проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" вересня 2020 р. Справа № 922/484/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.
за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх.№1795 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2020 (рішення ухвалено суддею Присяжнюком О.О. 01.07.2020 о 12:52 год., у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 06.07.2020) та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 (додаткове рішення ухвалено суддею Присяжнюком О.О. 15.07.2020 о 13:18 год., у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 17.07.2020) у справі №922/484/20
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків
до 1) Харківської міської ради, м. Харків,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
3) фізичної особи-підприємця Рожкова Дмитра Миколайовича, м. Харків,
про скасування рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна
У лютому 2020 року керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, п. 31 додатку до рішення;
- визнати недійсним договір №5561-В-С від 06.03.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень підвальної частини № III-:-V загальною площею 213,1 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, літ. "А-5", укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Рожковим Д.М., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 650;
- зобов'язати ФОП Рожкова Д.М. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвальної частини № III-:-V загальною площею 213,1 кв. м. та вартістю 463920 грн., в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, літ. "А-5", шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.
Також прокурор просив визнати поважною причину пропуску строків на оскарження рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" та поновити строки звернення до суду з позовом.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2020 у справі №922/484/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
03.07.2020 представник ФОП Рожков Д.М. звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з прокуратури Харківської області на користь ФОП Рожкова Д.М. суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №922/484/20 заяву представника ФОП Рожкова Д.М. (вх.№15293 від 03.07.2020) про додаткове рішення задоволено, стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ФОП Рожкова Д.М. 7000,0грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Прокуратура Харківської області звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2020 та додаткове рішення від 15.07.2020 у справі № 922/484/20 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь прокуратури Харківської області; справу розглядати за участі представника прокуратури Харківської області.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми ст. 203, 215, 216, 228, 345 ЦК України, ст. 289 ГК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 1, 2, 4, 25, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», п. 8.1. Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439), п.п. 1.2, 2.2, 3.3, 3.4. Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17. За твердженням прокурора, приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що Харківська міська рада мала повноваження самостійно обирати процедуру приватизації комунального майна, зокрема, шляхом викупу без проведення відповідних поліпшень. В порушення ст. 86 ГПК України судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам прокурора стосовно законодавчого регулювання спірних правовідносин та порядку здійснення розпорядження спірним майном органом місцевого самоврядування. Крім того, господарським судом до спірних правовідносин безпідставно застосовано положення ст. 289 ГК України, ч. 2 ст. 777 ЦК України та не враховано доводи прокурора про те, що норми абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є спеціальними.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2020 у справі №922/484/20 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі № 922/484/20; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 15.09.2020.
10.08.2020 від ФОП Рожкова Д.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить: відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін, стягнути з прокуратури Харківської області на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у Східному апеляційному господарського суді у розмірі 3000,00 грн. (вх.№7465). До відзиву ФОП Рожковим Д.М. додано копії зведених відомостей від 05.08.2020 щодо видатків ФОП Рожкова Д.М. на здійснення невід'ємних поліпшень нежитлового приміщення підвалу № III-:-V загальною площею 213,1 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 26, літ. "А-5" здійснених ним до укладання договору оренди цього приміщення у 2016 на суму 171339 грн. та здійснених ним у 2018-2020 роках, після укладання договору купівлі - продажу цього приміщення.
Щодо поданих ФОП Рожковим Д.М. додаткових доказів колегія суддів зазначає таке.
Згідно положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно положень ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Вказані копії зведених відомостей від 05.08.2020 є додатковими доказами, які не були подані до суду першої інстанції. Проте, заявник не обґрунтував неможливість подання їх суду першої інстанції, що не дає підстав приймати їх до розгляду апеляційним господарським судом.
13.08.2020 від Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради надійшли відзиви на апеляційну скаргу (вх.№№7583, 7584).
У судовому засіданні 15.09.2020 оголошено перерву до 21.09.2020.
