Справа № 826/8919/17
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
24 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
в липні 2017 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві у якому просив:
зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити середній заробіток за час відпустки з 09.12.2003 по 16.01.2004 шляхом коригування виплат розрахункового періоду за грудень 2002 року - серпень 2003 року на коефіцієнт підвищення посадових окладів згідно Постанови КМУ від 06.08.2003 №1207. В обґрунтування позову вказує, що йому було надано відпустку з 09.12.2003 по 16.01.2004, а відповідачем було обчислено середній заробіток за час відпустки, виходячи з виплат за грудень 2002 року - листопад 2003 року. Вказує, що у розрахунковому 12-місячному періоді відбулось підвищення посадових окладів працівників податкової міліції згідно Постанови КМУ №1207, із 01.09.2003 на 32%. Однак, коригування розміру виплати позивачу відпускних сум згідно постанови КМУ №1207, відповідачем здійснено не було.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 адміністративну справу №826/8919/17 передано до Житомирського окружного адміністративного суду, яка надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду 17.09.2018 та в подальшому було збільшено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30.03.2005 по 05.12.2018.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 07.04.2020 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що норма ч.1 Постанови №1207 передбачала збільшення посадового окладу тільки з 01.09.2003 та не діяла в період з грудня 2002 року по серпень 2003 року, а тому відповідачем правомірно не було здійснено коригування виплат розрахункового періоду за грудень 2002 року - серпень 2003 року на коефіцієнт підвищення посадових окладів згідно Постанови КМУ від 06.08.2003 №1207.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що у розрахунковому 12-місячному періоді роботи, що передували місяцю надання відпустки, згідно з пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, відбулося підвищення посадових окладів працівників податкової міліції - Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 №1207 "Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" посадові оклади підвищено з 01.09.2003 на 32%, а тому вважає, що відповідно до п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, виплати позивачу за грудень 2002 року - серпень 2003 року відповідач повинен був відкоригувати коефіцієнт підвищення посадових окладів 1,32.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 15.02.2000 до 29.03.2005 проходив службу в управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві.
Згідно наказу ДПА України від 02.04.2002 №323-о позивачу, відповідно до статті 24 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою КМУ №114 від 29.07.1991 присвоєно спеціальне звання майор податкової міліції.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації у м. Києві №285-в від 17 грудня 2003 року "Про відпустки особового складу", майору податкової міліції ОСОБА_1 - старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах відділу боротьби з незаконним відшкодуванням податку на додану вартість управління організації боротьби з фіктивними суб'єктами підприємницької діяльності УПМ, із 09 грудня 2003 року по 16 січня 2004 року надано чергову відпустку за 2003 рік.
Згідно розрахунку відпускних ОСОБА_1 , були взяті місяці: з грудня 2002 року по листопад 2003 року та суми у наступних розмірах: грудень 2002 року- 871,00 грн, січень 2003 року 765,72 грн, лютий 2003 року - 1038,50 грн, березень 2003 року - 1102,31 грн, квітень 2003 року - 1222,75 грн, травень 2003 року - 1143,02 грн, червень 2003 року - 1076,02 грн, липень 2003 року - 1076,02 грн, серпень 2003 року - 1076,02 грн, вересень 2003 року - 1095,12 грн, жовтень 2003 року - 1148,16 грн, листопад 2003 року - 1077,36 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, умови проходження служби працівників податкової міліції були визначені спеціальним законодавством - Законом України "Про державну податкову службу", Законом України "Про міліцію"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до вимог п. 1 статті 18 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби стимулює закріплення військових кадрів.
Пунктом 1 Постанови КМУ №1716 від 30.10.1998 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги", визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою КМУ №114 від 29.07.1991 (далі - Положення).
Приписами пункту 12 Положення визначено, що особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ отримують грошове забезпечення за нормами встановленими законодавством. Грошове забезпечення включає оклади грошового утримання, надбавку за вислугу років, інші додаткові види грошового забезпечення: надбавки, доплати, преміювання тощо (які мають право установлювати керівники органів у межах фонду оплати праці).
