ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.09.2020Справа № 910/10500/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5)
про стягнення 25 463,31 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 25 463,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з встановленим фактом недостачі товару, який був відправлений ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" згідно залізничних накладних №53918868, №53893335, №53843322, №53904215, №53904165, №53905543, №53905535, №53909255 та №48124663, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки у вигляді встановленої нестачі у розмірі 25 463,31 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
20.08.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів оплати позивачем товару, та відповідно порушення прав позивача залізницею. Також відповідач зазначає, що з огляду на відмітки у графі № 50 залізних накладних, вартість нестачі становить 12 047,71 грн., оскільки згідно Правил перевезення вантажів, вантажі, що змерзаються є вологими, а отже має бути застосована норма природної втрати, яка складає 2%.
Позивач не скористався своїм правом відповіді на відзив не подав.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Публічне акціонерне товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (надалі - позивач) відповідно до залізничних накладних №53918868, №53893335, №53843322, №53904215, №53904165, №53905543 та №53905535 здійснило відправлення вугілля зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці одержувачу - Відокремлений підрозділ «Запорізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та згідно залізничних накладних №53909255 та №48124663 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Ігрень Придніпровської залізниці одержувачу - Відокремлений підрозділ «Придніпровська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго».
По прибуттю вагонів № 60727088, № 68748714, № 53170536, № 63870802, № 56936255, № 56610157, № 56995145, № 53546032 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці було складено комерційні акти:
- № 476906/240 від 03.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60727088 складає 1100 кг.;
- № 476906/256 від 05.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 68748714 складає 4800 кг.;
- № 476906/304 від 09.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 53170536 складає 950 кг.;
- № 476906/225 від 02.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 63870802 складає 2850 кг.;
- № 476906/226 від 02.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56936255 складає 1300 кг.;
- № 476906/227 від 02.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56610157 складає 1700 кг.;
- № 476906/228 від 03.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56995145 складає 2050 кг.;
- № 476906/229 від 03.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 53546032 складає 1200 кг..
В свою чергу, по прибуттю вагонів № 56331853 та № 56862873 на станцію Ігрень Придніпровської залізниці було складено комерційні акти:
- № 453105/36 від 02.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56331853 складає 1750 кг.;
- № 453105/50 від 18.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56862873 складає 1700 кг.
Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 25 463,31 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних №53918868, №53893335, №53843322, №53904215, №53904165, №53905543, №53905535, №53909255 та №48124663.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційними актами № 476906/240 від 03.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60727088 складає 1100 кг.; № 476906/256 від 05.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 68748714 складає 4800 кг.; № 476906/304 від 09.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 53170536 складає 950 кг.; № 476906/225 від 02.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 63870802 складає 2850 кг.; № 476906/226 від 02.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56936255 складає 1300 кг.; № 476906/227 від 02.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56610157 складає 1700 кг.; № 476906/228 від 03.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56995145 складає 2050 кг.; № 476906/229 від 03.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 53546032 складає 1200 кг.; № 453105/36 від 02.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56331853 складає 1750 кг. та № 453105/50 від 18.03.2020, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56862873 складає 1700 кг.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки про вартість вугільної продукції № 11/609 від 24.04.2020, № 11/629 від 24.04.2020, № 11/628 від 24.04.2020, підписаних Генеральним директором ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», Начальником відділу економіки та фінансів ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» та Начальником дільниці навантаження ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», відповідно до яких, вартість вугільної продукції у вагонах № 63870802, № 56936255, № 56610157, № 68748714 складає 2 107,78 грн., у вагоні № 60727088 - 1 959,52 грн., у вагоні № 53170536 - 1 900,75 грн., у вагоні № 56995145 - 1 912,01 грн., у вагоні № 53546032 - 1 869,46 грн., у вагоні № 56331853 - 1 578,78 грн. та у вагоні № 56862873 - 2 233,26 грн.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/13327/17 судом до уваги не приймаються, оскільки у наведеній справі позивач обґрунтував свої вимоги неоплаченим рахунком-фактурою, а не довідками, складеними відправником вантажу, на відмінну від даної справи.
Зокрема у наведеній постанові міститься наступний висновок: «Отже, позивач на підтвердження дійсної вартості втраченого вантажу не може посилатися лише на не оплачений ним рахунок-фактуру від 03.04.2017 №91473423, за відсутності іншого документа відправника, на підтвердження заявленої позивачем (одержувачем) вартості.».
Враховуючи встановлені обставини справи, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що розмір збитків доводиться тільки документами про оплату вантажу, оскільки положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідок про вартість вугільної продукції, які складені відправником вантажу та підтверджують вартість відправленого вантажу.
Водночас, згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
В свою чергу, відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 (далі - Правила), вантажами, які змерзаються, вважаються вантажі, що перевозяться навалом і які при температурі нижче 0° C втрачають свої властивості сипучості внаслідок змерзання окремих часток вантажу між собою та примерзання їх до підлоги та стін вагона.
Згідно з п. 2 Правил у разі пред'явлення до перевезення вантажів, які змерзаються, відправник повинен ужити заходів щодо зменшення їх вологості до безпечної для змерзання межі. Норми безпечної вологості повинні встановлюватись відправниками спільно з одержувачами відповідно до Державних стандартів, Технічних умов та практики перевезення. Якщо зменшити вологість до безпечних меж неможливо, то відправник повинен ужити заходів щодо запобігання чи зменшення ступеня змерзання вантажу шляхом застосування відповідних профілактичних засобів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Правил у разі завантаження у вагони в холодну пору року вантажів, вологість яких вища за безпечну до змерзання, відправник повинен застосувати засоби профілактики від змерзання та примерзання вантажу до стін та підлоги вагонів. В умовах стійких морозів ефективним засобом застерігання від змерзання вантажу у вагонах є попереднє (до навантаження) промороження шляхом багаторазового пересипання (перелопачування) його екскаватором, скрепером, грейферним краном або іншим механізмом. При цьому необхідно, щоб частини вантажу якнайкраще обвітрювалися зовнішнім повітрям.
Проморожування може вважатися закінченим після досягнення в середині шару пересипаного вантажу температури -3° С та нижче.
Проморожування може також здійснюватись без пересипання (перелопачування, переміщення) вантажу. Вантаж викладається на майданчику шаром 30 - 50 см та витримується на морозі до повного проморожування, після чого дрібниться на шматки таких розмірів, які забезпечували б вільне вивантаження крізь люки вагона.
Згідно з п. 5 Правил до числа інших запобіжних (профілактичних) засобів належать:
- пересипання вантажу негашеним вапном, кухонною сіллю, хлористим кальцієм;
- перекладання сухим торф'яним дріб'язком з підстиланням його на підлогу вагона;
- шарове перекладання торф'яним дріб'язком вантажу у вагоні при навантаженні;
- змазування підлоги та стін напіввагонів мінеральними та кам'яновугільними маслами;
- оббризкування вантажу кам'яновугільними та іншими маслами.
Відповідно до залізничних накладних (у графі 20) завантажено вугілля кам'яне марки г-газовий.
Однак, як зазначає відповідач, у графі №50 залізничних накладних, яка заповнюється відправником, зазначено: «Вантаж змерзається ... Граничний показник вологості до 8%...».
Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до п.2 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, у разі пред'явлення до перевезення вантажів, які змерзаються, відправник повинен ужити заходів щодо зменшення їх вологості до безпечної для змерзання межі. Норми безпечної вологості повинні встановлюватись відправником спільно з одержувачами відповідно до державних стандартів, технічних умов та практики перевезення.
Таким чином, спірні вантажі згідно залізничних накладних №53918868, №53893335, №53843322, №53904215, №53904165, №53905543, №53905535 та №53909255 відправлені вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані, а тому при визначенні розміру недостачі маси вантажу, у спірних вагонах, відправлених згідно наведених залізничних накладних, необхідно застосовувати норму природної втрати, яка складає 2%, що узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду у постановах № 910/435/17 від 21.06.2018 та № 910/5497/17 від 26.06.2018.
Разом з тим, залізнична накладна №48124663 у графі № 50 таких відміток не містить, а отже норма природної втрати у вагоні за означеною накладною становить 1%.
В матеріалах справи наявний наданий відповідачем контррозрахунок вартості нестачі вантажу, яка з врахуванням приписів п. 27 Правил видачі вантажів складає суму у розмірі 12 047,71 грн.
Здійснивши перевірку наданого відповідачем контррозрахунку вартості нестачі вантажу, оскільки залізнична накладна №48124663 не містить відміток у графі № 50, обґрунтованими є вимоги в частині стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 13 593,13 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 13 593,13 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код: 00176472) збитки в розмірі 13 593 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 122 (одна тисяча сто двадцять дві) грн 12 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.09.2020
Суддя Л.Г. Пукшин