У судовому засіданні 21.09.2020 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради проти вимог апеляційної заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.09.2016 №67865080 нежитлові приміщення підвальної частини №III-:-V в житловому будинку літ «А-5», загальною площею 213,1 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26 перебували у комунальній власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.
05.08.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (орендодавець) та ФОП Рожковим Д.М. (орендар) укладено договір оренди №4155, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини №III-:-V в житловому будинку літ «А-5», загальною площею 213,1 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26 (п. 1.1 договору). Вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 408800 грн. без ПДВ станом на 24.06.2016, базова орендна плата становить за липень 2016 -1703,33 грн. (пункти 3.1-3.2 договору).
Орендар зобов'язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця, здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством, здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (пункти 4.7.- 4.8 договору).
Згідно пунктів 5.2 та 5.3. договору орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгодженні з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт за наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. За письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна породжують зобов'язання орендодавця відшкодувати їх вартість.
Відповідно до п. 5.6 договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що цей договір діє з 05.08.2016 до 05.07.2019.
05.08.2016 між ФОП Рожковим Д.М. та Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради складено акт приймання - передачі до орендного користування нежитлових приміщень, за яким Управління передало, а ФОП Рожков Д.М. прийняв в орендне користування нежитлові приміщення, які є предметом договору.
08.09.2016 ФОП Рожков Д.М. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх.№15648 від 08.09.2016), в якому просить розглянути питання приватизації орендованих нежилих приміщень, загальною площею 213,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26.
У відповідь на лист від 08.09.2016 Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради повідомило ФОП Рожкова Д.М., що відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, згідно з регламентом роботи Харківської міської ради, об'єкт комунальної власності за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26 буде включений до проекту рішення сесії Харківської міської ради та винесено на розгляд постійних депутатських комісій. Остаточне рішення про затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації, буде прийнято на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради.
26.10.2016 Харківською міською радою прийнято рішення №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», відповідно до якого вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно п. 31 додатку до рішення нежитлові приміщення підвальної частини в житловому будинку загальною площею 213,1 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26 підлягали приватизації шляхом викупу ФОП Рожковим Д.М.
15.12.2017 ФОП Рожков Д.М. подав заяву до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про приватизацію № 3538.
15.12.2017 ФОП Рожков Д.М. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх.№19016 від 15.12.2017), в якому для проведення оцінки з метою приватизації орендованих нежитлових приміщень загальною площею 213,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, просив призначити ПФ «Агентство Схід».
У грудні 2017 Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, враховуючи звернення ФОП Рожкова Д.М. від 15.12.2017 звернулося до ПФ «Агентство Схід» листом, в якому запропонувало провести оцінку нежитлових приміщень загальною площею 213,1 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, з метою визначення вартості об'єкта для приватизації шляхом викупу.
Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна (дата оцінки - 31.12.2017, дата складання звіту 07.01.2018-17.01.2018) вартість зазначеного об'єкту оцінки становить 386600 грн. без ПДВ.
06.03.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (продавець) та ФОП Рожковим Д.М. укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень №5561-В-С, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти нежитлові приміщення підвальної частини №III-:-V в житловому будинку літ «А-5», загальною площею 213,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, орендованих ФОП Рожковим Д.М. згідно з договором оренди №4155 від 05.08.2016. Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за №650. Відповідно до акту прийому - передачі №5561-В-С від 27.04.2018 нежитлові приміщення передані ФОП Рожкову Д.М. 30.07.2018 проведено державу реєстрацію права власності.
Звертаючись з позовом прокурор посилався на те, що рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 1, 2, 4, 25, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор також зазначає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, - укласти відповідний договір купівлі - продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебувало у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Разом з цим у звітах про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про поліпшення відсутні. Орендарем до органу приватизації не подавались документи передбачені п. 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійсненні за час його оренди, під час приватизації. Таким чином, за твердженням прокурора Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наголошує, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, у зв'язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об'єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об'єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об'єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись. Крім того, прокурор зазначає, що Управління комунального майна та орендар були обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорі купівлі - продажу наявні посилання на Програму приватизації, у якій зазначено, що викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом. З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 230, 215, 216, 228 ЦК України прокурор вважає, що договір купівлі-продажу №5561 від 06.03.2018 підлягає визнанню недійсним.
В обґрунтування свого права на звернення в інтересах держави прокурор з посиланням на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає, що безпідставний продаж комунального майна на неконкурентних засадах призводить до неефективного його використання та недоотримання значних коштів місцевим бюджетом, що призвело до порушення економічних інтересів держави, а також прав та інтересів мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України. Прокурор зазначив, що з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади він самостійно подає вказаний позов. Також прокурор просив визнати поважною причину пропуску строків на оскарження рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" та поновити строки на звернення.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд зазначив, що статтею 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено особливості приватизації окремих груп об'єктів та зазначеною нормою встановлено додаткові гарантії для добросовісного орендаря, який за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об'єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором. Таким чином, орган місцевого самоврядування (в даному випадку Харківська міська рада) вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна більш ніж на 25% його вартості. Суд також вказав, що Харківська міська рада самостійно прийняла рішення про приватизацію спірного об'єкту комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу ФОП Рожковим Д.М. з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". При цьому місцевий господарський суд вказав, що його висновок в повному обсязі узгоджується з позицією Конституційного Суду України, яку наведено у п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини рішення від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі №1-16/2000, згідно з яким доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом. В свою чергу, прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що пункт 31 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог законодавства України. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, є необґрунтованими.
Таким чином, місцевим господарським судом встановлено що, пункт 31 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято Харківською міською радою в межах своїх повноважень та не протирічить Законам України "Про місцеве самоврядування України", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програмі приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 років, а договір купівлі-продажу №5561-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Рожковим Дмитром Миколайовичем, у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що прокурором жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірними правочинами інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власника майна. Враховуючи, що вимога про зобов'язання ФОП Рожкова Д.М. повернути територіальній громаді міста Харкова спірні нежитлові приміщення є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.10.2018 №5643-В-С, в задоволенні якої відмовлено, тому суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що вказана вимога не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що ФОП Рожков Д.М. є добросовісним набувачем права власності на вказаний об'єкт приватизації, адже ним були дотримані визначені продавцем - Харківською міської радою умови та порядок приватизації.
При цьому місцевий господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини в позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, з огляду на наявність імовірних порушень процедури такого відчуження з боку органу місцевого самоврядування, вказав, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувачів такого майна, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки. Прийняття органами влади протиправних рішень не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Щодо права прокурора на звернення з даним позовом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 цього ж Закону).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Натомість прокурор при зверненні з даним позовом вказав, що є позивачем, бо Харківська міська рада - один із співвідповідачів, рішення якого оскаржуються через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормативно-правовими актами. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.
З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення цього органу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах: №908/684/19 від 26.08.2020, №545/275/19 від 17.06.2020, №707/2825/18 від 25.08.2020).
Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, п. 31 додатку до рішення; визнання недійсним договір №5561-В-С від 06.03.2018 купівлі-продажу та зобов'язання ФОП Рожкова Д.М. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвальної частини № III-:-V загальною площею 213,1 кв. м. та вартістю 463920 грн., в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, літ. "А-5", шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Положеннями ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) визначено, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно. Об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
Статтею 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж. Продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами (ст. 4 зазначеного Закону України).
Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Згідно частин 1, 3 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Положеннями ст. 10 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу (ст. 14 зазначеного Закону України).
З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, зокрема, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, в силу приписів статей 11 та 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", може бути лише за вказаної умови.
Рішенням Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання від 23.12.2011 №565/11 з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету м. Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр. (далі - Програма), яка діяла на момент приватизації.
Програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 pp. та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми (п. 1.2 Програми).
Пунктом 5.1. Програми встановлено, що продаж об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об'єктів. Умови відчуження об'єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об'єкта (пункти 5.2 та 5.3 Програми).
Відповідно до п. 5.4 продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом. Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (п.5.7 Програми).
За змістом п. 8.1. Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 року №439, викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України
Таким чином, продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). Отже, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про здійснення невід'ємних поліпшень спірного майна в період перебування нерухомого майна в оренді, зокрема, доказів подання ФОП Рожковим Д.М. до органу приватизації (Управління) документів, передбачених п. 2.2 Порядку №377, щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна.
Також, у звіті про оцінку майна (дата оцінки 31.12.2017), складеного Агентством «Схід», відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях, у т.ч. було здійснено їх невід'ємні поліпшення.
Слід зазначити, що згідно договору оренди №4155 від 05.08.2016 вартість об'єкту оренди станом на 24.06.2016 складала 408800 грн. без ПДВ., тоді як оціночна вартість нежитлових приміщень визначена суб'єктом оцінки у грудні 2017 складає 386600 грн. без ПДВ. Матеріали справи не дають можливості з'ясувати вказані розбіжності при визначенні ціни продажу спірного об'єкта.
Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що п. 31 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.
Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 289 Господарського кодексу України та ст. 777 Цивільного кодексу України, оскільки вказані норми є загальними та поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин. Норми Цивільного кодексу України і норми інших законів співвідносяться між собою як загальні і спеціальні норми. Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовчій практиці щодо інших законодавчих актів України. Отже, процедура викупу орендарем повинна здійснюватися з урахуванням положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Також, є необґрунтованим посилання суду першої інстанції на п. 5.6 договору оренди, яким передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке положення не може застосовуватись у даній ситуації, адже сама процедура викупу орендарем повинна здійснюватися відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Не можна погодитися і з посилання місцевого господарського суду на підтвердження свого висновку про право органу приватизації самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 року №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз'яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.
Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У спірному договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень №5561-В-С від 06.03.2018, який укладено між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ФОП Рожковим Д.М., зазначено, що його укладено зокрема на підставі рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 року №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про визнання п. 31 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади" незаконним та його скасування, вказане свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України при укладанні договору від 06.03.2018 №5561-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень підвальної частини №III-:-V в житловому будинку літ «А-5», загальною площею 213,1 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26.
Окрім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції, під час процедури викупу сторонами було допущено порушення, зокрема приписів статей 11 та 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що також є підставою для визнання недійсним вказаного договору.
А тому, вимога прокурора про визнання недійсним договору №5561-В-С від 06.03.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень підвальної частини №III-:-V загальною площею 213,1 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, літ. "А-5", укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Рожковим Д.М., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 650, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також, підлягає задоволенню вимога про зобов'язання ФОП Рожкова Д.М. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвальної частини №III-:-V загальною площею 213,1 кв. м. та вартістю 463920 грн., в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, літ. "А-5", шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна, як похідна від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу прокурора.
В свою чергу, помилкове посилання позивача на статтю 228 ЦК України не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки: по-перше, позивач у позові також визначає підставами для визнання договору недійсним статтю 203 ЦК України; по-друге Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на практику Європейського суду по правам людини в розрізі питання неможливості витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Так, апеляційний господарський суд враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
У даному випадку вбачається недотримання відповідачами процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства.
Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує "суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах.
При цьому відповідна особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.
Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП Рожков Д.М. звернувся до Управління комунального майна та приватизації з проханням розглянути питання приватизації нежитлових приміщень загальною площею 213,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26 листом від 08.09.2016 тобто через місяць після укладання договору оренди №4155 від 05.08.2016.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Бейелер проти Італії " (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).
За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб "очікування" було "легітимним", воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов'язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28.09.2004 у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява №44912/98, § 49-50). Проте стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не гарантує право на набуття майна (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Копецький проти Словаччини", § 35).
Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має "легітимне очікування" успішної реалізації її права вимоги у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві. Останнє повинно давати змогу чітко визначити конкретний майновий інтерес особи, який, наприклад, має бути передбаченим у відповідних нормативних приписах або підтвердженим в іншому правовому акті, зокрема, у судовому рішенні (див. для порівняння mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 02.07.2002 у справі "Гайдук та інші проти України" (Gayduk and Others v. Ukraine), заяви № 45526/99 та інші). Очікування не буде легітимним, коли є спір щодо правильності тлумачення та застосування національного законодавства, і доводи заявника відхиляє національний суд (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Копецький проти Словаччини", § 50).
Колегія суддів звертає увагу, що положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які визначають особливості порядку приватизації об'єктів групи А, є загальнообов'язковими, а Програма приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 рр., затверджена рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11, є у відкритому доступі у мережі Інтернет, тому у випадку викупу орендарем орендованого ним приміщення-об'єкту малої приватизації, останній мав можливість ознайомитися з порядком та умовами такого викупу.
Таким чином, орендар, звертаючись із заявою про надання дозволу на викуп спірного майна, мав усвідомлювати як невідповідність обраної процедури чинному законодавству, так і правові наслідки її недотримання.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що не проведення конкурсного продажу об'єктів нерухомості виключає можливість отримання за об'єкт приватизації більшої ринкової вартості.
Так, метою аукціону як способу реалізації є, передусім, відчуження майна за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка в ході аукціону може бути збільшена. Тобто, під час аукціону майно реалізується за найвищою запропонованою ціною, при цьому визначається його реальна ринкова ціна.
В свою чергу, не проведення конкурсного продажу об'єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" та Програмі, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора викладеними у позові та вважає їх обґрунтованими.
Під час розгляду справи Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради заявлено клопотання про застосування позовної давності, яке воно обґрунтовує тим, що прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії Харківської міської ради, а саме 26.10.2016. Разом з тим, прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, п. 31 додатку до рішення, з пропущенням строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
І в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).
Разом з тим, прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.
У позовній заяві прокурор посилається на те, що про незаконне відчуження комунального майна, зокрема, нежитлових приміщень підвальної частини №III-:-V в житловому будинку літ «А-5», загальною площею 213,1 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26 відповідно до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади" органи прокуратури дізнались в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002, внесеного до ЄРДР за ч. 3. ст. 365-2 КК України Харківською місцевою прокуратурою № 2. 10.10.2019 на адресу Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов лист від Харківської місцевої прокуратури №2 з копіями вилучених приватизаційний справ в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в рамках вищевказаного кримінального провадження, зокрема, щодо спірних нежитлових приміщень відповідно до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16. Порушення, які свідчать про незаконність набуття ФОП Рожковим Д.М. нежитлових приміщень, прокурором (за його доводами) виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів - приватизаційної справи, у зв'язку з чим прокурор вважає, що позовну давність ним пропущено з поважних причин, тому строк звернення до суду підлягає поновленню.
Надаючи оцінку вказаним доводам, апеляційний господарський суд зазначає, що прокурором не надано до позову доказів, які підтверджують вказані ним обставини (зокрема, наявності кримінального провадження №42017221080000002, лист Харківської місцевої прокуратури №2 від 10.10.2019).
Проте, колегією суддів встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень (інформація в якому є загальнодоступною) оприлюднено ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19, якою клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 КК України задоволено, надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до наступних документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (ЄДРПОУ 14095412, зареєстроване за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 16) по об'єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі наступних рішень Харківської міської ради: рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 №283/16; рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18; рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17. По кожному з вищевказаних об'єктів надано тимчасовий доступ до всіх наявних документів, в тому числі: договір купівлі-продажу, всі додаткові угоди до нього, акт прийому-передач об'єкту нерухомого майна; звіт про оцінку майна для його продажу шляхом викупу, всі додатки до цього звіту, договір з оцінювачем щодо виготовлення цього звіту, всю переписку з оцінювачем щодо цієї оцінки, рецензію на вказаний звіт; документи щодо інвентаризації майна перед його продажем, в тому числі технічні паспорти та акти інвентаризації; договори щодо передачі в оренду майна, які діяли протягом останніх 3 років перед його продажем, всі додаткові угоди до цих договорів, всі додатки до цих договорів, зокрема розрахунки, акти прийому-передач майна, укладені на підставі цих договорів; звіти про оцінку майна для його передачі в оренду, всі додатки до цих звітів, договори з оцінювачами щодо виготовлення цих звітів, всю переписку з оцінювачами щодо оцінки, рецензії на вказані звіти; всю переписку з орендарем майна за останні 5 років, в тому числі надання дозволів на проведення капітального ремонту або реконструкції орендованого майна; заяви орендаря про надання дозволу на проведення невід'ємного поліпшення орендованого майна, дозволи на проведення такого поліпшення; у разі проведення поліпшення: погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат; звіт оцінювача про наявність та вартість поліпшень; всю наявну переписку з особами, які на підставі вказаних рішень сесії викупили об'єкти нерухомого майна протягом 2013-2018 років (звернення, відповіді, документи, які складались для надання відповідей), зокрема звернення щодо надання цих об'єктів в оренду та їх відчуження з додатками; акти перевірок, службові записки та інші документи, які складались за результатами перевірок додержання умов договорів оренди та договорів купівлі-продажу цих об'єктів за 2013-2019 роки.
Враховуючи, що інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень згідно положень ст. 2 та 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» є загальнодоступною, вказані обставини визнаються судом загальновідомими та відповідно положень ч. 3 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.
Оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міської ради (а саме висновок про проведення відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, а про вказані порушення він міг дізнатися лише під час кримінального провадження №42017221080000002 від 04.01.2017 (з якого і має в даному випадку обраховуватися строк), судова колегія вважає, що прокурором з поважних причин пропущено позовну давність у три роки. Внаслідок чого порушене право держави та територіальної громади м. Харкова підлягає захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим заява відповідача-2 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Заперечення відповідача-2 щодо можливості прокурора бути обізнаним про наявність рішення Харківської міської ради у день його прийняття органом місцевого самоврядування наведеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки в даному випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об'єкту комунального майна, про які можливо було дізнатися лише із відповідної погоджувальної документації, яка були отримана під час кримінального провадження, а не з самого рішення про його відчуження.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права та нез'ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2020 та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Згідно з приписів ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Заява представника відповідача ФОП Рожкова Д.М. адвоката Фадєєва О.П про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь ФОП Рожкова Д.М. суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн., за розглядом якої судом першої інстанції прийнято додаткове рішення, задоволенню не підлягає, оскільки за приписами ст. 129 ГПК України у випадку задоволення позову ці витрати відносяться на відповідача, у зв'язку з чим додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №922/484/20 також підлягає скасуванню з прийняттям рішення про відмову у задоволенні відповідної заяви.
Керуючись статтями 123, 129, 244, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2020 у справі №922/484/20 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, п. 31 додатку до рішення.
Визнати недійсним договір №5561-В-С від 06.03.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень підвальної частини № III-:-V загальною площею 213,1 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, літ. "А-5", укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Рожковим Д.М., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 650.
Зобов'язати ФОП Рожкова Д.М. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвальної частини № III-:-V загальною площею 213,1 кв. м. та вартістю 463920 грн., в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 26, літ. "А-5", шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.
Стягнути з Харківської міської ради (61003,м. Харків, майдан Конституції,7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служби України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 4421,33 грн. судового збору за подання позову та 6632,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служби України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 4421,33 грн. судового збору за подання позову та 6632,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ФОП Рожкова Д.М. ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служби України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 4421,33 грн. судового збору за подання позову та 6632,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №922/484/20 скасувати.
У задоволенні заяви представника відповідача ФОП Рожкова Д.М. адвоката Фадєєва О.П про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Повний текст постанови складено 28.09.2020
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова