28.09.2020 Справа № 28/318/09
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши матеріали скарги Калініна Вячеслава Володимировича (вх. № 85/08-13/20 від 25.09.2020) на дії приватного виконавця Шавлукової Заіри Арсенівни:
за позовом публічного акціонерного товариства «МетаБанк», м. Запоріжжя
до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , м. Запоріжжя
про стягнення грошових коштів
орган виконання приватний виконавець Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна (69035, м. Запоріжжя, вул Лермонтова, буд. 6, офіс 109)
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області 25.09.2020 надійшла скарга ОСОБА_1 (відповідач у справі) в порядку ст. ст. 447, 449 Цивільного процесуального кодексу України та ст. ст. 339-343 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скаржник просить суд визнати постанову приватного виконавця Запорізької області Шавлукової З.А. від 27.08.2020 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк» 198.782,97 грн. незаконною та скасувати її.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що постанова приватного виконавця не містить будь-яких ознак своєчасного звернення стягувача з заявою про примусове стягнення з боржника суми боргу за наказом Господарського суду Запорізької області, який видано 26.10.2009, тобто майже 11 років тому. Також скаржник в тексті скарги посилається на те, що постанова приватного виконавця від 27.08.2020 ним отримана лише 15.09.2020, у зв'язку з чим просить суд поновити строк для оскарження.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2020 скаргу на дії приватного виконавця передано на розгляд судді Федорової О.В.
Розглянувши матеріали скарги, встановивши всі наявні обставини, суд дійшов висновку, що скарга підлягає поверненню заявнику без розгляду виходячи з наступного:
Положеннями ст. 170 Господарського процесуального кодексу України визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Зокрема, законодавець зазначив, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Заявник при зверненні зі скаргою до суду не дотримався наведеної вище норми права та не зазначив ані номера справи, в рамках якої видано виконавчий документ, та стосовно якого оскаржуються протиправні дії приватного виконавця, ані прізвище(а) та ініціали судді (суддів), який видав виконавчий документ.
Суд зауважує, що відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів» за змістом цієї статті 121-2 ГПК України (ст. 339 ГПК України в чинній редакцій ГПК України) скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).
В п. 9.3 наведеного Пленуму зазначено, що виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 162 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у пункті 1 частини першої 164 ГПК України, а саме: до скарги повинні бути додані належні докази направлення всім учасникам виконавчого провадження копії скарги з додатками.
Аналогічні вимоги про обов'язковість надання суду доказів направлення копії заяви (скарги, клопотання, заперечення тощо) з додатками всім учасникам справи зазначені в ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
З зазначеного слідує, що при зверненні з скаргою до суду склад сторін (позивач, відповідач, третя особа) не змінюється. Заявник лише додатково зазначає назву державної виконавчої служби (приватного виконавця) та її адресу, чиї дії або бездіяльність він оскаржує в судовому порядку на підставі ст. 339 ГПК України.
Відповідно до вступної частині рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2009 у справі №28/318/09 учасниками (сторонами) зазначеної справи були:
1) приватне акціонерне товариство «МетаБанк»;
2) суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа-підприємець) ОСОБА_1 .
Таким чином, заявник (скаржник) зобов'язаний в скарзі зазначити всіх учасників справи №28/318/09 та надати докази надсилання копії скарги з додатками на їх адреси. Втім, скарга, яка надійшла до суду не містить назв всіх учасників справи та їх місцезнаходження. Доказів направлення копії скарги стягувачу та органу виконання (приватному виконавцю) суду не надано, що в свою чергу позбавляє сторін надати письмові пояснення з відповідними доказами щодо своєї правової позиції та об'єктивно і всебічно розглянути скаргу у десятиденний строк, як то встановлено приписами діючого законодавства.
Крім того, суд зауважує, що частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже господарські суди під час розгляду справ, скарг, заяв, клопотань керуються виключно положеннями Господарського процесуального кодексу України. Тобто господарські суди не здійснюють судочинство на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України.
Також суд зазначає наступне, скаржник лише в тексті скарги просив суд поновити пропущений строк для оскарження дії приватного виконавця. В прохальній частині скарги питання поновлення пропущеного строку скаржником вже не ставиться. До того ж скаржник документально не підтвердив факт отримання постанови, яка є предметом оскарження лише 15.09.2020, що в свою чергу унеможливлює визначення дійсності наявності пропуску строку для оскарження.
З огляду на вищевикладені обставини, невірне оформлення скарги, відсутність відповідних доказів, суд дійшов висновку про повернення скарги ОСОБА_1 без розгляду на підставі ст. 170 ГПК України.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що повернення скарги на дії ВДВС (державного виконавця або приватного виконавця) не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись ст. ст. 170, 234, 339, 341 ГПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 (вх. № 85/08-13/20 від 25.09.2020) на дії приватного виконавця Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни повернути без розгляду.
Відповідно до ст. 235, п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України ухвала суду набрала законної сили 28.09.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Федорова