ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.09.2020Справа № 910/8487/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу №910/8487/20
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»
провідшкодування шкоди у розмірі 961,50 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс» (надалі - позивач, ПрАТ «СК «Фенікс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» (надалі - відповідач, ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі») про відшкодування шкоди у розмірі 961,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №035/18-Т від 12.09.2018р., внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, зокрема, в частині відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою проведення автотоварознавчої експертизи. Оскільки відповідач є власником транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, позивач просить суд стягнути з відповідача суму витрат, які були понесені, у зв'язку з проведенням автотоварознавчої експертизи, у розмірі 960,00 грн. та нараховані за прострочення платежу 3% річних у сумі 1,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020р. позовну заяву ПрАТ «СК «Фенікс» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
13.07.2020р. через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, розглянувши які суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8487/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
23.07.2020р. до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, вказуючи на те, що позивач маючи у своєму розпорядженні поданий особою, що має право на отримання страхового відшкодування, рахунок ТОВ «ВіДі Автострада» №ВДиС-0042466 від 15.08.2019р. та який відповідно до страхового акту використовує як підставу для виплати страхового відшкодування, безпідставно заявляє про необхідність стягнення витрат пов'язаних з проведенням автотоварознавчої експертизи, звіт за наслідками якої було складено лише 20.08.2019р.
Крім цього, відповідач зазначає, що доданий позивачем до матеріалів справи Договір страхування наземного транспорту №035/18-Т від 12.09.2018р. є недостовірним доказом, оскільки позивачем подано лише його частину, що позбавляє суд, а також відповідача встановити, зокрема, повний алгоритм дій по виплаті страховиком страхового відшкодування.
Також, відповідач вказує, що позивачем в порушення вимог ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви долучено докази, які не засвідчені належним чином.
12.08.2020р. до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти доводів відповідача заперечує, зокрема позивач зазначив, що йому про розмір завданого власнику транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 збитку стало відомо 15.08.2020р., оскільки датою проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу є саме 15.08.2020р. про що також свідчить ремонтна калькуляція «7528/08/19.
19.08.2020р. до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких доводи викладені відзиві на позовну заяву підтримав, на підставі чого просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
З відповіді від НПУ, ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ - №3019226422083483, щодо дорожньо-транспортної пригоди від 08.08.2019р. вбачається, що 08.08.2019р. близько 10 год. 30 хв. по вулиці Академіка Булаховського, 2 у місті Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі», під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ГПІ-5», під керуванням ОСОБА_2 .
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3.6, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується відповіддю від НПУ, ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ - №3019226422083483, щодо дорожньо-транспортної пригоди від 08.08.2019р.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02.09.2019р. у справі №759/15260/19 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3.6, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
В результаті даної ДТП з вини водія ОСОБА_1 , був пошкоджений автомобіль марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ТОВ «ГПІ-5», цивільно-правова відповідальність якого був застрахований ПрАТ «СК «Фенікс» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №035/18-Т від 12.09.2018р.
08.08.2019р. ТОВ «ГПІ-5» звернулося до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату йому страхового відшкодування за договором №035/18-Т від 12.09.2018р.
Згідно рахунку, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада» №ВДиС-0042466 від 15.08.2019р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 57 940,77 грн. з ПДВ.
При цьому, для встановлення розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивачем було замовлено проведення експертного дослідження пошкодження автотранспортного засобу.
Відповідно до звіту №7528/08/19 про оцінку транспортного засобу, складеного 20.08.2019р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Сател Груп», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП становить 59 094,78 грн.
19.08.2019р. позивачем був складений та підписаний страховий акт №04/08-2019 від 19.08.2019р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 57 940,77 грн.
На підставі складеного страхового акту №04/08-2019 від 19.08.2019р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за добровільного страхування наземного транспорту №035/18-Т від 12.09.2018р., перерахував на рахунок ТОВ «ГПІ-5» суму страхового відшкодування в розмірі 57 940,77 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1464 від 21.08.2019р.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АО/0086513, з терміном дії з 30.12.2018р. по 29.12.2019р.
Позивач у позовній заяві зазначає, що ПрАТ «Європейський страховий альянс» виконуючи свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АО/0086513, на підставі заяви позивача сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 57 940,77 грн.
Крім цього, для встановлення розміру збитку завданого власнику транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем були понесені витрати на проведенням автотоварознавчої експертизи у розмірі 960,00 грн.
21.04.2020р. позивач звернувся до відповідача з претензією в№58 від 17.04.2020р. про відшкодування витрат пов'язаних із урегулюванням страхового випадку, яка відповідачем у добровільному порядку задоволена не була, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
За змістом ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
При цьому, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).
Звертаючись з даним позовом до суду позивач як на правову підставу позовних вимог посилається, зокрема на норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1188, 1194 Цивільного кодексу України.
Однак, проаналізувавши правову природу спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що норми права на які посилається позивач не можуть застосовуватися у даному спорі, оскільки регулюють відносини пов'язані з відшкодуванням фактичного розміру збитків завданого потерпілій особі.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто, статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією у разі пошкодження транспортного засобу. До цього переліку не віднесено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження.
