ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
28 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1397/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Грона"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 про зупинення провадження, прийняту суддею Волковим Р.В., м. Одеса, повний текст складено 01.10.2019,
у справі №916/1397/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест"
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ"
про стягнення 7 933 972,60 грн
У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/1397/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" про стягнення 7933972,60 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 у справі №916/1397/18 (суддя Волков Р.В.) частково задоволено клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" (вх.№2-4666/19 від 26.09.2019); направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали господарської справи №916/1397/18 для проведення технічної експертизи з викладеного в ухвалі від 02.05.2019 питання: "У якій послідовності нанесені реквізити СТОВ "Мрія" на 8-му аркуші договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010, що укладений між СТОВ "Мрія" та ТОВ "ВДС Інвест", а саме: друкований текст "За ПРОДАВЦЯ Директор_______________/Добровольський М.П./", підпис, відбиток печатки СТОВ "Мрія"?"; відмовлено у задоволенні клопотання СТОВ "МРІЯ" (вх.№2-4666/19 від 26.09.2019) в частині призначення нової експертизи; витрати по проведенню експертизи покладено на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯ"; запропоновано експерту надіслати рахунок на проведення технічної експертизи на адресу Господарського суду Одеської області негайно після отримання даної ухвали суду; зобов'язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" сплатити рахунок вартості проведення технічної експертизи у справі протягом 3-х днів з дня його отримання, про що надати відповідні докази до суду; зупинено провадження у справі №916/1397/18 до закінчення проведення судової технічної експертизи.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Приватне підприємство "Грона" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 про зупинення провадження у справі №916/1397/18 скасувати.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що він є контрагентом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ", між тим погашення останнім заборгованості за поставлений товар перед Приватним підприємством "Грона" нерозривно пов'язане з ухваленням судом рішення у справі №916/1397/18, а відтак безпідставне зупинення провадження у справі на підставі оскаржуваної ухвали позбавляє апелянта, який не був залучений до участі у даній справі, можливості отримати належні йому кошти від товариства відповідача.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 12 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то її перегляд за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Грона" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду встановлено сторонам строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та роз'яснено сторонам і скаржнику про їх право в строк до 22.09.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Грона" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 про зупинення провадження у справі №916/1397/18 з огляду на наступне.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Саме таке визначення вказаної процесуальної дії викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
Підстави для закриття провадження у справі визначені положеннями процесуального закону і свідчать про те, що провадження у справі підлягає закриттю у разі встановлення судом певних обставин, зокрема, того, що провадження неправомірно розпочато за відсутності у заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом або не може бути продовжене з інших причин, у тому числі і у зв'язку з волевиявлення сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки. Отже, підставами закриття провадження у справі фактично є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу, неможливість або недоцільність його подальшого продовження.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Крім того, в рішенні у справі "Белле проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив про те, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Згідно з частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В силу частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов'язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов'язки, у той час як суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Таким чином, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Колегія суддів враховує, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі №910/9254/18.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду міститься в постанові від 21.09.2020 у справі №910/13119/17.
У разі встановлення господарським судом відповідних обставин останній вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №908/2913/19.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду було вирішено питання про зупинення провадження у справі №916/1397/18 з тих підстав, що іншою ухвалою, а саме: ухвалою від 02.05.2019, у даній справі була призначена судова експертиза, а також вирішено направити матеріали справи до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз та покладено на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" витрати за проведення експертизи.
При цьому колегія суддів зауважує на тому, що як мотивувальна частина ухвали Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 про зупинення провадження у справі №916/1397/18 не містить жодного висновку суду про права та обов'язки Приватного підприємства "Грона", так і резолютивна частина вказаної ухвали не стосується прав та обов'язків скаржника.
За таких обставин, з огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції безпосередньо не стосується прав та обов'язків апелянта, оскільки жодним чином не вирішує спір про право у правовідносинах, учасником яких, за твердженням апелянта, є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" і скаржник, та не містить висновків про права та обов'язки останнього у відповідних правовідносинах, натомість стосується виключно процедурного питання зупинення провадження у справі у зв'язку з проведення раніше призначеної судової експертизи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що права Приватного підприємства "Грона" даною ухвалою не порушені, а відтак останній не є належним суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні процесуального закону, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицію Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, викладеною за аналогічної ситуації закриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не є учасником справи, на ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням раніше призначеної судової експертизи.
Керуючись статтями 232-235, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Грона" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 про зупинення провадження у справі №916/1397/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та у строк, що встановлені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.09.2020.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук