61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
25.09.2020 Справа № 905/1221/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши матеріали справи
позовної заяви Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі позивача, Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі», м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 21255,06грн, пені у сумі 1495,73грн, всього 22750,79грн,
без виклику сторін
Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі позивача, Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 21255,06грн, пені у сумі 1495,73грн, всього 22750,79грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №3181-Л оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя від 02.01.2019 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, чим також зумовлено нарахування заявленої до стягнення пені.
Позивач у надісланих до матеріалів справи письмових поясненнях заявлений прокурором позов підтримав.
Відповідач заперечень по суті позовних вимог не надав, звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення на 5 років з посиланням на тяжке фінансове становище, спричинене у тому числі впровадженням карантинних заходів з метою запобігання розповсюдженню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 23.07.2020, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
02.01.2019 між Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» (орендар) укладено договір №3181-Л оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя.
Відповідно до розділу 1 договору на підставі наказу директора департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради від 14.02.2019 № 261 «Про передачу в оренду, нежитлового приміщення на підставі заяви претендента» орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду), розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги, 35а, загальною площею 71,20кв.м. (КДНЗ КТ «Ясла-садок №56 «Капітошка» Маріупольської міської ради Донецької області), згідно технічного паспорту БТІ, для використання під харчоблок, допоміжні приміщення, надання послуг харчування.
Згідно з п.2.1 договору вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням (будівлею, спорудою) здійснюється на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення (будівлі, споруди).
Орендодавець зобов'язаний в 10-денний термін після укладання договору оренди передати приміщення (будівлю, споруду) орендарю згідно акту прийому-передачі (пп. а) п.3.1 договору).
Орендар зобов'язаний щомісячно і в повному обсязі вносити одержувачу орендну плату (пп.б п. 3.2 договору).
Відповідно до п.4.1 договору розмір орендної плати визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради від 26.09.2018 №7/35-3119.
Пунктом 4.2 договору визначено, що за вказане у п.1 договору приміщення (будівлю, споруду) встановлений розмір орендної плати за базовий місяць (січень 2019) у розмірі 1738,88грн (згідно з додатку). Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.
Згідно з п.4.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата проводиться щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату в відділі договірної роботи департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради. Рахунки на оплату видаються орендарю з 11 по 19 число кожного місяця. При отриманні рахунку необхідно мати копію платіжного документу про сплату за оренду приміщення (будівлі, споруди) за попередній період.
У разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобов'язання виконані у повному обсязі (п.6.3 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє з 02 січня 2019 до 31 грудня 2019 (п.7.1 договору).
Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення цього договору (п.7.6 договору).
У випадку відсутності заяви однієї зі сторін про розірвання або зміну договору протягом місяця після закінчення його терміну, він вважається подовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. Таким чином договір подовжується і у подальшому (п.7.5 договору).
Додатком до договору №3181-Л від 02.01.2019 визначений розрахунок розміру плати за оренду нежитлового приміщення (будівлі, споруди), відповідно до розділу III якого визначений розрахунок розміру плати за оренду нежитлового приміщення (будівлі, споруди) за базовий місяць, опл.міс. 512400,00 * 4% * 1.01808 / 12 *100 = 1738,88грн. Додаток підписаний провідним спеціалістом та орендарем без заперечень та зауважень.
У виконання умов договору Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» прийняло нежитлове приміщення, загальною площею 71,20 кв.м., розташоване: прим. Харчоблоку №№34-37, з окремим входом, що знаходиться на першому поверсі двоповерхової будівлі КДНЗ КТ «Ясла-садок №56 «Капітошка» Маріупольської міської ради Донецької області, за адресою: м.Маріуполь, пр. Перемоги, 35а, що підтверджується актом №9466 від 02.01.2019 прийому-передачі нежилого помешкання в будинку №35а по проспекту Перемоги м. Маріуполь.
Наявність обставин щодо повернення майна орендодавцю судом не встановлено.
Акт №9466 від 02.01.2019 прийому-передачі нежилого помешкання в будинку №35а по по проспекту Перемоги м. Маріуполь підписаний представниками сторін без зауважень, отже, вказаний акт приймається судом, як належний доказ приймання-передачі нежитлового приміщення, загальною площею 71,20кв.м., розташоване: прим. Харчоблоку №№34-37, з окремим входом, що знаходиться на першому поверсі двоповерхової будівлі КДНЗ КТ «Ясла-садок №56 «Капітошка» Маріупольської міської ради Донецької області, за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги, 35а.
Підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за договором №3181-Л оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя від 02.01.2019 в розмірі 21255,06грн та нарахування пені у сумі 1495,73грн, стало порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині внесення орендної плати у встановлених договором строк за період січень - грудень 2019. Звернення з даним позовом до суду прокурор обумовлює неналежним здійсненням позивачем своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави.
Досліджуючи підстави звернення прокурора з даним позовом, судом враховано таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Положеннями чч. 3,4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.
Прокурор виконує субсидіарну роль та замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Разом з тим, надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
В обґрунтування підстав для представництва, прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягає в тому, що несплата відповідачем орендної плати позивачу, який в подальшому перераховує її частину міському бюджету унеможливлює фінансування сфери освіти, призводить до неможливості достатнього фінансування збоку держави пріоритетних напрямків економічного, соціального та культурного життя суспільства. Несплата до місцевого бюджету орендної плати за комунальне майно позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника надходжень до відповідного бюджету в тому обсязі, який дозволяє забезпечити функціонування і життєдіяльність відповідної територіальної громади та держави в цілому.
У контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади, але також у захисті інтересів органів місцевого самоврядування, компетенція яких не має загальнодержавного характеру, але направлена на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до відання цих органів.
Кошти з орендної плати сплачуються до бюджету міста Маріуполя, тобто позивач є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Звернення прокуратури з вказаним позовом обумовлені неналежним здійсненням позивачем своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави.
Прокурор до подання позову до суду звернувся до позивача з листами №39-4334вих-19 від 26.11.2019 та №39-1347вих-20 від 26.03.2020, в яких повідомив позивача про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати та просив у 10-денний строк з дня отримання запиту надати копії документів, необхідних для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати. У відповідь на листи прокуратури позивачем було надано копії витребуваних документів (лист №26-9112-07 від 15.04.2020).
Тобто з наданих документів вбачається, що позивач був обізнаний про підготовку прокуратурою позовної заяви про стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача, повідомляючи про що надав можливість позивачу відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави. Незважаючи на обізнаність про порушення, позивач за судовим захистом інтересів держави безпідставно не звертався. Вказаними обставинами обумовлена реалізація прокурором наданих Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо представництва інтересів держави в суді та для звернення до господарського суду із позовною заявою на захист інтересів держави.
Після спливу розумного строку 25.06.2020 прокурор направив позивачу повідомлення №39/1-1875вих-20 про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради.
З огляду на наведене підстави для представництва прокурором інтересів держави підтверджені, звернення прокурора в інтересах держави до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлено на їх захист.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Проаналізувавши укладений між сторонами договір №3181-Л від 02.01.2019, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором найму, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання ст.ст.759-786 Цивільного кодексу України, ст.ст.283-288 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 01.02.2020).
За приписами ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом приписи містяться в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.1 ст.2, ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII, ч.1 ст. 283, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Згідно з ч.ч.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII та ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
В контексті зазначених норм укладений між сторонами договір №3181-Л від 02.01.2019 оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя є належною підставою для виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» як орендаря грошових зобов'язань зі сплати орендної плати згідно з умовами договору.
Отже відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення орендних платежів щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним відповідно до п.4.3 договору.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим з матеріалів справи не вбачається виконання відповідачем зобов'язань з повної та своєчасної сплати орендної плати у встановлений п.4.3 договору №3181-Л від 02.01.2019 строк, нарахованої за період січень - грудень 2019, внаслідок чого утворилась та має місце заборгованість за договором в загальному розмірі 21255,06грн, доказів сплати якої відповідачем не надано.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором №3181-Л оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя від 02.01.2019 в розмірі 21255,06грн, а отже і про їх задоволення в повному обсязі.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної внесення орендної плати є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з повної та своєчасного внесення орендної плати у строк встановлений договором №3181-Л від 02.01.2019, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 1495,73грн, суд зазначає таке.
Нарахування пені у сумі 1495,73грн за період з 01.05.2019 по 02.04.2020 зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
За приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
Розмір штрафних санкцій за приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі п.6.3 договору, за умовами якого у разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобов'язання виконані у повному обсязі.
Враховуючи визначений п.4.3 договору строк внесення орендної плати, останнім днем сплати орендної плати за зобов'язаннями за березень 2019 - 02.05.2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України), за квітень 2019 - 31.05.2019, за травень 2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України) - 01.07.2019, за червень 2019 - 31.07.2019, за липень 2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України) - 02.09.2019, за серпень 2019 - 30.09.2019, за вересень 2019 - 31.10.2019, за жовтень 2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України) - 02.12.2019, за листопад 2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України) - 02.01.2020, за грудень 2019 - 31.01.2020, отже, першими днями порушення строку оплати, з яких можливе нарахування пені є 03.05.2019, 01.06.2019, 02.07.2019, 01.08.2019, 03.09.2019, 01.10.2019, 01.11.2019, 03.12.2019, 03.01.2020, 01.02.2020 відповідно.
За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що прокурором невірно вказано початкові дати періодів нарахування пені за зобов'язаннями за березень, травень, липень, жовтень, листопад 2019.
Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що пеня складає більшу суму, ніж заявлена позивачем. Разом з тим з урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 1495,73грн.
Щодо заяви відповідача про надання розстрочення виконання рішення на 5 років, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з зазначеною нормою надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.3,4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи рішення про розстрочку виконання рішення, суд повинен оцінити, а заявник, відповідно, довести належними доказами, гарантовану можливість виконання рішення у запропоновані ним строки.
У заяві про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на збитковість господарської діяльності підприємства, форс-мажорні обставини (ведення постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України карантину).
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.1, абз.4 ст.44 Господарського кодексу України).
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку з орендної плати, і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.
Крім того розстрочення виконання судового рішення має на меті перш за все забезпечення його реальне виконання (з урахуванням інтересів сторін), у зв'язку з чим посилання відповідача лише на збитковість господарської діяльності без визначення реальної перспективи виконання судового рішення саме за умови розстрочення на відповідний період не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.
В порушення ст.74 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано доказів, що саме в запропоновані відповідачем строки, визначені ним для розстрочки погашення заборгованості рішення суду буде виконано.
Суд також зауважує, що період виникнення заборгованості з орендної плати не пов'язаний з введенням постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України карантину, отже посилання відповідача на введення карантину суд до уваги не приймає.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність доведених та обґрунтованих підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 5 років.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат та з огляду на задоволення позову, судовий збір, сплачений прокуратурою платіжним дорученням від 05.06.2020 №1407 у сумі 2102грн, за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» (87506, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Свободи, б.20, код ЄДРПОУ 37793266) на користь Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, б.70, код ЄДРПОУ 42014230) заборгованість з орендної плати за договором №3181-Л оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя від 02.01.2019 в розмірі 21255,06грн, пеню у сумі 1495,73грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» (87506, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Свободи, б.20, код ЄДРПОУ 37793266) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6, ЄДРПОУ 25707002, р/р UA918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) витрати зі сплаті судового збору в розмірі 2102,00грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» про розстрочення виконання рішення на 5 років відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2020.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано судом без його проголошення.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя К.І. Аксьонова