номер провадження справи 32/205/19
03.09.2020 Справа № 908/3515/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., розглянувши матеріали, при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю.
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 31-А)
до відповідача Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)
про стягнення 1261545,36 грн.,
За зустрічним позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 31-А)
про стягнення суми 2339820,58грн.
Представники сторін:
Від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Магурський О.П., довіреність б/н від 27.11.2018
Від відповідача ( позивач за зустрічним позовом): Пельо Н.Р., довіреність № 18-137 від 24.12.2019
19.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 1261545,36 грн заборгованності, що складається з 200000,00грн. суми основного боргу, 870741,04грн. неустойки, 41581,22грн. 3% річних, 149223,10грн. суми індексу інфляції.
Ухвалою суду від 24.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3515/19 в порядку загального провадження. Підготовче засідання призначено на 20.01.2020.
17.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" 2 339 820, 58 грн неустойки.
Ухвалою від 20.01.2020 зустрічна позовна заява прийнята до розгляду. В судовому засіданні оголошувались перерви. Враховуючи клопотання сторін та приписи Постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 щодо запровадження карантину процесуальний строк розгляду даного спору продовжувався, а судові засідання неодноразово відкладалися.
Розгляд справи по суті розпочато 15.06.2020. В судовому засіданні оголошувалися перерви до 08.07.2020, 25.08.2020 та 03.09.2020.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 03.09.2020 в присутності представників сторін.
Клопотання та заяви, що подані учасниками в процесі розгляду даної справи.
20.01.2020 від позивача (за первісним позовом) надійшла заява про уточнення позовних вимог. Заява судом прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.
Також 20.01.2020 позивачем подана заява в порядку п. 10 ст. 238 ГПК України. Заява судом прийнята до розгляду.
23.01.2020 від відповідача за первісним позовом надійшов відзив та мотивоване клопотання про поновлення строку для його подання. Клопотання судом задоволено. Відзив долучено до матеріалів справи.
03.02.2020 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
02.03.2020 від АТ "Запорізький завод феросплавів" надійшли заперечення до заяви, відповідь на відзив на зустрічний позов (долучені до матеріалів справи).
16.03.2020 від ТОВ "Лінкойл" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків її розгляду.
Від АТ "Запорізький завод феросплавів" надійшло клопотання про витребування доказів від Регіонального відділення Фонду державного майна України. Клопотання судом задоволено.
13.02.2020 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення неустойки та зменшення в частині стягнення 3% річних. Заява судом прийнята до розгляду. Предметом спору за первісним позовом є стягнення суми основного боргу в розмірі 200000,00грн, суми неустойки в розмірі 871651,13грн, суми 3% річних в розмірі 40671,13грн, суми індексу інфляції в розмірі 149223,10грн.
Обґрунтовуючи первісну позовну заяву, ТОВ "Лінкойл" посилається на факт порушення ТОВ «ЗФЗ» умов договору поставки №0424/2019 (п.1.1 договору) в частині своєчасної оплати поставленої йому вугільної продукції, код за УТК ЗЕД 2701, (далі - товар). Просить суд стягнути з відповідача 1 261 545,26грн заборгованості , що складається з 200000,00 грн. основного боргу, 871651,13грн неустойки, 40671,13грн 3% річних, 149223,10 грн індексу інфляції ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
В якості доказів на підтвердження викладених в позові обставин позивач (за первісним позовом) посилається, зокрема, на договір поставки від 24.04.2019 № 0424/2019 з додатковими угодами, акти приймання-передачі продукції, рахунки, залізничні накладні та акти корегування.
Заперечуючи проти первісного позову Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", не спростував факт порушення основного зобов'язання в частині оплати поставленого товару в сумі 200000,00грн, разом з тим просить суд відмовити в задоволенні повних вимог в частині стягнення неустойки нарахованої на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, так як АТ «ЗФЗ» не є суб'єктом господарювання державного сектору економіки. Щодо періоду нарахування штрафних санкцій за ст. 625 ЦК України. АТ «ЗФЗ» не погоджується з періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ТОВ «ЛІНКОЙЛ» при нарахуванні штрафних санкцій передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України не врахував вимоги ст. 253. ст. 254 Цивільного кодексу України щодо періодів їх нарахування.
Обґрунтовуючи подання зустрічного позову, АТ «ЗФЗ» посилається на те, що зустрічний позов взаємопов'язаний із первісним позовом у справі і їх спільний розгляд є доцільним, адже обидва позови виникають з одних правовідносин - спірного договору поставки від 24.04.2019 № 0424/2019. У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Лінкойл» зобов'язань по договору в частині своєчасної поставки товару належної якості останньому було нараховано штрафні санкції у сумі 2 339 820,59 грн., яка складається з 331 304,01 грн штрафу за поставку неякісного товару (п. 10.2 договору), 628987,71грн штрафу за прострочку терміну поставки (п. 10.3 договору), 1 185132,31 грн штрафу за недопоставку товару в повному обсязі за додатком № 5 (п. 10.3 договору) та 194396,56 грн штрафу за прострочку заміни неякісного товару за п. 6. 7 договору. Стягнення нарахованих санкцій є предметом розгляду за зустрічним позовом.
В якості доказів позивач за зустрічним позовом посилається на поставки від 24.04.2019 № 0424/2019 з додатковими угодами, акти приймання-передачі продукції, рахунки, залізничні накладні та акти корегування, посвідчення якості, звіту про інспекцію
ТОВ "Лінкойл" - відповідач (за зустрічним позовом) позов не визнав. Нарахування штрафу в розмірі 136907,45 грн. за поставку неякісної продукції вважає безпідставним, посилаючись на те, що показник «Волога» по спірній партії товару хоч і відрізняється від базового, але не перевищує граничного значення. За домовленістю сторін було здійснено корегування вартості цієї партії товару із застосуванням знижки. Стосовно штрафів за порушення строку поставки у сумі 628987,71 (за несвоєчасну поставку) та у сумі 1185132,31 грн. (за недопоставку) відповідач вважає безпідставними, так як мала місце прострочка кредитора. Вимогу про стягнення штрафу у розмірі 20% від суми недопоставленого товару вважає подвійним стягненням, оскільки позивачем вже нараховані санкції за прострочку заміни неякісного товару в сумі 194396,56грн, і ця сума увійшла в загальну суму санкцій нарахованих за порушення строків поставки товару.
Відзиви відповідачів та додаткові письмові пояснення та заперечення долучені до матеріалів справи.
Судовий процес, за клопотанням представника позивача (за первісним позовом) проводився в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, вислухавши пояснення представника відповідача (позивача за первісним позовом), суд -
Правовідносини сторін по справі врегульовано договором поставки №0424/2019 від 24.04.2019, укладеного між ТОВ «ЛІНКОЙЛ» (далі - постачальник, позивач) та АТ «Запорізький завод феросплавів» (далі - покупець, відповідач) (далі - договір). Відповідно до п.1.1 договору постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, код за УТК ЗЕД 2701, (далі - товар). Асортимент, кількість, якість, умови та строки поставки, умови та строки оплати товару визначаються сторонами у додатках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною договору (пункти 2.1, 2.2, 3.3, 5.1, 5.6, 14.4 договору). Ціна товару фіксується у додатках (специфікаціях), визначається у національній валюті України (п.5.1, 5.3 договору). Товар поставляється залізничним транспортом на умовах поставки за Інкотермс-2010, які визначаються у додатках (специфікаціях) для кожної конкретної партії поставки (п.3.1, 3.6 договору). Датою поставки та моментом переходу права власності є дата, що визначена станцією вантажоодержувача у графі 51 «Календарний штемпель прибуття вантажу» залізничної накладної (п.6.1 договору). Покупець зобов'язаний своєчасно здійснити оплату за поставлений товар в терміни, зазначені у додатках (специфікаціях) або додаткових угодах (п.4.2.1 договору).
Впродовж строку дії договору сторони укладали додаткові угоди, якими визначали якісні характеристики та деякі питання щодо порядку приймання товару, змінювали реквізити сторін та строк поставки, зокрема: від 24.04.2019 №1;. від 19.06.2019 №2; від 01.07.2019 №3; від 11.08.2019 №4; від 09.09.2019 №5.
Впродовж строку дії договору сторони укладали додатки до договору, якими визначали істотні умову договору, зокрема: від 24.04.2019 №1;. від 19.06.2019 №2; від 02.07.2019 №3; від 31.07.2019 №4. Кожним з додатків сторони однаково узгоджували: умови поставки - СРТ-станція Запоріжжя Ліве; дату переходу права власності; умови оплати - оплата здійснюється за фактом поставки, на який сформовано рахунок, шляхом безготівкового перерахунку коштів через 30 календарних днів.
