ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.09.2020Справа № 910/8595/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, аеропорт, с. Гора, Бориспільський район, Київська обл., 08324)
до Фізичної особи-підприємця Большова Євгенія Юрійовича ( АДРЕСА_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (просп. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039)
про стягнення 32 466,55 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Дзюбайло О.О.,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Фізичної особи-підприємця Большова Євгенія Юрійовича про стягнення 32 466,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 2298 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 21.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 відкрито провадження по справі № 910/8595/20, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
22.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження відповідачу строку на подання відзиву та сторонам - на подання додаткових пояснень, доказів, клопотань тощо, залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 клопотання відповідача про продовження процесуальних строків та призначення судового засідання у справі № 910/8595/20 задоволено частково; продовжено Фізичній особі-підприємцю Большову Євгенію Юрійовичу строк на подання відзиву на позов до 17.08.2020; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях; судове засідання для розгляду справи № 910/8595/20 призначено на 09.09.2020.
18.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
31.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.
02.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 03.09.2020 з'явилися представники сторін, представник третьої особи не з'явився.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в перерву в судовому засіданні до 23.09.2020.
14.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.
17.09.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення.
23.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення засідання.
В судове засідання 23.09.2020 з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про час та місце були повідомлені належним чином.
Водночас, від представника відповідача перед судовим засіданням надійшло клопотання про відкладення судового засідання, обґрунтоване неможливістю представника взяти участь у засіданні у зв'язку із участю у іншій справі.
Частинами 2, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Оскільки представник відповідача не підтвердив неможливість прибуття в судове засідання документально, суд не визнає названу ним причину поважною, та вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності, тим більше, що неявка відповідача (його представника) у даному випадку не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення засідання відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Крім того, суд враховує, що неявка третьої особи також не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 23.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Большовим Євгенієм Юрійовичем (Орендар) укладено договір оренди № 2298 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (надалі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщення № 62 площею 2,0 кв. м на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D»; частину приміщення № 62 площею 2,0 кв. м на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» (далі - Майно), розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, та перебувають балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», вартість яких визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 квітня 2019, і становить за незалежною оцінкою 387 000,00 грн без ПДВ.
Майно передається в оренду з метою розміщення вендингових автоматів. (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
За приписами пунктів 3.1-3.3 договору, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди майна, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2019 року 19 800,00 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує держану політику у сфері статистики.
Згідно з пунктами 3.6, 3.7 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.10.2019 до 20.09.2022 включно. (п. 10.1 договору)
На виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання - передавання орендованого майна від 20.11.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не сплатив на користь позивача орендну плату за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 29 885,31 грн, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Большова Євгенія Юрійовича основний борг у розмірі 29 885,31 грн, а також пеню у розмірі 1 831,10 грн, 3% річних у розмірі 289,88 грн та інфляційні в розмірі 460,26 грн.
Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що орендне майно не передано відповідачу належним чином; відповідач як орендар не міг користуватися майном через обставини, за які він не відповідає; позивач повів себе недобросовісно.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
За змістом частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З поданих матеріалів судом встановлено, що на виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання - передавання орендованого майна від 20.11.2019, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.
Відповідно до поданих позивачем рахунків-фактур, вартість оренди за грудень 2019 року визначена в сумі 23 900,34 грн (рахунок-фактура № 76/2278 від 31.12.2019), за січень 2020 року - 23 948,14 грн (рахунок-фактура № 76/202 від 31.01.2020), за лютий 2020 - 23 876,29 грн (рахунок-фактура № 76/415 від 29.02.2020).
Згідно з розрахунком позивача, перевіреним та визнаним судом правильним, належний йому розмір орендної плати (30%) за вказаний період становить 29 885,31 грн.
Однак, суд звертає увагу, що до матеріалів справи не було додано належних доказів та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості по орендній платі перед позивачем у розмірі 29 885,31 грн.
Отже, суд доходить висновку, що в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за договором з перерахування орендної плати з грудня 2019 по лютий 2020.
При цьому, суд розглянув та відхилив заперечення відповідача проти позову, з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.
При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.
При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об'єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.
Як зазначає відповідач, він не вступив в користування орендованим майном та не користується ним до цього часу, оскільки це майно знаходиться на території зі спеціальним правовим режимом - території пропуску через державний кордон України, де здійснення господарської діяльності можливо виключно за наявності рішення, виданого спільно митними органами та органами державної прикордонної служби відповідно до Інструкції про порядок розміщення на територіях пунктів пропуску через державний кордон України підприємств, що здійснюють господарську або іншу діяльність, пов'язану із забезпеченням діяльності пунктів пропуску, і підприємств (установ) сфери обслуговування, затвердженої наказом Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.01.2006 № 51/49. При цьому, позивач не повідомив йому про таку особливість майна в порядку ст. 767 Цивільного кодексу України.
Однак, за переконанням суду, вказані обставини не підтверджують об'єктивну неможливість відповідача використовувати передане в оренду майно через обставини, за які він не відповідає.
Суд зазначає, що відповідач, приймаючи в оренду майно 20.11.2019 за Актом приймання - передавання орендованого майна, був обізнаний з тим, що саме з цього часу розпочинається користування майном та виникає обов'язок сплачувати оренду, однак, почав вчиняти дії щодо отримання дозвільних документів для розміщення вендинових автоматів в орендованих приміщеннях лише у квітні 2020 року, про що свідчать подані самим відповідачем листи. Доказів того, що відповідач намагався, однак не мав можливості отримати відповідні документи у спірний період через незалежні від нього обставини, матеріли справи не містять.
При цьому, зволікання щодо здійснення дій, спрямованих на фактичне використання взятого в оренду майна, є відповідальністю виключно самого орендаря.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов'язку внесення орендної плати у спірний період у зв'язку з недоведеністю необхідних для цього обставин в розумінні ч. 6 ст. 762 ЦК України.
При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на ч. 2 ст. 767 ЦК України та ч. 4 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в даному випадку безпідставні, оскільки інформація про місцезнаходження майна на території пропуску через державний кордон України не є особливою властивістю та недоліком, який може бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.
Разом з тим, суд не вбачає в жодних діях позивача ознак недобросовісності та зловживання правами, про які вказує відповідач.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 289,88 грн та інфляційні втрати у розмірі 460,26 грн з загальний період прострочення з 16.01.2020 по 12.06.2020.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі у зв'язку з правильністю та обґрунтованістю здійснених розрахунків.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у загальному розмірі 1 831,10 грн за загальний період прострочки з 16.01.2020 по 12.06.2020.
За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено у п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі у зв'язку з правильністю та обґрунтованістю здійсненого розрахунку.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Большова Євгенія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, аеропорт, с. Гора, Бориспільський район, Київська обл., 08324, ідентифікаційний код 20572069) основний борг у розмірі 29 885,31 грн, пеню у розмірі 1 831,10 грн, 3% річних у розмірі 289,88 грн, інфляційні в розмірі 460,26 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.09.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко