.В. Сокуренко