Таким чином, витрати страхувальника, які не передбачені статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, на оплату послуг експерта, не входять до суми страхового відшкодування, оскільки такі витрати не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат (постанова Вищого господарського суду України від 21.05.2013р. №22-17-25-26/366-07-7922).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню ті положення Цивільного та Господарського кодексів України, якими врегульовано обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані внаслідок завдання шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як вбачається зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.
Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у певних витратах.
Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.
Відсутність шкоди як елемента цивільно-правової відповідальності не дає підстав і для застосування судом норми ст. 1172 ЦК України, оскільки для застосування цієї норми необхідне встановлення факту заподіяння шкоди (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2015 р. у справі № 6-305цс15).
Позивачем подано докази наявності збитків.
Разом з тим, позивачем жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні приписів ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявність протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі», його вини, та, як наслідок не доведено наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.
Як встановлено судом, 08.08.2019р. близько 10 год. 30 хв. по вулиці Академіка Булаховського, 2 у місті Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі», під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ГПІ-5», під керуванням ОСОБА_2 .
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3.6, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується відповіддю від НПУ, ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ - №3019226422083483, щодо дорожньо-транспортної пригоди від 08.08.2019р.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02.09.2019р. у справі №759/15260/19 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3.6, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
В результаті даної ДТП з вини водія ОСОБА_1 , був пошкоджений автомобіль марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ТОВ «ГПІ-5», цивільно-правова відповідальність якого був застрахований ПрАТ «СК «Фенікс» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №035/18-Т від 12.09.2018р.
08.08.2019р. ТОВ «ГПІ-5» звернулося до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату йому страхового відшкодування за договором №035/18-Т від 12.09.2018р.
15.08.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада» було виставлено рахунок №ВДиС-0042466 відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 57 940,77 грн. з ПДВ.
Водночас, для встановлення розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивачем було замовлено проведення експертного дослідження пошкодження автотранспортного засобу.
Відповідно до звіту №7528/08/19 про оцінку транспортного засобу, складеного 20.08.2019р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Сател Груп», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП склала 59 094,78 грн.
19.08.2019р. позивачем на підставі рахунку №ВДиС-0042466 від 15.08.2020р. та звіту про оцінку транспортного засобу №7528/08/19 від 15.08.2019р. був складений та підписаний страховий акт №04/08-2019 від 19.08.2019р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 57 940,77 грн.
На підставі складеного страхового акту №04/08-2019 від 19.08.2019р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №035/18-Т від 12.09.2018р., перерахував на рахунок ТОВ «ГПІ-5» суму страхового відшкодування в розмірі 57 940,77 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1464 від 21.08.2019р.
Так, заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на те, що у позивача була відсутня необхідність у проведенні автотоварознавчого дослідження, оскільки станом на дату складання страхового акта №04/08-2019 від 19.08.2019р. у розпорядженні позивача був рахунок ТОВ «ВіДі Автострада» №ВДиС-0042466 від 15.08.2020р., власне на підставі якого позивачем і призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 57 940,77 грн.
При цьому, як на підставу для відсутності необхідності в проведенні автотоварознавчого дослідження відповідач також зазначив, що складення страхового акта №04/08-2019 від 19.08.2019р. передувало складанню суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Сател Груп» звіту автотоварознавчого дослідження від 20.08.2019р.
На спростування доводів відповідача, позивач зазначив, що йому про розмір завданого власнику транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 збитку стало відомо 15.08.2020р., оскільки датою проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу є саме 15.08.2020р. про що також свідчить ремонтна калькуляція №7528/08/19 до звіту про оцінку транспортного засобу.
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Так, відповідно до п. 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
У звіті про оцінку транспортного засобу №7528/08/19, складеного Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Сател Груп» від 20.08.2019р., встановлено, що станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (08.08.2019р.) строк експлуатації автомобіля марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не перевищував семи років.
Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого позивачем автомобіля матеріали справи не містять.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування, а як наслідок наявності підстав для проведення автотоварознавчого дослідження.
Водночас, суд також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна.
Отже, єдиним документом, що підтверджує проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності з метою визначення оціночної вартості КТЗ, є звіт про оцінку КТЗ, при цьому висновок про вартість майна (зокрема КТЗ) не є окремим документом, а є невід'ємною частиною звіту про оцінку майна.
З огляду на зазначене, посилання позивача в страховому акті №04/08-2019 від 19.08.2019р. на звіт №7528/08/19 від 15.08.2019р. є неправомірним, оскільки ремонтна калькуляція №7528/08/19, яка є додатком №1 до звіту не є звітом про оцінку майна, а є його невід'ємною частиною.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту необхідності проведення автотоварознавчого дослідження під час визначення розміру шкоди завданої власнику транспортного засобу марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що в свою чергу виключає наявність протиправної поведінки ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі», його вини, та, як наслідок наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» збитків у розмірі 960,00 грн.
При цьому, оскільки вимога про стягнення 3% річних у розмірі 1,50 грн. є похідною вимогою то в їх задоволенні також слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 130, 191, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 28.09.2020.
Суддя А.І. Привалов