Щодо кожної погодженої партії вугілля покупцю надавалися оригінали рахунку-фактури та акту приймання-передачі, сертифікат (посвідчення) якості, сертифікат відповідності і копії залізничних квитанцій; оригінал залізничної транспортної накладної. Факт здійснення поставки доводиться копіями актів приймання-передачі, коригувальних актів, рахунків та залізничних накладних (послідовно наведені у додатку 4).
Загалом за травень-жовтень 2019р. здійснено постачання товару на суму 25 238 248,55грн. (з урахуванням коригування).
Граничний термін оплати за кожну поставлену партію товару відповідно до умов договору - 30 календарних днів від дати поставки.
Впродовж дії договору відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару. Впродовж липня-листопада 2019 року від відповідача надійшла часткова оплата поставленого за договором товару на загальну суму 25 038 248,55 грн. Таким чином, на дату подання позову прострочена заборгованість становить 200 000,00 грн. (розрахунок заборгованості наведено у додатку 5).
Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з вимогою про стягнення 1261545,36 грн заборгованності, що складається з 200000,00 грн суми основного боргу, 870741,04 грн неустойки, 41581,22 грн 3% річних, 149223,10 грн суми індексу інфляції.
Оцінивши представлені докази за первісним позовом, суд дійшов наступних висновків:
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору, за період травень-жовтень 2019р. здійснено постачання товару на суму 25 238 248,55грн. (з урахуванням коригування). Відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання, сплативши позивачу 25 038 248,55 грн.
На момент розгляду справи по суті розмір основного боргу відповідача (за первісним позовом) становить 200 000 грн. 00коп.
В відзиві на позовну заяву відповідач (за первісним позовом) визнав пред'явлену до стягнення суму основного боргу.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку щодо доцільності задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу 200000грн 00коп.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем пред'явлені до стягнення 149223,10 грн втрат від інфляції та 3% річних в розмірі 40671,13 грн.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та річних посилається на те, що позивачем не були враховані вимоги ст. 254 ЦК України по визначенню кінцевої оплати за поставлений товар за актами прийому - передачі № 1, 2, 8, 9, 24, 28, 29, 30, а також не було враховано вимоги п 5.7 договору (корегування первинних документів) по визначенню кінцевої дати оплати за поставлений товар за актами прийому-передачі № 4, 21.
Судом враховані заперечення відповідача та перевірені надані позивачем розрахунки пред'явлених до стягнення сум. Враховуючи проведені коригування стягненню підлягає 86421,19 грн інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 39770,34грн. В решті позовних вимог слід відмовити, як безпідставно нарахованих.
Крім того, позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 871651,13 грн.
Обґрунтовуючи нарахування пред'явленої до стягнення пені, позивач посилається на п. 2 ст. 231 ГК України, вказуючи що єдиним засновником відповідача (за первісним позовом) є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, таким чином відповідач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.
Відповідач (за первісним позовом) заперечив проти нарахування суми пені, вказуючи що АТ «ЗФЗ» не є державною власністю, оскільки 02.10.2000 року було виконано план приватизації ВАТ «Запорізький завод феросплавів» шляхом платного відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб (викуп акцій ВАТ «Запорізький завод феросплавів») у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2163-ХІІ, а отже з 02.10.2000 став приватною власністю і жодної частки державного майна в статутному капіталі товариства немає
Даний факт підтверджується Наказом Фонду державного майна України №2056 від 02.10.2000 та статутом підприємства.
Відповідно до п. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень, крім випадків, встановлених законом.
ТОВ «ЛІНКОЙЛ» у своїй позовній заяві визначив статус АТ «ЗФЗ» як підприємство державного сектору економіки, але при цьому не надав жодного належного доказу на підтвердження свого «міркування» та підстав для застосування ч. 2 ст.231 ГК України.
Відповідно до ст. 22 ГК України господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
На запит суду щодо надання інформації чи є Акціонерне товариство "Запорізькій завод феросплавів" (АТ «ЗФЗ») підприємством, що відноситься до державного сектору економіки, Регіональним відділенням Фонду державного майна надано наступну інформацію ( вих.№ 10/1-34-01506 від 03.04.2020): Відкрите акціонерне товариство "Запорізькій завод феросплавів" (код ЄДРПОУ 00186542) було створено шляхом перетворення Запорізького державного заводу феросплавів у відкрите акціонерне товариство наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 03.05.1995 № 462 .
Останній державний пакет акцій у статутному капіталі ВАТ „Запорізький завод феросплавів" був реалізований у 2000 році на фондовій біржі. Продаж проведено центральним апаратом Фонду державного майна України. На сьогодні державна частка в статутному капіталі акціонерного товариства „Запорізький завод феросплавів" (код СДРІІОУ 00186542) відсутня, акціонерне товариство «Запорізькій завод феросплавів» не відноситься до підприємств державного сектору економіки.
Отже, АТ «ЗФЗ» не є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, тому суд відмовляє позивачу в частині стягнення суми пені, нарахованої у розмірі 871 651,13 грн, за ч.2 ст.231 ГК України.
Відповідно до п.10.5 договору № №0424/2019 від 24.04.2019 року сторони передбачили відповідальність покупця за порушення зобов'язання з оплати за поставлений товар, а саме:
«У разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного договору більше 10-ти календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми не сплаченого товару за кожен день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення».
Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.3 цього ж Закону, розмір пені, передбачений статтею І цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно положень Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17.12.2013р. а саме п. 2.1., пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Суд дійшов висновку, що сторони в редакції договору поставки №0424/2019 від 24.04.2019 не визначили розмір пені (відповідний відсотковий розмірі від суми простроченого платежу за прострочення грошового законодавства), а посилання на Закон України «Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання», є недоречним, оскільки цей закон лише передбачає обмеження розміру пені.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме:
- заборгованості за поставлений товар в сумі 200000 (двісті тисяч) грн 00 коп.;
- 3 % річних в розмірі 39770 (тридцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят) грн 34коп.
- суму інфляції в розмірі 86421 (вісімдесят шість тисяч чотириста двадцять одна) грн 19 коп.
В решті пред'явлених до стягнення сум слід відмовити з підстав викладених вище.
Судові витрати, в частині задоволених позовних вимог покласти на відповідача у справі.
Розглянувши зустрічну позовну заяву та оцінивши представлені докази за зустрічним позовом про стягнення з штрафних санкцій суд дійшов наступних висновків:
Згідно п.1.1. договору, постачальник взяв на себе зобовязання в порядку та на умовах, визначених договором, поставити вугільну продукцію (далі по тексту товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.2.1. договору, детальна інформація про кількісні та якісні характеристики містяться в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до договору.
Пунктом 2.2. договору сторони погодили також те, що у додатках (специфікації) та додаткових угодах до договору зазначаються такі відомості про товар:
а) повне найменування товару; б) виробник, країна походження товару; в) одиниця виміру товару; г) кількість кожного найменування (сорту, виду) товару; д) загальна кількість товару;
є) якісні характеристику товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); є) технічні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); ж) ціна кожного найменування (сорту, виду) товару; з) загальна вартість товару; и) комплектність, фасування товару (при необхідності); ї) позначення оплати та форма розрахунків; й) умови поставки товару; к) код УКТЗЕД товару.
За згодою сторін в додатку (специфікації) до договору можуть бути вказані також і інші відомості про товар.
Відповідно до п.3.1. договору постачальник зобов'язувався поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) до договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010 (далі - Правила Інкотермс).
Пункт 4.1.1. договору поклав на постачальника обов'язок своєчасно поставити товар відповідної якості. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікацій) та додаткових угодах до цього договору.
Як вбачається зі змісту п.5.6. договору, термін, порядок оплати та форма розрахунків визначаються сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.
Право власності на товар, усі ризики його псування, пошкодження та знищення переходять від постачальника покупцю в момент передачі товару згідно умови поставки, яка визначається датою, зазначеною станцією вантажоодержувача у графі 51 «Календарний штемпель прибуття вантажу» залізничної квитанції, (п.6.1. договору).
Згідно п.6.2. договору, приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6 із змінами та доповненнями.
Пункт 10.1. договору передбачає, що особливою підставою укладання договору є усвідомлена переконаність сторін у сумлінному виконанні обох сторін прийнятих на себе зобов'язань за даним договором, сформована на високій оцінці ділової репутації обох сторін, особистих і професійних якостях його посадових осіб та осіб, що діють від його імені і в його інтересах.
