ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2557/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019
у справі №916/2557/19
за позовом Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця Стріжкової Галини Федорівни
про стягнення збитків у сумі 21 761,96 грн.,
(суддя першої інстанції: Шаратов Ю.А., дата та місце прийняття ухвали: 03.09.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)
У серпні 2019 року Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради із позовом до Фізичної особи-підприємця Стріжкової Галини Федорівни про стягнення 21 761,96 грн. збитків за фактичне використання земельної ділянки площею 0,0356 га за період з липня 2016 року по грудень 2018 року, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 64а.
В обґрунтування позову заявник зазначав, що Білгород-Дністровською міською радою не вжито жодних заходів на захист інтересів територіальної громади м. Білгород-Дністровська щодо стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою, зокрема, ФОП Стріжковою Г.В., що підтверджується листом виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 07.06.2019 № 02/15-19-3077/1436.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 (суддя Ю.А. Шаратов) позовну заяву Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради та додадані до неї документи повернуто позивачу.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено обставин не здійснення захисту інтересів держави у вигляді усвідомленої пасивної поведінки уповноваженого суб'єкта владних повноважень - Білгород-Дністровської міської ради. Окрім того, не доведено відсутність в Білгород-Дністровської міської ради наміру захищати інтереси держави, оскільки про цю обставину зазначено у листі виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 07.06.2019 №02/15-19-3077/1436.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Білгород-Дністровською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 30.09.2019 Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19.
У своїй апеляційній скарзі Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На думку апелянта, оскаржувана ухвала прийнята при з порушенням норм процесуального права.
Посилаючись на п.3 ст. 131-1 Конституції України, а також рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 по справі №3-рп/99, постанову Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17, ч.3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», заявник стверджує, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що у даному випадку прокурор набув право на представництво, оскільки Білгород-Дністровська міська рада не здійснює належним чином захист інтересів держави.
На переконання апелянта, незважаючи на очевидний характер триваючого порушення, Білгород-Дністровською міською радою захист інтересів держави здійснюється неналежним чином, оскільки самостійно до суду з позовом цей орган не звертався, інші заходи реагування не вживались.
Апелянт у своїй скарзі посилається на лист №02/15-19-3601/1589 від 27.06.2019 у якому Білгород-Дністровська міська рада повідомляє, що заходи щодо звернення до суду з позовом до ФОП Стріжкової Г.Ф. про стягнення завданих збитків за фактичне користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів не вживались.
Отже, на думку скаржника, вказана бездіяльність міської ради відповідає визначеному ст.23 Закону України «Про прокуратуру» критерію «не здійснення захисту», що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень (Білгород-Дністровської міської ради).
Крім того, апелянт у своїй скарзі зазначає, що недоцільним є посилання суду першої інстанції на необхідність надання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст.367 Кримінального кодексу України або вироку суду стосовно посадових осіб міської ради, оскільки диспозиція ст.367 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Натомість, як зазначає апелянт, до службових обов'язків посадових осіб Білгород-Дністровської міської ради не віднесено обов'язки щодо звернення до суду з позовами про стягнення збитків, завданих використанням земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а у відповідності до положень ЦПК України, ГПК України, ЗК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших положень законодавства України вказані повноваження віднесені до «права на звернення до суду».
На переконання апелянта, прокурор, встановивши неусунуті порушення інтересів держави, мав не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19 до надходження матеріалів позовного провадження з суду першої інстанції.
10.10.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали позовного провадження по справі №916/2557/19.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19 залишено без руху.
05.11.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19, в якій апелянт надав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19 та докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1921 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження з поновленням Першому заступнику керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19; розгляд апеляційної скарги Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19 вирішено здійснювати в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Крім того, 18.11.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Стріжкової Галини Федорівни надійшов відзив на апеляційну скаргу Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19.
У своєму відзиві відповідач погоджується з ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2019, вважає її обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права.
Так, на думку відповідача, сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Відповідач в обґрунтування зазначеного посилається у своєму відзиві на правові висновки Верховного Суду, зокрема на постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, а також постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18.
Отже, у своєму відзиві ФОП Стріжкова Г.В. просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19 в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 по справі №916/2557/19 зупинено до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №912/2385/18.
20.07.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень опубліковано повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 поновлено провадження по справі №916/2557/19 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019.
Відповідно до ч.1 ст.271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм чинного процесуального законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 у справі №916/2557/19 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з огляду на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин ст. 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Втім, у перелічених у цій статті випадках ідеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з'являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то, як і зазначено у пункті 54 цієї постанови, позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
З урахуванням наведеного апеляційний суд відзначає, що відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви та відповіді на відзив обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави позивачем, який не вжив заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду.
З матеріалів справи слідує, що Прокурор звертався із відповідними листами до позивача із зазначенням порушення інтересів держави. Разом з тим, листом від 27.06.2019 №02/15-19-3601/1589 Білгород-Дністровською міською радою повідомлено прокуратуру, що що комісією з визначення збитків було нараховано ФОП Стріжковій Г.Ф. збитки з 2016 року, однак заходи щодо звернення з позовом до ФОП Стріжкової Г.Ф. про стягнення завданих збитків за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не вживались.
Ссуд апеляційної інстанції звертає увагу, що з моменту затвердження акту визначення розміру збитків рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 14.03.2019 №93 міська рада протягом півроку не вжила будь-яких заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача спричинених збитків. Саме по собі посилання органу місцевого самоврядування у листі на те, що ним планується звернення до суду з відповідним позовом, не може свідчити про вчинення необхідних дій для захисту інтересів держави. При цьому, судовою колеією враховується та обставина, що збитки нараховано період з липня 2016 року, у зв'язку з чим незвернення до суду з відповідним позовом призведе до спливу строку позовної давності.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
Таким чином, у разі виникнення сумнів щодо наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді місцевий суд мав застосувати положення, передбачені ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви Керівника Білгород-Дністровської місцевої пркоуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).
Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного ухвала місцевого суду про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269-271, 273, 275, 280-284, 287 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 у справі №916/2557/19 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 у справі №916/2557/19 - скасувати.
Справу №916/2557/19 передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст.287-288 ГПК України.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
Судді: А.І. Ярош
Г.І. Діброва