пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 вересня 2020 року Справа № 903/603/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Євтушик О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/603/20
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Луцьк
до Державного підприємства «Шахта №1 Нововолинська», м. Нововолинськ
про стягнення 89 071,46 грн.,
за участю представників:
від позивача: Якоцюк А.А. (дов. від 13.07.2020),
від відповідача: н/з,
20.08.2020 Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою №55-1/1770/55295/2020-02 від 17.08.2020, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства «Шахта №1 Нововолинська» 89 071,46 грн., з них: 33 718,99 грн. заборгованості за договором №152 від 01.07.2015, 19294,94 грн. процентів річних за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати, 36057, 50 грн. збитків завданих інфляцією.
На обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 152 від 01.07.2015 року про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток.
Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 23.09.2020 року; запропоновано сторонам подати суду у строк до 21.09.2020 року: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
В судове засідання 23.09.2020 представник відповідача не з'явився. Факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038888034.
Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2020 позов підтримав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення із відповідача 89 071,46 грн., з них: 33 718,99 грн. заборгованості за договором №152 від 01.07.2015, 19294,94 грн. процентів річних за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати, 36057, 50 грн. збитків завданих інфляцією підлягає до задоволення частково з огляду на таке.
01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" (надалі-банк) та Державним підприємством "Шахта №1 "Нововолинська" (надалі-організація) було укладено договір № 152 про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток.
Згідно з п.4,5 Статуту Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2019, №949), організаційно-правова форма банку - акціонерне товариство, тип акціонерного товариства - приватне.
Відповідно до п.2 ст.5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
Відповідно до п. 1.1. договору організація замовляє та оплачує, а банк бере на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні рахунки, операції за якими здійснюються з використанням платіжних карток, відкриті в банку працівникам організації, на умовах та в строки, визначені цим договором, заробітної плати та інших виплат працівникам організації.
Відповідно до п. 2.1.4. договору організація зобов'язується перераховувати в банк такі грошові кошти: загальну суму заробітної плати, авансів та інших виплат, що призначаються для зарахування на рахунки працівників організації (далі-заробітна плата) на рахунок № НОМЕР_1 комісійну винагороду за безготівкове зарахування коштів у розмірі 0,75% від загальної суми, що перераховується на рахунок. Оплату проводити одночасно з перерахуванням сум заробітної плати окремим платіжним дорученням або одним платіжним дорученням, виділяючи її окремим рядком.
На виконання умов договору позивачем були надані послуги по зарахуванню та виплаті заробітної плати та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації) з використанням платіжних карток.
Відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань згідно з договором не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з оплати комісійної винагороди за безготівкове зарахування коштів за період з 01.06.2018 по 16.06.2020.
Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 16.06.2020 заборгованість у Державного підприємства "Шахта №1 Нововолинська" за договором № 152 від 01.07.2015 становить 33 718,99 грн.
13.03.2020 позивач направляв на адресу відповідача претензію № 55-1/609/19198/2020-02/вих. щодо невиконання умов договору № 152 від 01.07.2015. В претензії позивач вимагав перерахувати борг в розмірі 80 625,90 грн. (а.с. 5). Факт отримання відповідачем претензії підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 6).
Відповіді на претензію відповідач позивачу не надав.
Посилаючись на те, що у відповідача існує заборгованість в розмірі 33 718,99 грн. у зв'язку з несплатою комісійної винагороди за зарахування зарплати, нарахованої відповідно до договору № 152 від 01.07.2015 року про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток, позивач звернувся з позовом до господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги те, що позивач належним чином виконав умови договору та надав послуги по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток, а відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно з договором в частині сплати комісійної винагороди за зарахування зарплати, вимога позивача про стягнення із відповідача 33 718,99 грн. заборгованості за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати, нарахованої відповідно до договору № 152 від 01.07.2015 року про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток, підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
В позовній заяві позивач просить стягнути із відповідача 19 294,97 грн. процентів річних, 36 057,50 грн. збитків, завданих інфляцією (розрахунки-а.с. 8).
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасного перерахування позивачу комісійної винагороди за безготівкове зарахування коштів за договором № 152 від 01.07.2015 з відповідача слід стягнути 1 768,16 грн. процентів річних за період з 01.06.2018 по 16.06.2020, 3 408,70 грн. збитків, завданих інфляцією, за період липень 2018 року-травень 2020 року.
1 768,16 грн. процентів річних та 3 408,70 грн. збитків, завданих інфляцією, нараховані позивачем від простроченої суми заборгованості, яка виникла за спірний період.
В позові про стягнення 17 526,81 грн. (19 294,97 грн.-1 768,16 грн.) процентів річних та 32 648,80 грн. (36 057,50 грн.-3 408,70 грн.) збитків, завданих інфляцією, слід відмовити, оскільки ці суми процентів річних та збитків, завданих інфляцією, нараховані від простроченої суми заборгованості, яка включає несплачені відповідачем суми, стягнуті за рішеннями суду від 21.12.2016 у справі № 903/829/16 та від 17.09.2018 у справі № 903/490/18.
Проте, позивач всупереч вимог п3 ч.3 ст 162 ГПК України не надав розрахунку суми заборгованості, від якої нараховано 17 526,81 грн. процентів річних та 32 648,80 грн. збитків, завданих інфляцією, що перешкоджає суду перевірити правомірність їх нарахування.
За таких обставин, у разі невиконання відповідачем зобов'язання після ухвалення судом рішення від 21.12.2016 у справі № 903/829/16 та рішення від 17.09.2018 у справі № 903/490/18 позивач має право на звернення до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача процентів річних та збитків, завданих інфляцією у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання щодо перерахування коштів позивачу після прийняття судом рішення від 21.12.2016 у справі № 903/829/16 та рішення від 17.09.2018 у справі № 903/490/18.
У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ч. 1 ст. 11, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 144, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 130, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Шахта №1 Нововолинська" (вул. Шахтарська, 42, м. Нововолинськ, Волинська область, код ЄДРПОУ 39806601) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" (м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 8, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 09303328) 33 718 грн. 99 коп. заборгованості за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати, 1 768 грн. 16коп. процентів річних, 3 408 грн. 70 коп. збитків, завданих інфляцією, 917 грн. 90 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення 17 526 грн. 81 коп. процентів річних, 32 648 грн. 80 коп. збитків, завданих інфляцією, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 28.09.2020.
Суддя І. О. Якушева