Постановою Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" від 31.12.1996 №1592 із змінами і доповненнями (далі - Постанова КМУ №1592) (чинної на час виникнення спірних правовідносин), зокрема п.2, встановлено, що оклад грошового утримання працівників податкової міліції включає в себе посадовий оклад (додатки №10-13 до цієї постанови), а також оклад за спеціальне звання (додаток №9 до Указу Президента України від 04.10.1996 №926 (зі змінами відповідно з Указом Президента України від 29.01.1999 №98/99).
Згідно ч.1 ст.24 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до вимог п.12 Положення та ст.19 Закону України "Про міліцію", позивач відносився до осіб старшого начальницького складу органів внутрішніх справ та отримував за рахунок держави грошове утримання в залежності від посади, звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Порядок виплати та розміру такого утримання визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином виплата посадових окладів, окладів за спеціальне звання інших видів матеріального забезпечення здійснюється у порядку та розмірах установлених законодавством для працівників міліції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 року № 1207 "Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, з метою підвищення стимулюючої ролі посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів Кабінет Міністрів України постановлено: підвищити з 1 вересня 2003 року на 32 відсотки посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів, схеми посадових окладів яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. №2288 ( 2288-99-п ).
При цьому, Додатком 9 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 оку № 2288 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2000 року № 225 визначено схему посадових окладів начальницького складу і спеціалістів податкової міліції Державної податкової адміністрації визначено розмір посадового окладу за посадою: старший оперуповноважений в особливо важливих справах, слідчий, інспектор з особливих доручень; старший групи; слідчий в особливо важливих справах, головний державний податковий інспектор, старший державний податковий ревізор-інспектор.
Отже, норми Постанов Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 року № 1207 "Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, розповсюджуються на посаду позивача, яку він займав на час спірних правовідносин.
Разом з тим, згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України №100 від 08.02.1995 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Крім того, колегія суддів зауважує, що ч.1 Постанови №1207 передбачала збільшення посадового окладу тільки з 01.09.2003.
Як встановлено судом першої інстанції, при розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки позивача, яка надавалась згідно Наказу №285-в від 17.12.2003 у період із 09.12.2003 по 16.01.2004, було взято виплати за період із грудня 2002 року по листопад 2003 року.
Також встановлено, що позивачем не оскаржується розмір виплат за вересень-листопад 2003 року, що були взяті при розрахунку розміру середньої заробітної плати для оплати часу його щорічної відпустки.
Натомість позивач вказує, що при визначенні розміру заробітної плати за грудень-серпень 2003 року, розмір яких було взято при розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки відповідачем протиправно не було враховано приписи Постанови КМУ №1207.
При цьому, колегія суддів зазначає, що внесені зміни щодо визначення розміру середнього заробітку для оплати часу відпустки позивача не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли до прийняття Постанови КМУ №1207.
Згідно з абзацом другим пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В свою чергу, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в ст. 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що норма ч.1 Постанови №1207 вступила в дію лише з 01.09.2003 та не діяла в період з грудня 2002 року по серпень 2003 року, а тому відповідачем правомірно не було здійснено коригування виплат розрахункового періоду за грудень 2002 року - серпень 2003 року на коефіцієнт підвищення посадових окладів згідно Постанови КМУ від 06.08.2003 №1207, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягали задоволенню.
Також не підлягала задоволенню позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30.03.2005 по 05.12.2018, оскільки вона є похідною.
Слід також зазначити, що Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 16 травня 2019 року по справі №240/3717/19 залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.
В зазначеній справі колегія суддів дійшла висновку, що норма ч.1 Постанови №1207 вступила в дію лише з 01.09.2003 та не діяла в період з грудня 2002 року по серпень 2003 року, а тому при розрахунку середнього заробітку за час відпустки з 09.12.2003 по 16.04.2004, в межах вимог позову, підвищення на 32 відсотки посадових оклади враховуються лише з вересня 2003 року.
В силу вимог статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Статтею 78 КАС України визначено перелік підстав звільнення від доказування при розгляді справи зокрема, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь і і самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( п.4 ст. 78 КАС).
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Біла Л.М.