Справа № 120/1359/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
24 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (рішення ухвалене суддею Сало П.І. 13 липня 2020 року в м.Вінниця, повний текст судового рішення складено 14 липня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 24.03.2020 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила :
1.1. визнати протиправним рішення відповідача № 0238730009200 від 21.02.2020 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
1.2. зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно із ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 15.05.2019.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2019 позивачка звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, правонаступником якого є відповідач, з заявою про призначення пільгової пенсії по Списку № 2 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням за № 02383003773 від 10.08.2019 відповідач надав відмову, посилаючись на відсутність у позивачки необхідного пільгового стажу. Таку відмову позивачка оскаржила до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 120/3848/19-а вищезазначене рішення пенсійного органу було скасовано, а відповідача зобов'язано повторно розглянути заяву позивачки про призначення пільгової пенсії. На виконання судового рішення відповідач прийняв рішення від 21.02.2020 № 0238730009200, яким повторно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Свою відмову відповідач обґрунтував недостатністю пільгового стажу та ненаданням документів, що підтверджують шкідливий характер роботи.
3. Позивачка із зазначеним рішенням не погодилася та вказала на те, що наявний у неї спеціальний стаж роботи до 21.08.1992 становить більше 10 років, і цього достатньо для призначення їй пільгової пенсії, навіть без урахування інших періодів роботи після 21.08.1992. Так, позивачка вважала, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу період навчання в професійно-технічному училищі з 01.09.1981 по 30.07.1982, а також роботу маляром 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці в період з 02.09.1986 по 21.08.1992. Відтак позивачка зазначила, що з урахуванням періоду роботи з 03.08.1982 по 09.06.1986 на ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", визнаного судом у справі № 120/3848/19-а, наявного у неї трудового стажу до 21.08.1992 достатньо для призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
4. 13 липня 2020 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
6. Апелянт зазначила, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу період навчання в професійно-технічному училищі з 01.09.1981 по 30.07.1982, а також роботу маляром 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці в період з 02.09.1986 по 21.08.1992. Відтак позивачка зазначила, що з урахуванням періоду роботи з 03.08.1982 по 09.06.1986 на ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", визнаного судом у справі № 120/3848/19-а, наявного у неї трудового стажу до 21.08.1992 достатньо для призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. У зв'язку з досягненням встановленого законом пенсійного віку, 15.05.2019 позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії по Списку № 2 на підставі ст. 13 "Про пенсійне забезпечення" (ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
8. За наслідками розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення № 023830003773 від 10.08.2019 про відмову позивачці у призначенні пільгової пенсії.
9. Позивачка не погодилася з вказаним рішенням та оскаржила його до суду.
10. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 120/3848/19-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області № 023830003773 від 10.08.2019 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 15.05.2019 та прийняти рішення з урахуванням правових висновків, викладених в судовому рішенні.
11. Постановляючи вказане рішення, суд встановив, що період роботи позивачки з 03.08.1982 по 09.06.1986 на Вінницькому державному підшипникову заводі підлягає зарахуванню до пільгового стажу по Списку № 2. Відтак суд дійшов висновку, що пенсійний орган не з'ясував усіх істотних обставин та передчасно прийняв рішення про відмову у призначенні позивачці пільгової пенсії.
12. На виконання судового рішення відповідач повторно розглянув заяву позивачки від 15.05.2019 та прийняв рішення № 0238730009200 від 21.02.2020, яким відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Свою відмову відповідач обґрунтував відсутністю у позивачки необхідного трудового стажу роботи по Списку № 2. При цьому відповідач зарахував до пільгового період роботи позивачки на ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" з 03.08.1982 по 09.06.1986, як це було встановлено рішенням суду, але відмовився враховувати до спеціального стажу інші періоди, зокрема час навчання позивачки в професійно-технічному училищі з 01.09.1981 по 30.07.1982 та період її роботи маляром 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці з 02.09.1986 по 21.08.1992.
13. Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні пільгової пенсії, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
14. Апелянт обґрунтовувала свою правову позицію тим, що наявного у неї спеціального стажу роботи до 21.08.1992 є достатньо для призначення пільгової пенсії, навіть без урахування інших періодів роботи після 21.08.1992, коли була запроваджена обов'язкова атестація робочих місць за умовами праці. При цьому вважає, що до пільгового періоду підлягає зарахуванню час її навчання в ПТУ з 01.09.1981 по 30.07.1982, період роботи маляром на Вінницькому державному підшипникову заводі з 03.08.1982 по 09.06.1986 та період роботи маляром 4 розряду у Жмеринському відділенні Південно-Західної залізниці з 02.09.1986 по 21.08.1992. Тобто, її спеціальний стаж роботи до 21.08.1992 становить більше 10 років, а саме 10 років 8 місяців та 27 днів. Отже, на її думку , вона набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
15. Відповідач зазначив, що позивачці ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки в неї відсутній необхідний стаж роботи в шкідливих умовах праці по Списку № 2, який дає право на пільгову пенсію. Так, відповідач вказує, що згідно з записами у трудовій книжці в період з 02.09.1986 по 14.12.1998 позивачка працювала маляром Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці. Ця посада не віднесена до Списку № 2, тоді як позивачка не надала ані уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, ані наказів про проведення атестації робочих місць та її результати, ані будь-яких інших документів, що підтверджують шкідливі умови праці. Водночас відповіді на запити до відповідних підприємств, установ, організацій та їх правонаступників щодо уточнення факту зайнятості позивачки на шкідливих роботах на адресу пенсійного органу не надходили.
16. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що атестат про навчання в професійно-технічному училищі виданий на ім'я ОСОБА_2 . Натомість належних документів щодо зміни прізвища позивачка не надала, а зроблений у трудовій книжці запис про зміну прізвища не може враховуватися з огляду на відсутність підстав для його внесення.
17. Таким чином, на думку відповідача, спірні періоди з 01.09.1981 по 30.07.1982 та з 02.09.1986 по 21.08.1992 не можуть бути зараховані до спеціального трудового стажу позивачки, у зв'язку з чим прийнято рішення № 0238730009200 від 21.02.2020 про відмову в призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
18. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. За приписами положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
20. Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
21. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
22. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
23. Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03.05.1996, що ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V та набрала чинності для України з 01.02.2007 (далі - Хартія), кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
24. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
25. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
26. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).
27. Пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
28. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року.
29. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.
30. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
31. Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.
32. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
33. При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).
34. Зміст наведених норм права свідчить про те, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи.
35. Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
36. Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
37. Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
38. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
39. Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
40. Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
41. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.
42. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 позивачка 02.09.1986 прийнята маляром 4 розряду у будівельну групу Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці та звільнена з цієї роботи 14.12.1998 через скорочення штату.
43. Водночас, як вже зазначалося, при вирішенні цієї справи спірним вважається період роботи апелянтки на вказаному підприємстві з 02.09.1986 по 21.08.1992.
44. В цей період були чинними:
1) Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі, затверджений постановою Радою міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 (далі - Список № 2 1956 року);
2) Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СССР № 10 від 26.01.1991 (далі - Список № 2 1991 року).
45. Так, до Розділу XV "Металообробка" Списку № 2 1956 року віднесено "малярів, які працюють з емалевими фарбами, нітрофарбами, нітролаками та свинцевими фарбами".
46. Крім того, Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 1991 року передбачено "малярів, які зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки".
47. Саме на цих двох посадах Списку № 2 апелянтка в апеляційній скарзі акцентує увагу та зазначає, що оскільки у Жмеринському відділенні Південно-Західної залізниці вона працювала маляром 4 розряду, то відповідна робота підлягає зарахуванню до спеціального стажу. При цьому, на її думку, записів у трудовій книжці достатньо, а вимога відповідача щодо надання уточнюючої довідки є безпідставною.
48. Втім, колегія суддів з вказаними доводами апелянтки не погоджується та наголошує на тому, що згідно з чинним законодавством та усталеною судовою практикою необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення") є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею, що містяться у Списку № 2 (якщо йдеться про період роботи до 21.08.1992), а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці (якщо йдеться про період роботи після 21.08.1992).