Оцінивши представлені докази за зустрічним позовом, щодо вимоги про стягнення штрафу за поставку неякісного товару, нарахованого згідно з п. 10.2 договору в розмірі 331304,01грн, що складається з 136907,45грн штрафу за поставку неякісного товару в кількості 182,30 т. та 194396,56 штрафу за прострочку заміни неякісного товару в кількості 258,85т суд дійшов наступних висновків.
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, позивач вказує, що на виконання умов договору 19 червня 2019 року між сторонами договору було укладено додаток №2 до договору поставки №0424/2019 від 24.04.2019р. (надалі - додаток №2).
На підставі умов договору та додатку №2 до нього, постачальник (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язався поставити на адресу покупця «Вугілля кам'яне марки ДОМ фракція 13-50мм», у кількості 500,00 тн, на загальну суму 1 877 502,00 грн. з ПДВ, па умовах поставки СРТ - станція Запоріжжя Ліве.
27.06.2019 відповідач відвантажив на адресу покупця товар по залізничній накладній №33984634, у вагонах 65366411, 60402823, 60437936, на загальну кількість 182,30 ти, на суму 684 537,23 грн. з ПДВ, на умовах передбачених договором та додатком №2. Даний факт підтверджується рахунком-фактурою №4 від 05.07.2019 на суму 684 537, 23 грн. з ПДВ та Актом прийому-передачі товару №4 від 05.07.2019.
Відповідно до п.2.3., п.п. 3.4.2. товар супроводжувався посвідченням якості №27/06-01 від 27.06.2019. Даним документом були зафіксовані якісні показники товару, що поставлявся на адресу покупця по залізничній накладній №33984634, і яким постачальник гарантував якість товару і відповідність його якісним характеристикам передбачених Додатковою угодою №2 від 19.06.2019 до договору поставки №0424/2019 від 24.04.2019.
Відвантажений по залізничній накладній №33984634 товар прибув на станцію Запоріжжя-Ліве - 05.07.2019.
Відповідно до п.6.3. договору, покупець здійснив приймання товару за якістю, а саме при находженні товару на склад покупця, АТ «ЗФЗ» провів 100% первинний контроль якості партії товару поставленого по залізничній накладній №33984634 за участю Незалежного експерта (ІП «СЖС-Україна») зі складанням Звіту про інспекцію №2001155/42 від 10.07.2019 року (підписано та датовано).
Відповідно до оформленого Звіту про інспекцію №2001155/42, під час проведення інспекції фактичний показник якості «Волога» товару, який був виявлений при контрольній перевірці товару - не підтвердився, а саме у посвідчені якості №27/06-01 від 27.06.2019 волога зазначена - 11.9%, по факту - 14.4%.
Про виявлені відхилення з якості покупець повідомив постачальника. За результатом товар було прийнято покупцем, як товар більш низької якості, що підтверджується здійсненим постачальником коригуванням до вартості товару. Даний факт підтверджується рахунком-коригування №5 від 10.07.2019 до рахунку-фактури №4 від 05.07.2019 та Актом коригування від 10.07.2019 до акту прийому-передачі товару №4 від 05.07.2019.
Нараховуючи штрафні санкції в сумі 136907,45 грн, за поставлений відповідачем товар в кількості 182т., за залізничною накладною № 33984634 від 27.06.2019, позивач керувався п.10.2 договору.
Відповідно до п. 10. 2 договору, за поставку неякісного товару, некомплектного товару, а також товару, не передбаченого умовами цього договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми поставки зазначеного товару.
На підставі п. 10.2 договору, позивачем також нараховані штрафні санкції в розмірі 20% за поставлений товар загальною кількістю 258,85т. по залізничній накладній № 32221830, який визнаний неякісним згідно Звіту про інспекцію № 2001499/63 від 21.10.2019. Сума штрафу, пред'явлена до стягнення складає 194 396, 56грн.
В відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач вказує на те, що товар, відвантажений 27.06.19 за залізничною накладною №33984634 з посвідченням якості №27/06-1, дійсно мав фактичний показник якості «Волога» 14,4%, що підтверджується Звітом про інспекцію №2001155/42. Показники якості, яким має відповідати товар, погоджено сторонами щодо цієї партії товару у додатковій угоді №2 від 19.06.2019 до договору, згідно якої вугілля марки ДОМ фракція 13-50мм повинно постачатися із базовим показником «Волога» 12% і граничним - 16%. У разі постачання товару із фактичними показниками якості гіршими від базових, але до граничних, умовами договору та додаткових угод передбачено застосування знижок до базової ціни товару. Таким чином, поставка товару з якістю показника «Волога» від 12% до 16% не можна вважати поставкою неякісного товару. Показник «Волога» по спірній партії, хоч і відрізняється від базового, проте не перебільшує граничного значення, що є підставою до застосування знижки до ціни цього товару, але не може бути підставою для застосування до постачальника штрафних санкцій. Вартість зазначеної партії товару була відкоригована із застосуванням знижки до базової ціни у розмірі 1% за кожний відсоток перевищення фактичного показника від базового.
Відповідач вважає, що вимога про стягнення штрафу у сумі 136907,45 грн. є безпідставною оскільки в даному випадку не можна застосовувати відповідальність за поставку товару неналежної якості.
Суд приймає до уваги заперечення відповідача та відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення суми штрафу в розмірі 136907,45грн, пред'явленої позивачем на підставі п. 10.2 договору, виходячи з наступного. Поставлена продукція в кількості 182т. з показниками, що відрізняються від базових, але не перевищують граничні показники вологості (показник «Волога» від 12% до 16%) не може бути визнана неякісною продукцією. Пункт 10.2 договору передбачає нарахування штрафних санкцій саме за поставку неякісного та некомплектного товару.
Пунктом 5. 10 договору сторони узгодили, що у разі приймання товару, будь-який встановлений у додаткових угодах показник якості якого свідчать про погіршення якості товару відносно базового рівня, до ціни товару застосовуються знижки по якості.
Статтею 678 ЦК України унормовано, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
- пропорційного зменшення ціни;
- безоплатного усунення недоліків в розумний строк;
- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Продукція була прийнята позивачем (за первісним позовом) і сторонами було застосовано знижку та проведено корегування ціни поставленої продукції за домовленістю сторін. Таким чином покупець використав своє право, передбачене ст.678 ЦК України.
Відповідач також заперечує проти нарахування штрафу у розмірі 20% від суми недопоставленого на заміну поставленого неякісного товару, в сумі 194396, 56 грн, з наступних підстав. Відвантажений 02.10.19 за залізничною накладною №32221830 товар у кількості 258,85 тон на суму 971982,78 грн. постачався на виконання додатку №5 до договору. При надходженні товар було визнано неякісним внаслідок виявлення в ньому вмісту фракції, що менше 13мм. на рівні 27%, Покупець відмовився прийняти цей товар та повернув його постачальнику, внаслідок чого в останнього виникло зобов'язання замінити цей товар такою ж кількістю якісного товару. Заміна раніше поставленого неякісного товару на товар належної якості не передбачає поставку додаткової кількості товару. Неякісний товар, який покупцем не було прийнято, у відповідній кількості вважається не поставленим і така його кількість повинна бути допоставлена в межах загальної договірної кількості поставки. Таким чином, відповідач вважає що за одне й те ж порушення - несвоєчасна поставка товару, йому двічі нараховано штраф, оскільки спірна сума вартості недопоставленого товару була включена позивачем в загальну суму вартості недопоставленого товару на який також нараховано штраф.
Суд погоджується з доводами відповідача , вважає їх обґрунтованими , а тому вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 20% від суми недопоставленого на заміну поставленого неякісного товару в сумі 194396, 56 грн задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про нарахування штрафу за прострочку заміни неякісного товару за п.6.7. договору в розмірі 194 396,56 грн суд дійшов наступних висновків.
Пункт 6.7. договору передбачає, що у разі порушення термінів заміни, або додаткової поставки товару, встановлених п.п.6.5., 6.6. договору, постачальник в термін до 3 (трьох) банківських днів після закінчення такого строку, сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного та/або невідповідного асортименту або інших умов договору товару,
Товар був поставлений за залізничною накладною №32221830, у вагонах №№ 60366713, 60354560, 66880766, 67872929, загальною кількістю 258,85 т. на суму 971 982,78 грн з ПДВ та визнаний неякісним згідно Звіту про інспекцію №2001499/63 від 21.10.2019 року. За порушення зобов'язань щодо заміни неякісного товару у 20-денний строк, до 20 календарних днів з дати підписання звіту про інспекцію № 2001499/63 від 21.10.2019 позивачем на підставі п 6. 7 договору нараховано штраф.
