Справа № 824/399/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
24 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року (рішення ухвалене суддею Брезіною Т.М. 21 липня 2020 року в м.Чернівці в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 18.03.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління СБУ в Чернівецькій області, в якому просив:
1.1. зобов'язати Управління СБУ в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 29.10.2018 року до дня фактичного розрахунку - 05.02.2020 року в сумі 331170,72 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44;
1.2. списати кошти з казначейського рахунку відповідача - Управління СБУ в Чернівецькій області, відповідно до положень постанови КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" із зарахуванням на рахунок ОСОБА_1 : картковий рахунок № НОМЕР_1 в Чернівецькому обласному управлінні АТ "Ощадбанк" МФО 356334, код отримувача НОМЕР_2 .
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 31.08.2018 р. його звільнено з військової служби, однак не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2018 рік.
3. На підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. №824/1165/19-а позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2018 р., а саме відповідачем проведено відповідний розрахунок 06.02.2020 року.
4. У зв'язку із вказаним, позивач стверджував, що за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідача слід зобов'язати виплатити йому середнє грошове забезпечення з 29.10.2018 року до 05.02.2020 р. в сумі 331170,72 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44. Крім того, позивач вказує на необхідність списання вказаних коштів з казначейського рахунку відповідача, відповідно до положень постанови КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" із зарахуванням на його рахунок.
5. 21 липня 2020 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.
6. Зобов'язано Управління СБУ в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 03.01.2020 р. до дня фактичного розрахунку - 05.02.2020 року в сумі 21925,86 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, шляхом зарахування виплати на рахунок ОСОБА_1 : картковий рахунок № НОМЕР_1 в Чернівецькому обласному управлінні АТ "Ощадбанк" МФО 356334, код отримувача НОМЕР_2 .
7. В решті позову відмовлено.
8. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права в цій частині, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
9. Апелянт в своїх доводах зазначив, що він не згодний з розрахунком суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, який був зроблений судом першої інстанції. Вважає, що на його користь слід стягнути саме 331170 грн.72 коп. зазначеної виплати.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.05.2015 року, апелянт має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 30.10.2018 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби. (а.с. 16).
11. Згідно витягу з наказу Служби безпеки України від 31.08.2018 р. №1141-ОС полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за станом здоров'я (а.с. 17).
12. Відповідно до витягу з наказу Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 22.10.2018 р. №219-ос полковника юстиції ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Служби безпеки України. (а.с. 18).
13. Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. по справі №824/1165/19-а, яким визнано протиправними дії Управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 жовтня 2018 року.
14. Зобов'язано Управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік (включно), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 жовтня 2018 року, а кошти зарахувати на рахунок ОСОБА_1 . Вказане рішення набрало законної сили 03.01.2020 року. (а.с.23-28).
15. Згідно квитанції №80 від 06.02.2020 р. відповідачем виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки в сумі 48660,59 гривень. (а.с.15 ).
16. До матеріалів справи додано довідку від 21.02.2020 р. про грошове забезпечення за останні 12 місяців перед звільненням ОСОБА_1 . (а.с. 19).
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
17. Відповідач у відзиві проти позову та запереченнях на відповідь на відзив зазначив про безпідставність заявленого позову та стверджував, що з 29.10.2018 року до 06.02.2020 р. компенсація за невикористані дні додаткової відпустки позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, у зв'язку із відсутністю для цього законодавчих підстав. Відповідач стверджує, що вимога про виплату компенсації за невикористану відпустку у рік звільнення зі служби виникла тільки після прийняття Верховним Судом рішення від 21.08.2019 р., яка залишена в силі рішенням Верховного суду від 16.06.2019 р. у зразковій справі №620/4218/18. Таким чином, відповідач вважає, що затримка розрахунку з позивачем при звільненні відбулась не з вини Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області. Крім того, відповідач стверджує про безпідставність застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р., оскільки військова служба є державною службою особливого характеру, яка передбачає залучення військовослужбовців до роботи у дні відпочинку, а тому при розрахунку середнього грошового забезпечення необхідно приймати календарні дні.
18. Апелянт вказав, що 31.08.2018 р. його звільнено з військової служби, однак не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2018 рік.
19. На підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. №824/1165/19-а позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2018 р., а саме відповідачем проведено відповідний розрахунок 06.02.2020 року.
20. У зв'язку із вказаним, апелянт стверджував, що за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідача слід зобов'язати виплатити йому середнє грошове забезпечення з 29.10.2018 року до 05.02.2020 р. в сумі 331170,72 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44. Крім того, позивач вказує на необхідність списання вказаних коштів з казначейського рахунку відповідача, відповідно до положень постанови КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" із зарахуванням на його рахунок.
21. Апелянт в своїх доводах зазначив, що він не згодний з розрахунком суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, який був зроблений судом першої інстанції. Вважає, що на його користь слід стягнути саме 331170 грн.72 коп. зазначеної виплати.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
22. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
25. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
26. Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
27. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
28. За правилами, встановленими ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
29. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
30. Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
31. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
32. Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
33. Згідно з ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
34. Колегія судідв звертає увагу, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на військовослужбовців в частині, що стосується саме порядку та умов визначення норми оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
35. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовано положеннями спеціального законодавства, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ст. 116 та ст. 117 Кодексу законів про працю України.
36. Згідно з п.1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» від 15 січня 2004 р. N 44 (Постанова №44) цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
37. Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
39. Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
40. Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. по справі №824/1165/19-а, визнано протиправними дії Управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 жовтня 2018 року. Зобов'язано Управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік (включно), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 жовтня 2018 року, а кошти зарахувати на рахунок ОСОБА_1 . Вказане рішення набрало законної сили 03.01.2020 року.
41. Чернівецький окружний адміністративний суд при розгляді адміністративної справи №824/1165/19-а зробив висновки, що відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 №3551-ХІІ з 2015 року по 2018 рік, що на думку суду є протиправною бездіяльністю відповідача.
42. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що обов'язок роботодавця виплачувати компенсацію за невикористану відпустку у рік звільнення встановлено рішенням Верховного Суду від 16.06.2019 р. у зразковій справі №620/4218/18, в якій визнано протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати особі грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій.
43. Згідно з ч.2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
44. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що вказаними судовими рішеннями відповідачу було встановлено обов'язок нарахувати та виплатити позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій, при цьому відповідач не оскаржував рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. по справі №824/1165/19-а, яке набрало законної сили 03.01.2020 року та фактично погодився з встановленим обов'язком щодо виплати при звільнені грошової компенсації відпустки.
45. Як встановлено судом першої інстанції, позивача звільнено зі служби 29.10.2018 року, в той час як фактичний розрахунок при звільнені проведений 06.02.2020 р., що підтверджується квитанцією №80 від 06.02.2020 р., якою відповідачем виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки в сумі 48660,59 гривень.
46. З вказаного слідує, що на користь апелянта підлягає стягненню середній заробіток за час затримки при звільнені із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44
47. Обчислення середнього заробітку за час затримки при звільненні проводиться згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок №100).
48. Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
49. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
50. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
51. Колегія суддів звертає увагу, що в позові апелянт при розрахунку середнього заробітку за час затримки при звільненні помилково застосував обчислення виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, оскільки при розрахунку середнього заробітку за час затримки при звільненні застосовується обчислення виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.
52. Згідно з п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
53. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
54. Так, згідно довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 від 21.02.2020 р. про грошове забезпечення за останні 12 місяців перед звільненням, у серпні 2018 р. та вересні 2018 р. склало 41858,42 гривень. Протягом серпні 2018 р. та вересні 2018 р. було 42 робочих дні. Виходячи з вказаного, середньоденний заробіток становить 996,63 грн. (41858,42 / 42 = 996,63).
55. Апелянтом заявлено період затримки при звільненні з 29.10.2018 року по 05.02.2020 року. У вказаний період було 318 робочих дні, а тому, суд першої інстанції правильно визначив середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки і він становить 316928,24 грн.
56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року №821/1083/17 вказала про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
57. Відповідні висновки викладені також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
58. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 20.05.2020 року, справа №816/1640/17).
59. Судом першої інстанції встановлено, що виплачена 06.02.2020 р. апелянту грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки становить 48660,59 грн., що є значно меншою, ніж сума стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату такої компенсації , яка становить 316928,24 гривень.
60. З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями апелянта та відповідача, утворення вказаної заборгованості на підставі судового рішення по справі №824/1165/19-а, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 21925,86 грн., розрахованої з дати набрання законної сили рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №824/1165/19-а по дату фактичного розрахунку, а саме з 03.01.2020 р. по 05.02.2020 року.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
61. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
62. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
63. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
64. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
65. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
66. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.