49. Водночас, як вже зазначалось, трудова книжка хоча й вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є обов'язковими лише у тих випадках, якщо відомостей трудової книжки достатньо для підтвердження спеціального трудового стажу в цілях визначення права особи на пільгову пенсію.
50. Як видно із записів з трудової книжки апелянтки у спірний період з 02.09.1986 по 21.08.1992 вона працювала маляром 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці.
51. Аналіз Списків № 2 1956 та 1991 років вказує на те, що посада маляра включена до списку, що дає право на пільгову пенсію, тільки за умови виконання певних робіт повний робочий день, зокрема: 1) із емалевими фарбами, нітрофарбами, нітролаками та свинцевими фарбами; 2) із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.
52. Разом з тим, у трудовій книжці апелянтки жодна з наведених у Списку № 2 посада/робота не вказана, що унеможливлює встановлення то, чи виконувала вона роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
53. Водночас наявні в трудовій книжці записи про трудову діяльність не міститься відомостей про характер виконуваної роботи, який міг би бути підтверджений відповідними уточнюючими довідками підприємств чи/або їх правонаступників.
54. В даному ж випадку, у матеріалах справи відсутні будь-які уточнюючі довідки, які б свідчили про виконання апелянткою повний робочий день робіт із емалевими фарбами, нітрофарбами, нітролаками та свинцевими фарбами та/або із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.
55. При цьому посилання апелянтки на Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників, яким, як вона зазначає, визначено, що маляри 3 та 4 розряду повинні готувати суміші з масляних фарб і лаків, нітрофарб, нітролаків та синтетичних емалей, на думку колегії суду, не можуть бути належним доказом на підтвердження характеру виконуваної позивачкою роботи, адже інформація про те, що маляри 3 та 4 розряду повинні мати відповідні вміння готувати суміші фарб ще не свідчить про те, що така робота безумовно виконувалась особою та протягом повного робочого дня.
56. Крім того, не на користь позиції апелянтки свідчить той факт, що стаж її роботи на посаді маляра 4 розряду в РСЦ Вінницького підшипникового заводу з 03.08.1982 по 09.06.1986, тобто на аналогічній посаді, був зарахований позивачці до пільгового саме через наявність довідки ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" № 216 від 15.04.2019 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, згідно з якою апелянтка повний робочий день працювала маляром на виробництві та була зайнята на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.
57. Отже, незважаючи на те, що апелянтка займала одну й ту ж посаду як на Вінницькому підшипниковому заводі, так і у Жмеринському відділенні Південно-Західної залізниці, а саме посаду маляра 4 розряду, в першому випадку для підтвердження спеціального трудового стажу вона надала пенсійному органу уточнюючу довідку, тоді як в іншому вважає, що її надання не є обов'язковим. Наведене вказує на суперечливість позиції апелянтки у цьому спорі.
58. Також колегія суддів враховує, що згідно із записами в трудовій книжці в період з 20.06.2011 по 21.05.2013 апелянтка працювала маляром ТОВ "Компанія-Будінвест" та з 08.06.2016 по 29.08.2016 - маляром ТОВ "Консольстрой".
59. Водночас під час розгляду заяви апелянтки про призначення пільгової пенсії вказані товариства повідомили відповідача про те, що посада маляра не входить до Списку № 2 та не відноситься до робіт зі шкідливими умовами праці. Це констатовано рішеннями суду від 28.01.2019 у справі № 120/4700/18-а та від 13.01.2020 у справі № 120/3848/19-а.
60. На думку колегії суду, зазначений факт додатково підтверджує, що записів у трудовій книжці апелянтки про роботу маляром в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці є недостатньо для зарахування відповідного періоду роботи до спеціального трудового стажу і уточнююча довідка в даному випадку є обов'язковою.
61. При вирішенні справи колегія суддів зважає на те, що питання наявності підстав для зарахування до пільгового стаж роботи позивачки маляром у Жмеринському відділенні Південно-Західної залізниці вже було предметом дослідження в адміністративній справі № 120/4700/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
62. Так, приймаючи рішення від 13.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що періоди роботи позивачки з 02.09.1986 по 14.12.1998 в Жмеринському відділені ЮЗЖД, з 08.04.2003 по 29.10.2003 в Жмеринському ГП-ЖКХ, з 02.12.2004 по 26.12.2008 в ТОВ "Вінторгбуд", з 20.06.2011 по 21.05.2013 в ТОВ "Компанія КМТ- Будінвест", з 08.06.2016 по 29.08.2016 в ТОВ "Консольстрой" не дають підстав для зарахування їх до пільгового стажу, оскільки ані до пенсійного органу ані до суду ОСОБА_1 не надано уточнюючих довідок встановленого зразка та доказів проведення атестації робочих місць за умовами праці на вказаних підприємствах. Відтак суд першої інстанції виключив можливість зарахування вказаного періоду роботи позивачки до пільгового стажу.
63. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 120/3848/19-а набрало законної сили.
64. Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
65. Крім того, в силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
66. Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, вже констатовано неможливість зарахування до спеціального трудового стажу апелянтки період її роботи з 02.09.1986 по 14.12.1998 на посаді маляра 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці.
67. При цьому треба врахувати, що суд першої інстанції дійшов до відповідного висновку саме через відсутність необхідних підтверджуючих документів (уточнюючої довідки). А оскільки відтоді обставини справи не змінилися та інших належних доказів здобуто не було, суд першої інстанції вірно погодився з правомірністю відмови відповідача у зарахуванні апелянтці вказаного періоду трудової діяльності до пільгового стажу роботи.
68. Апелянтка також вказує на бездіяльність пенсійного органу щодо витребування необхідних документів у правонаступника Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці.
69. Однак такі доводи не підтвердились. З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 видно, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надсилало на адресу Жмеринської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" запит від 20.12.2019 № 1547/02-7-20/02-7 з приводу отримання довідки про уточнення особливого характеру роботи апелянтки з 02.08.1986 по 14.12.1998. У відповідь на цей запит відповідача лише повідомлено про те, що наказом ОРСаНОД-3 ст. Жмеринка від 01.09.1986 № 36 апелянтку з 02.09.1986 зараховано на роботу маляром в будівельну групу, а наказом ЖДТВПРП від 14.12.1998 № 103 - звільнено з 14.12.1998 у зв'язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
70. Отже, додатково отримані відповідачем з власної ініціативи документи не підтверджують роботу апелянтки з шкідливими умовами праці по Списку № 2 в період з 02.08.1986 по 14.12.1998.
71. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивачки маляром 4 розряду в будівельній групі Жмеринського відділення Південно-Західної залізниці в період з 02.09.1986 по 21.08.1992.
72. Як встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення суду у справі № 120/3848/19-а відповідач повторно розглянув заяву апелянтки від 15.05.2019 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняв рішення № 0238730009200 від 21.02.2020, яким відмовив у призначенні такої пенсії через відсутність у позивачки необхідного стажу роботи по Списку № 2.
73. В цілому зазначене рішення суд першої інстанції визнав правомірним, адже наявного у апелянтки підтвердженого спеціального трудового стажу дійсно не достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Адже, навіть з урахуванням часу навчання позивачки в ПТУ, такий стаж становить 4 роки 9 місяців 7 днів, з яких 11 місяців - це період навчання з 01.09.1981 по 30.07.1982 та 3 роки 10 місяців 7 днів - період роботи на Вінницькому підшипниковому заводі з 03.08.1982 по 09.06.1986.
74. Водночас зазначеного стажу недостатньо для призначення позивачці пільгової пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
75. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 0238730009200 від 21.02.2020 по суті є правильним і суд першої інстанції правильно визнав його законним та обгрунтованим.
76. Відповідно до п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
77. Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
78. За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
79. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
80. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
81. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
82. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
83. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
84. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.