вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" вересня 2020 р. Справа№ 910/12086/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Король Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецпроектбуд"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" про забезпечення позову
у справі № 910/12086/20 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецпроектбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карара"
про розірвання договору та стягнення 310 311,29 грн.
за участю представників:
від позивача: Зайома О.А.,
від відповідача: Бердило О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 в задоволенні заяви ТОВ "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 ГПК України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Не погодившись з ухвалою, ТОВ "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
За твердженням скаржника, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, заборгованість за договором становить 310 311,29 грн, жодних дій щодо сплати якої відповідач не вчинив; на балансі відповідача знаходяться автомобілі, тому наявні достатні правові підстави для накладення на них арешту та заборони відчуження; у заявника достатньо підстав вважати, що судове рішення не буде виконане ТОВ "Карара" добровільно, і буде передане на примусове виконання; про наявність грошових коштів на рахунках позивачу не відомо; у випадку невжиття заходів забезпечення позову за цією заявою, позивач позбавлений можливості оперативно запобігти відчуженню рухомого майна боржника, адже процедура відчуження не вимагає складних процедур і може бути здійснена протягом одного дня.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2020 за апеляційною скаргою ТОВ "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/12086/20 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 22.09.2020.
21.09.2020 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Карара" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/12086/20 за заявою ТОВ "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" про забезпечення позову, у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" відмовити з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, наполягаючи на наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив відмовити у її задоволенні, наполягаючи на відсутності визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно із ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Карара" про розірвання договору підряду № 77/03, укладеного 04.07.2016 між ТОВ "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" як замовником та ТОВ "Карара" як виконавцем комплексу будівельних робіт та стягнення 310 311,29 грн авансових платежів, перерахованих замовником на рахунок виконавця за договором.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо строків виконання робіт.
Заява про забезпечення позову була подана позивачем разом з позовом. У заяві ТОВ "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт на рухоме майно - автомобілі: LADA, модель 211440, 2013 року випуску, дата реєстрації 31.08.2013, об'єм двигуна 1596; Автомобіль Mercedes-Benz, модель Sprinter 311 CDI, 2008 року випуску, дата реєстрації 27.12.2013, об'єм двигуна 2148, належні ТОВ "Карера" та заборонити їх відчуження;
- накласти арешт на майно, належне ТОВ "Карара", та заборонити його відчуження, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Промислова, 4б;
- накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Карара", які знаходяться (обліковуються) на його рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України в межах заявлених позовних вимог у розмірі 310 311,39 грн.
Вказана заява мотивована тим, що спірна заборгованість існує ще з 2018 року і жодних дій щодо її сплати до цього часу не вчинено, у зв'язку з чим, на думку заявника, є підстави вважати, що судове рішення не буде виконане добровільно. Також позивач припускається думки, що грошових коштів на рахунку відповідача може бути недостатньо, а реальним джерелом для задоволення вимог заявника може бути наявне у відповідача рухоме майно, а саме згадані автомобілі та майно, яке знаходиться на виробництві ТОВ "Карара" за адресою: місто Київ, вул. Промислова, 4б, зокрема куплені за кошти позивача на виконання договору матеріали.
Жодних доказів на підтвердження викладених у заяві доводів позивач не надав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 ГПК України визначено заходи забезпечення позову, до яких належить і накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оцінивши надані позивачем докази та наведені доводи, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що заявник не надав суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.
Також, позивачем не доведено та не обґрунтовано, яким чином майно та грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Подана заява мотивована припущеннями про можливе порушення прав позивача у майбутньому та імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Заявником не враховано, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову та підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Так, стверджуючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав заявника як позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" про забезпечення позову.
Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, оскільки суд в повній мірі з'ясував всі обставини, необхідні для правильного вирішення заяви про забезпечення позову.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухвали місцевого суду не вбачається.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не вирішує спір по суті заявлених позовних вимог, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецпроектбуд" про забезпечення позову у справі № 910/12086/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/12086/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/12086/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз