вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/5546/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Алданової С.О.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-МК" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020, повний текст якого складено та підписано 24.06.2020 у справі №910/5546/20 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-МК"
про стягнення заборгованості.
22 квітня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТАГРУП» (позивач) надійшла позовна заява № 003 від 09.04.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» (відповідач) про стягнення заборгованості на суму в розмірі 90 791, 99 грн. за договором поставки № 191217-ХМ від 19.12.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 191217-ХМ від 19.12.2017 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не здійснив свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/5546/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАГРУП" основний борг в сумі 78000 грн.; пеню в сумі 2042,95 грн.; додатковий штраф в розмірі 7800 грн.; відсотки за час користування коштами в розмірі 30 % річних в розмірі 2949,04 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав всі належні та допустимі докази на підтвердження факту поставки товару за Договором № 191217-ХМ від 19.12.2017 року, а саме товаро-транспортні накладні, які підписані сторонами договору та докази досудового врегулювання спору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/5546/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТАГРУП" у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом прийнято позовну заяву з недоліками, оскільки в матеріалах справи відсутні оригінали доказів надсилання позовної заяви відповідачу, крім того апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено право відповідача на звернення до суду щодо ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву, також апелянт зазначає, що судом не взято до уваги платіжні доручення про часткову оплату боргу.
Крім цього, заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020, справу №910/5546/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-МК" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/5546/20. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-МК" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/5546/20 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
25.08.2020 року відповідачем згідно ч.1 ст.263 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України. .
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
19 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТАГРУП» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ-МК» (надалі - відповідач, покупець, апелянт) укладено договір поставки № 191217-ХМ від 19.12.2017 року (надалі - договір).
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є д зговори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або 5 більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з год, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору (стаття 526 ЦК України).
Пунктом 1.1. Договору сторони визначили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору.
Кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Специфікаціях (форма Специфікації затверджується Сторонами Додатком № 1) та/або видаткових накладних, що складаються Постачальником та підтверджується шляхом підписання Покупцем на умовах даного Договору. Кожна Специфікація та/або видаткова накладна є невід'ємною частиною даного Договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст поговору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2020 року позивач поставив на користь відповідача паливно-мастильні матеріали. Загальна сума поставки паливно-мастильних матеріалів становить 78000 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000362 від 20.02.2020 року та ТТН № 0000362 від 20.02.2020 року на об'єм дизельного палива 4000 л.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У до п. 2.2 договору зазначено, що датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної.
Також згідно з п. 3.3.договорі передбачено, що постачальник має право відвантажити Товар без попередньої оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити Товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів та/або протягом строку передбаченому у специфікації до цього договору від дня переходу права власності на Товар до Покупця.
Однак, по закінченню терміну відстрочки платежу, передбаченому п. 3.3 Договору Відповідач своєчасно не погасив суму основного боргу, що призвело до заборгованості станом на 09.04.2020 року в розмірі 78000 грн.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки відповідачем не було здійснено оплати товару, то позивач направив на адресу відповідача вимогу № 1 про сплату суми основного боргу та штрафні санкції разом з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 року по 09.04.2020 року.
Однак, зазначена вимога залишена без відповіді та відповідної оплати, а тому колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині основного боргу.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений Товар Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 4.4.4 Договору сторони дійшли до згоди, що у випадку порушення Покупцем умов п. 3.2, п. 3.8 даного Договору чи умов визначених у Специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 10 % від вартості Товару за відповідною Специфікацією та/або видаткової накладної. Штраф сплачується протягом З (трьох) банківських днів з моменту отримання вимоги Покупцем..
Відповідно до п. 4.10. Договору Сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті Товару (порушення п. 3.3 Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 30 % (тридцять відсотків) річних, крім того Покупець, на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оскільки, покупцем не було виконано умови договору в частині оплати основного боргу, то колегія суддів здійснивши перевірку розрахунку сум штрафних санкцій приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується доводів зазначених в апеляційній скарзі, то вони колегією суддів не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме:
по-перше, апелянт посилається на те, що судом було прийнято апеляційну скаргу в якій відсутні оригінал опису вкладення та касовий чек, однак як вбачається в матеріалах справи наявні оригінал опису вкладення від 09.04.2020 року (з відміткою поштового відділення про прийняття відправлення) та оригінал поштової накладної від 09.04.2020 року № 2901303505525 (а.с.27-28).
по-друге, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушення його право на звернення до суду з відзивом, оскільки строк його подання продовжується на строк дії карантину, однак як вбачається з матеріалів справи розгляд справи було неодноразово перенесено про що було повідомлено скаржника.
Крім того, відповідно до постанови № 343 Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року «Про послаблення карантинних обмежень» було почато дію адаптативного карантину, а тому судові засідання проводились в звичайному режимі з дотриманням запобіжних заходів, а тому апелянт не був позбавлений права подати або надіслати на адресу суду відзив на позов.
по-третє, апелянт зазначає, що Постачальником на кожну партію виписується окремий рахунок, однак зазначене спростовується п.1.1 договору, яким передбачено що кількість, асортимент та ціна товару зазначається серед іншого у видаткових накладних, в даному випадку видаткова накладна № РН-0000362 від 20.02.2020 року.
по-четверте, апелянт зазначає, що ним було здійснено часткову оплату боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 30 від 13.04.2020 року на суду 5000,00 грн. та платіжним дорученням № 7 від 09.06.2020 року на суму 1000,00 грн. доданими до апеляційної скарги.
Однак, колегія суддів не бере їх до уваги оскільки в даних дорученнях в призначенні платежу зазначено, що це є оплата за дизельне паливо згідно р/ф № СФ-0000329 від 19.02.2020 року, в той час як вданій справі мова йде про поставку товару по договору поставки № 191217- ХМ від 19.02.2017 року, за видатковою накладною № РН-0000362 від 20.02.2020 року та ТТН № 0000362 від 20.02.2020 року, жодного посилання на даний договір та видаткову накладну в зазначених платіжних дорученням не має, тобто можливо мова йде про оплату зовсім іншого договору на накладної.
Отже, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-МК" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/5546/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/5546/20 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/5546/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 28.09.2020.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
С.О. Алданова