вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3280/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення штрафу у сумі 75 140,00 грн
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії " Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" штрафу у сумі 75 140,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неправильно зазначеною відповідачем масою вантажу у вагоні № 53560280, прийнятого до відправлення за залізничною накладною № 45096583.
Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, статті 118, 122 Статуту залізниць України.
Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду від 24.06.2020.
Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи та незначну складність, її розгляд судом вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.
У відзиві на позов, що надійшов до суду 20.07.2020, відповідач позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити. При цьому вказує на таке.
Вагон № 53560280 прийнятий до перевезення станцією відправлення Богуславський Придніпровської залізниці лише на підставі його візуального огляду, оскільки визначена у залізничній накладній № 45096583 маса вантажу не була визнана залізницею іншою.
Відповідач стверджує, що зважування завантажених вагонів для встановлення маси вантажу здійснюється працівниками відповідача на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах ТС-150Д4В. Зазначені вагонні ваги взяті на облік залізницею, про що свідчить технічний паспорт ЗВВТ № 0113, виданий відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442. Відповідачем проводилася своєчасна повірка цього засобу ваговимірювальної техніки, що засвідчено проставленим підписом повірника та повіреного клейма у паспорті на вагонні ваги про придатність їх до застосування.
Отже, відповідач здійснював зважування завантаженого вагона у встановленому законодавством порядку та на придатних вагонних вагах, а тому не міг допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу до залізничної накладної.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 10 Правил складання актів, комісійний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору тощо) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Однак, комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району.
Разом із відзивом на позов відповідач, посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, подав заяву, в якій просить суд у разі встановлення факту неправильного зазначення ним у залізничній накладній № 45096583 маси вантажу за спірним перевезенням та задоволення позову зменшити розмір штрафу.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є завищеною та необґрунтованою. Штраф не має компенсаторного характеру, є додатковим засобом отримання прибутку для позивача.
Відповідач звертає увагу суду на те, що за перевезення вантажу за накладною № 47620554 ним було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення та за повну вагу, що підтверджується даними графи 34 зазначеної накладної. Тому залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, оскільки відповідач здійснив оплату провізної плати та додаткових зборів за надлишкову масу вантажу. Жодних збитків внаслідок того, що відповідачем була зазначена неправильна маса вантажу у залізничних накладних, позивач не зазнав.
При цьому відповідач просить врахувати також стратегічну та соціальну значимість його підприємства, яке вносить значний вклад у забезпечення енергонезалежності та енергобезпеки України, сталого функціонування енергетичної системи України, є містоутворювачем та бюджетоутворювачем міста Павлограда, інвестує соціальні програми та проекти у Дніпропетровській області.
20.07.2020 представник відповідача подав до суду також заяву із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні. На його думку справа потребує детального розгляду спору по суті та з'ясування всіх обставин, у тому числі: факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу у накладній за № 45096583; способу зважування вантажу, а також дослідження питання щодо того, на яких вагах здійснювалося зважування вантажу вантажовідправником та залізницею та встановлення вірності нарахування суми, яка заявлена позивачем до стягнення.
За таких обставин відповідач вважає за доцільне розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 04.08.2020, позивач просить відмовити у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки необхідні для цього підстави, передбачені статтями 12, 247 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Спростовуючи заперечення відповідача проти позову, позивач зазначає, що приймання вантажів до перевезення здійснюється згідно з відповідними Правилами візуально без перевірки маси та кількості вантажу.
Вагон був прийнятий до перевезення відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення й поставлені до складу поїзду на підставі перевізних документів, наданих та заповнених відправником. Маса вантажу у спірному вагоні була визначена вантажовідправником.
Щодо невідповідності комерційного акта № 350002/5 вимогам пункту 10 Правил складання актів через відсутність підпису начальника вантажного району, позивач вказує на те, що у штаті станції Здолбунів відсутня посада начальника вантажного району, на підтвердження чого надав витяг із штатного розпису станції Здолбунів.
Крім того, позивач зазначає, що комерційний акт підписано начальником станції ОСОБА_1 , агентом комерційним ОСОБА_2 та приймальником поїздів ОСОБА_3 . Начальник станції є підписантом відповідно до пункту 10 Правил складання актів, агент комерційний ОСОБА_2 є працівником станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до частини двадцять другої пункту 2.1 другого розділу посадової інструкції. Зокрема, він виконує завдання та обов'язки згідно з пунктом 2 «Інструкції прийомоздавача вантажу», яка затверджена наказом Укрзалізниці № 157-Ц від 02.04.2002 та згідно з пунктом 4 зазначеної Інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору. Приймальник поїздів ОСОБА_3 є працівником станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до пункту 2.11 другого розділу робочої інструкції, оскільки виконує обов'язки прийомоздавальника вантажу та багажу, приймає участь в комісійній перевірці та контрольному зважуванні вагонів з комерційними несправностями, з ознаками незбереження вантажу, підписує акти загальної форми та комерційні акти.
Щодо зменшення розміру штрафу позивач зазначає, що штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України і сума штрафу не залежить від форми порушення зобов'язання та не пов'язана зі збитками залізниці. Щодо посилань відповідача на стратегічну та соціальну значимість підприємства відповідача, то на думку позивача це не може бути достатньою обставиною, що надає право зменшення розміру штрафу без дослідження всіх доказів для зменшення штрафу у сукупності.
Також позивач зауважує, що завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
У прохальній частині відповіді на відзив позивач просить суд поновити строк на подачу відповіді на відзив, обґрунтовуючи своє прохання введеним на підприємстві режимом простою через карантинні заходи у зв'язку з коронавірусною хворобою, на підтвердження чого надав копії наказів Регіональної філії «Львівська залізниця» № 154/од від 20.03.2020 та № 137/к від 24.03.2020 (а.с. 55 - 57).
При цьому позивач посилається на приписи пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив та прийняття її судом.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд
27.01.2020 за залізничною накладною № 45096583 зі станції Богуславський Придніпровської залізниці до станції Бурштин Львівської залізниці Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснено відправлення на адресу одержувача - "ДТЕК Бурштинська ТЕС" вагонів із вантажем: вугілля кам'яне марки г-газовий. Г(Г1)Р (0-200). Поверхня вантажу маркована в довжину 5 подовженими смугами. «Вантаж у твердому стані» (а.с. 8).
Під час проходження вантажу через станцію Здолбунів Львівської залізниці за підозрою у завантаженні вагона понад вантажопідйомність та на підставі акта загальної форми ГУ-23 № 48 від 29.01.2020 було затримано для перевірки вагон № 53560280 (а.с.12).
За результатом комісійного переважування вагона № 53560280, оформленого актом загальної форми ГУ-23 № 8002 від 29.01.2020, було виявлено завантаження вагона понад вантажопідйомність на 700 кг та більше документа на 900 кг.
Відповідно до комерційного акта № 350002/5 від 29.01.2020, що складений на підставі актів загальної форми ГУ-23 №№ 48, 8002 від 29.01.2020, при комісійному зважуванні вагона №53560280 на 150-тонних трьохплатформенних електронних тензометричних вагах, клеймо 2019, комісією у складі начальника станції ОСОБА_1 , агент комерційний ОСОБА_2 , приймальник поїздів ОСОБА_3 , ВОХР ОСОБА_4 було встановлено таке.
У документі зазначено: брутто відсутнє, тара - 22300 кг, нетто - 68800 кг. Фактично виявилося: брутто - 92000 кг, тара з ПД - 22300 кг, нетто - 69700 кг, що більше документа на 900 кг. Вантажопідйомність вагона - 69 т, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 700 кг. При повторному переважуванні даного вагона перевантаження більше документа 900 кг та вантажопідйомності на 700 кг підтвердилось, що є порушенням п. 4.1 глави 1 додатку 3 до СМГС та загрожує безпеці руху поїздів згідно ПТЕ розділ 15 п. 15.27.
За документом поверхня вантажу маркована в дожину 5 поздовжніми смугами, маркування не пошкоджене. Завантаження у вагоні на рівні верхнього обв'язочного бруса вагона з технологічними скосами до бортів та до торцевих стінок вагона. Вагон затриманий, на станцію відправлення надіслано оперативне повідомлення (а.с. 14, 15).
Після дозування надлишок вантажу з вагона № 53560280 перевантажено у вагон № 44738342 та за досильною накладною № 37834264 відправлений вантажоодержувачу. Вантаж одержаний представником вантажоодержувача 03.02.2020 об 11:43 год., що підтверджується відповідними відмітками у графах 52, 53 зазначеної накладної (а.с. 11).
Причиною виникнення спору є неправильно зазначена в залізничній накладній № 45096583 маса вантажу у вагоні № 53560280.
Предметом доказування є встановлення наявності чи відсутності обставин неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні № 53560280, прийнятого до перевезення за залізничною накладною № 45096583.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.
Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 та № 1973 від 25.12.2002 (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до частини першої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини перша - третя статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною першою статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (частини перша - третя статті 23 Статуту залізниць України).
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (частини перша, друга статті 24 Статуту залізниць України).
Разом з тим згідно з абзацом четвертим пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (частина четверта статті 52 Статуту залізниць України).
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
За змістом пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти складаються:
на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу;
при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.
У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона;
на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Згідно з пунктом 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
За змістом пункту 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083), перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни).
За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу.
Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Порядок зважування визначений пунктом 10 цих Правил.
Так, зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розчіплення.
Зважування під час руху дозволяється тільки на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування.
Із зупинкою і розчіпленням вагонів зважуються вантажі:
зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом;
харчові в цистернах (олія, меляса тощо);
картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова, метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом.
При зважуванні зернових вантажів, насіння, комбікормів і висівок, олії, меляси та інших харчових вантажів маса тари вагонів може перевірятися відправником перед навантаженням і одержувачем після вивантаження.
При зважуванні решти зазначених у цьому параграфі вантажів маса тари вагонів може перевірятися один раз: відправником - перед навантаженням або одержувачем - після вивантаження.
Зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчіплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.
Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Абзацом першим статті 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту залізниць України).
За наслідком аналізу встановлених обставин у справі на предмет дотримання сторонами зазначених законодавчих приписів, що регулюють їх спірні правовідносини, порушень з боку позивача допущено не було.
Зокрема, відповідно до вимог пункту 22 Правил видачі вантажів, пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, а також пункту 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України перевірка маси вантажу у спірному вагоні на проміжній станції Здолбунів Львівської залізниці здійснювалася зважуванням на справних 150-тонних трьохплатформенних електронних тензометричних вагах (клеймо 2019) (державна повірка 12.12.2019).
Із пунктів 3, 4, 5 технічного паспорту ЗВВТ № 052-Е вагонних ваг, що були використані позивачем, вбачається, що швидкість пересування на вагонних вагах під час зважування - із зупинкою, без зважування; до 5 км/год.
Виробником ЗВВТ є ТзОВ НВП "Техноваги". Заводський № ЗВВТ - 29880.
Заперечення відповідача проти позову не приймаються з огляду на таке.
Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом лише візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Надані позивачем й досліджені судом докази в обґрунтування обставин позовних вимог, у тому числі й щодо підтвердження придатності використаних позивачем вагонних ваг для встановлення маси вантажу у спірних вагонах, є більш переконливими, аніж доводи відповідача та докази, надані на їх спростування.
При цьому слід відзначити, що сам факт справності, повірки вагонних ваг, використаних відповідачем під час завантаження спірних вагонів, не є доказом правильності відображення вантажовідправником фактичної маси вантажу у спірній залізничній накладній.
У той же час правовою підставою для матеріальної відповідальності за неправильно зазначену у накладній масу вантажу є комерційний акт.
Посилання відповідача на порушення позивачем пункту 10 Правил складання актів в частині підписання його повноважними особами, а саме відсутність підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), є безпідставними.
Відповідно до витягу зі штатного розпису Виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» станом на 01.01.2020 на станції Здолбунів відсутня у штатному розписі посада начальника вантажного району (а.с. 68).
За Інструкцією приймальника поїздів вантажного двору станції Здолбунів, яка затверджена 10.07.2019 начальником виробничого структурного підрозділу Рівненської дирекції залізничних перевезень, у зв'язку з відсутністю по станції Здолбунів посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика) обов'язки щодо участі у комісійній перевірці кількості та стану вантажу (багажу), підписання оформлених комерційних актів покладено, серед інших, на приймальника поїздів вантажного двору. Відповідно до наказів № 264/ос від 01.11.2012 та № 523/ОС від 10.07.2019 на посаду приймальника поїздів призначено ОСОБА_3 та Семенів О.В. відповідно (а.с. 61-62, 65 - 67).
За таких обставин комерційний акт підписаний повноважними особами.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, згідно з якою якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17 (п. 22).
За змістом частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
За статтею 30 цього Кодексу працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі.
Інші доводи відповідача не спростовують правомірності й обґрунтованості позовних вимог.
Заявлений позивачем до стягнення штраф у сумі 75 140,00 грн визначений з урахуванням п'ятикратного розміру провізної плати спірного вагона, яка за даними залізничної накладної №45096583 становить 15 028,00 грн (15028,00 х 5 = 75140,00).
Перевіркою розрахованої позивачем суми штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу порушень вимог статей 118, 122 Статуту залізниць України не встановлено.
Відтак позовні вимоги є законними й обгрунтованими.
Заява відповідача щодо зменшення штрафу задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Тому недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення. Сума штрафу не пов'язана зі збитками залізниці та їх наслідками.
Разом з тим за приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов й на розсуд суду.
Зі змісту зазначених правових норм також вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінка доказів у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторони у справі є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів та згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.
При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий. Тому передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов'язання, а їх зменшення допустиме лише за наявності виняткових обставин.
З огляду на викладене, доводи, покладені відповідачем в основу заявленого ним клопотання, суд оцінює критично.
Так, взаємозв'язок стратегічного значення відповідача для розвитку Павлоградського регіону, про що він зауважує, судом не виключається, однак сам по собі, а також як підстава для зменшення передбаченого законодавством штрафу, відповідачем не доведений та ніяким чином не впливає на добросовісність відповідача щодо необхідності належного оформлення залізничних накладних, а відтак не може бути виправданням неналежного виконання ним зазначеного обов'язку й допущеного порушення.
Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд враховує нормативні положення статей 2, 11 Закону України від 04.07.1996 № 273 (із змін. і доп.) "Про залізничний транспорт" згідно з якими залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
За змістом статті 6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Заявлений позивачем до стягнення штраф не є занадто великим. Можливість цього штрафу негативно вплинути на підприємницьку діяльність відповідача останнім не доведена.
Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення, то суд звертає увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, за змістом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.
У спірних правовідносинах між сторонами неустойка - штраф передбачений законодавством та нарахований позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків (втрат).
Висновок суду щодо оцінки аргументів, покладених відповідачем в основу заявленого ним клопотання про зменшення суми штрафу, збігається з правовою позицією з аналогічного питання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18).
Інших заслуговуючих на увагу доводів, обґрунтованих належними та допустимими доказами на підтвердження можливості зменшення суми штрафу, відповідач суду не навів.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо заяви відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та необхідністю застосування правил загального позовного провадження, то вона є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За змістом частини першої, третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється, серед іншого, за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На сьогодні ця сума становить 210 200,00 грн.
Враховуючи ціну позову, справа є малозначною й відповідно до вимог закону підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною третьою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Наведені відповідачем доводи в обґрунтування поданої ним заяви не є переконливими та достатніми для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Судовий збір у сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу у сумі 75 140,00 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (ідентифікаційний код 00178353; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081195; місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1) штраф у сумі 75 140,00 грн, судовий збір у сумі 2102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 28.09.2020.
Суддя І.І. Колісник