Перевіривши надані суду розрахунки та матеріали, судом встановлено, що у позовній вимозі щодо нарахування штрафу у розмірі 20% від суми недопоставленого на заміну поставленого неякісного товару, в розмірі 194396,56 грн загальною кількістю 258,85т. та 20% за прострочку з заміни неякісного товару на суму 194396,56 грн, загальною кількістю 258,85т, позивач за зустрічним позовом вже заявив вимоги про стягнення штрафів за повну недопоставку товару у кількості 517.4 тон товару за додатком №5 у сумі 1185 132,31 грн. Тобто, до кількості обкладеного штрафом недопоставленого товару входить і 258,85 тон незаміненого неякісного товару.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині нарахування штрафу у розмірі 20% від суми недопоставленого на заміну поставленого неякісного товару, в сумі 194396, 56 грн, так як 258,85т. вже включені позивачем при нарахування штрафу за п. 10.3 договору за повну недопоставку за договором (517,4т.).
Щодо вимоги позивача про стягнення з штрафу за недопоставку та прострочку терміну (строку) поставки товару, нарахованого на підставі п. 10.3 договору в сумі 1 814120,02грн., яка складається з 628987,71 грн штрафу за прострочку терміну поставки та 1185132,31 грн штрафу за недопоставку товару в повному обсязі за додатком № 5 (об'єм недопоставки 517,40т.), суд встановив наступне.
31.07.2019 між АТ «ЗФЗ» та ТОВ «Л1НКОЙЛ» було укладено Додаток №4 до договору поставки № 0424/2019 від 24 квітня 2019 року, згідно якого, та з урахуванням змін передбачених умовами Додаткової угоди №5 від 09.08.2019, постачальник повинен був у термін до 11 вересня 2019 року відвантажити па адресу покупця товар: вугілля кам'яне марки ДОМ фракція 13-50 мм, у кількості 2 500,00 тн; - вугілля кам'яне марки ДОМ фракція 50-70 мм, у кількості 500,00 тн; на умовах поставки - СРТ, станція Запоріжжя Ліве.
Своє зобов'язання за Договором та Додатком №4 з поставки товару відповідної кількості Постачальник виконав, але фактично з порушенням п.4.1.1 договору та передбаченого Додатком №4 терміну поставки товару, а саме по товару поставленому за рахунком-фактурою №24 від 14.09.2019 року, рахунком-фактурою №25 від 24.09.2019 року, рахунком-фактурою №26 від 28.09.2019 року.
На виконання умов договору 30 серпня 2019 року між сторонами було укладено Додаток №5 до договору поставки №0424/2019 від 24.04.2019 (надалі - Додаток №5).
На підставі умов договору та додатку №5 до нього, постачальник зобов'язався поставити на адресу покупця товар «Вугілля кам'яне» у період вересень 2019 року у кількості 1 500 тон (толеранса +/- 5%) на умовах поставки - СРТ, ст. Запоріжжя Ліве, на суму 5 632 506,00 грн. з ПДВ.
Свої зобов'язання за договором та Додатком №5 постачальник належним чином не виконав. Фактично за вказаний період поставки (вересень 2019 року) за Додатком №5 Постачальником було відвантажено на адресу покупця 907,60 тон «Вугілля кам'яне», на умовах поставки - СРТ, з.д. ст. Запоріжжя-Ліве, з порушенням термінів поставки (розрахунки надані суду).
Отже, обсяг недопоставленого товару (вересень 2019) за додатком № 5 на час подачі позовної заяви складає 517,4т.
Відповідач заперечив проти вимоги щодо стягнення штрафів за порушення строку поставки товару у сумі 628987,71 грн. (за несвоєчасну поставку) тау сумі 1 185 132,31 грн. (за недопоставку), посилаюсь на положення ст.612 ЦК України, згідно яких боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором, проте прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. За змістом ст.613 ЦК України прострочкою кредитора є не вчинення ним дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Для здійснення поставок товару на таких умовах постачальник має витрачати значні кошти при закупівлі товару, митних платежів та витрат на транспортування. Своєчасне здійснення поставок прямо залежить від наявності достатнього обсягу обігових коштів для фінансування таких витрат. Враховуючи те, що покупець здійснював оплату поставленого товару із порушеннями строків, у постачальника виникла прострочка поставки продукції.
Оцінивши доводи сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотнихумов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода ( ст. 180 ГК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідач був вільним в укладенні договору, визначенні його умов та виборі контрагенту. Умови договору передбачають - термін, порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору (п. 5.6 договору).
В додатках до договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, на який сформовано рахунок, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника через 30 календарних днів тільки за умови виконання Постачальником п.3.4, п. 4.1.1-4.1.5, 4.1.12, 4.1 13. цього договору та надання завіреної копії митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ-40 ДТ або ІМ-40ДЕ, оформленої постачальником на поставлений товар.
У зв'язку з цим, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо прострочки кредитора, а вимоги в частині стягнення штрафу за недопоставку та прострочку терміну (строку) поставки товару, нарахованого на підставі п. 10.3 договору в сумі 1 814120,02грн.
Таким чином, розмір зустрічних позовних вимог, які підлягають задоволенню становить 1814120,02грн та складається з :
- 628987,71 грн штрафу за прострочку терміну поставки;
- 1185132,31 грн штрафу за недопоставку товару в повному обсязі за додатком № 5 (об'єм недопоставки 517,40т.).
В решті зустрічних позовних вимог слід відмовити, як безпідставно заявлених.
Судові витрати в частині задоволених зустрічних позовних вимог покладаються на відповідача.
Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Статтею 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Крім того, ч.3 ст.551 ЦК України передбачена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому варто відмітити, що чинне цивільне та господарське законодавства України, правозастосовна практика не визначають вичерпного переліку виняткових випадків для пом'якшення відповідальності за порушення господарського зобов'язання, але встановлення критеріїв зниження розміру штрафних санкцій покладається на розсуд суду.
Виходячи з викладеного, надаючи оцінку поясненням відповідача щодо наявності певних обставин при виконанні умов даного договору, ступеню вини боржника та розміру завданих збитків суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу до 907060,01 грн. 00 коп.
Заяву позивача подану на підставі п. 10 ст. 238 ГПК України суд залишає без задоволення. На підставі цієї норми суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Тобто, застосування даного пункту є правом, а не обов'язкові суду. У зв'язку з цим суд не вбачає за доцільне зазначати в рішенні про нарахування додаткових санкцій, оскільки сума стягнута за рішенням суду є достатньою мірою відповідальності застосованою за порушення боржником взятих на себе зобов'язань.
У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум, згідно ч. 11 ст. 238 ГПК України, суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Враховуючи приписи ч. 11 ст. 238 ГПК України, суд проводить зустрічне зарахування стягнутих за первісним та зустрічним позовом та стягує різницю на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", якому присуджено більшу грошову суму.
Керуючись ст. ст. 46, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 31-А) до відповідача Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11) про стягнення 1261545,36 грн.,
задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Жовтнева, 31-А, ЄДРПОУ 41751028)
- заборгованість за поставлений товар в сумі 200000 (двісті тисяч)грн 00 коп.;
- 3 % річних в розмірі 39770 (тридцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят) грн 34коп.
- суму інфляції в розмірі 86421 (вісімдесят шість тисяч чотириста двадцять одна) грн 19 коп.
- судовий збір у розмірі 4892 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 87коп.
В решті позову відмовити.
Позовні вимоги за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ЄДРПОУ 00186542) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 31-А, ЄДРПОУ 41751028) про стягнення суми 2339820,58грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 31-А, ЄДРПОУ 41751028) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул.Діагональна, 11, ЄДРПОУ 00186542)
- суму штрафу за прострочку (строку) терміну поставки та недопоставку товару в повному обсязі за додатком № 5 в розмірі 907060 (дев'ятсот сім тисяч шістдесят) грн 01 коп.;
- суму судового збору в розмірі 27211 (двадцять сім тисяч двісті одинадцять)грн 80коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Провести зустрічне зарахування згідно п. 11 ст. 238 ГПК України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 31-А, ЄДРПОУ 41751028) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул.Діагональна, 11, ЄДРПОУ 00186542)
- 580 868 (п'ятсот вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят вісім)грн 48 коп.
- 22318 (двадцять дві тисячі триста вісімнадцять) грн 93 коп. судового збору.
Після набрання рішення законної сили на стягнення вищезазначених сум видати наказ.
Повний текст рішення оформлено і підписано « 28» вересня 2020.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій