Справа № 620/3603/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
16 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Мельничука В.П.,
за участю секретаря: Вовк І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому з урахування уточнень просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області № 2035 від 07.11.2019 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора-чергового Ріпкинського ВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області № 352 о/с від 07.11.2019 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції № 1 Ріпкинського відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП, 07.11.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 397 о/с від 19.12.2019 року в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції № 1 Ріпкинського відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП, 09.11.2019 року;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 з 10.11.2019 на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції № 1 Ріпкинського відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області;
- стягнути середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.11.2019 року і до прийняття судом рішення по справі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , з 18.01.2000 року до 06.11.2015 року проходив службу в ОВС, був звільнений у запас Збройних сил через скорочення штатів.
З березня 2017 року позивач перебував на службі в Національній поліції.
За результатами службового розслідування складено висновок від 07.11.2019 року, відповідно до якого зазначено, що 02.11.2019 року о 21:07 год. на лінію "102" надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_2 про те, що біля будинку № 14 по вул. Єськова в м. Чернігів, водій автомобіля "Фольксваген Шаран", д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, ЄО Чернігівського ВП ГУНП області № 57498. Виїздом на місце наряду патрульної поліції "Вікінг 105" у дворі будинку № 8-А по вул. Єськова виявлено скупчення людей, які конфліктували з водієм автомобіля "Фольксваген Шаран", д.н.з. НОМЕР_1 . Під час з'ясування обставин події цивільні особи, які приймали участь у конфлікті, знаходились поруч та виявились пасажирами автомобіля таксі, повідомили, що майор поліції ОСОБА_1 керував зазначеним вище автомобілем.
За результатами медичного освідування на стан сп'яніння в КЛПЗ "Чернігівський обласний наркологічний диспансер" встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (1,15 ‰).
На підставі зазначеного висновку 02.11.2019 року о 23:20 год. працівниками патрульної поліції за порушення вимог п.2.9 "а" Правил дорожнього руху України у присутності двох свідків відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі Висновку від 07.11.2019 року за результатами службового розслідування відносно позивача, відповідачем прийнято наказ № 352 о/с від 07.11.2019 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції № 1 Ріпкинського відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП, 07.11.2019.
У зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному з 04.11.2019 року по 08.11.2019 року відповідачем прийнято наказ № 397 о/с від 19.12.2019 року в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції № 1 Ріпкинського відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП, 09.11.2019 року.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон).
Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460 від 22.02.2006 (далі - Дисциплінарний статут), передбачено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
В силу статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Згідно з частинами першою, другою статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт. Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, вимог статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині керування 02.11.2019 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Крім того, щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 02.11.2019 року серії ЕАК № 1700660.
Проте, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.12.2019 року у справі №750/13299/19 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції, 04.11.2019 року на підставі рапорту начальника УКЗ ГУНП, в Чернігівській області майора поліції Папченка І.О. від 04.11.2019 року за фактом події, що мала місце 02.11.2019 року за участю старшого інспектора-чергового СРПП № 1 Ріпкинського ВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській майора поліції Грека Романа Миколайовича, начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Альохіним Е.В. видано наказ № 1794 про призначення службового розслідування.
На місці події ОСОБА_3 від позивача були відібрані письмові пояснення від 02.11.2019 року, відповідно до яких він заперечував факт перебування за кермом автомобіля "Фольксваген Шаран", д.н.з. НОМЕР_1 , та зазначив, що їхав з друзями в зазначеному автомобілі, де він сидів позаду на пасажирському сидінні. Про факт перебування у стані алкогольного сп'яніння в своїх поясненнях не заперечував.
Також, в ході службового розслідування, письмові пояснення були надані працівниками патрульної поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які зазначили, що зі слів учасників події за кермом автомобіля "Фольксваген Шаран", д.н.з. НОМЕР_1 , перебував ОСОБА_1 .
Згідно Висновку від 07.11.2019 року за результатами службового розслідування відносно позивача зазначено, що за грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 18, ст. 64 Закону України "Про національну поліцію", ст. 1, ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 р. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, Присяги працівника поліції, ст. 16 Закону України "Про автомобільний рух", вимог керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а саме: невиконання та ігнорування 02.11.2019 року вимог керівництва щодо дотримання транспортної дисципліни, старший інспектор - черговий сектору реагування патрульної поліції № 1 Ріпкинського відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Під час судового засідання в Чернігівському окружному адміністративному суді були допитані в якості свідків наступні особи. ОСОБА_6 повідомив, що з рапортом за фактом події до керівництва не звертався. За фактом події складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності (ч.1 ст. 130 КУпАП). Поліцейські попереджені про звільнення при наявності протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 був учасником події з цивільними особами. Факт алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 буз встановлений висновком лікаря. Акт непокори не складався. 02.11.2019 ОСОБА_1 на службі не перебував.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_1 перебував на пасажирському сидінні, не лаявся. Негативна лексика була від сторонньої особи.
Свідок ОСОБА_4 по факту події 02.11.2019 року зазначив, що приїхавши на місце події бійки не було. Автомобілі стояли один навпроти одного. ОСОБА_1 погодився пройти освідчення у нарколога на факт алкогольного сп'яніння. Оскільки обидва водії були в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 викликав друга для доставки автомобіля "Фольксваген Шаран", д.н.з. НОМЕР_1 , до місця стоянки. Також складено протокол про відсутність водійського посвідчення та страхового полісу. Після другого попередження ОСОБА_1 опору не чинив. Протокол за непокору не складався.
Свідок ОСОБА_3 повідомив, що відбулася штовханина між водіями таксі та автомобіля "Фольксваген Шаран", д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 запропоновано пройти Драгер, проте він відмовився та забажав пройти в лікарні.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що за результатами службового розслідування, яке призначене за фактом події з ОСОБА_1 та на підставі рапорту, складений висновок. Відносно ОСОБА_1 складено два протоколи. Під час службового розслідування ОСОБА_1 опитував ОСОБА_6 - голову комісії службового розслідування. Ним був підготовлений бланк пояснень для відібрання їх у ОСОБА_1 та переданий ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_5 зазначила, що виїхали за викликом щодо події керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. По приїзду на місце події свідки повідомили, що почався конфлікт між водієм таксі та водієм автомобіля "Фольксваген Шаран", д.н.з. НОМЕР_1 , щодо проїзду вуличкою. ОСОБА_1 штовхнув водія таксі та почалась сутичка. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знаходились в службовому автомобілі. Свідки, які були присутні на місці події зазначили, що за кермом автомобіля "Фольксваген Шаран", д.н.з. НОМЕР_1 , був ОСОБА_1 , який був в стані алкогольного сп'яніння, а інша особа - пасажиром. З ОСОБА_1 особисто не спілкувалась, оскільки опитувала інших осіб.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що висновок службового розслідування в частині встановлення факту перебування позивача за кермом в стані алкогольного сп'яніння суперечить показам свідків, які були надані під час розгляду даної справи, та під час розгляду Деснянським районним судом м. Чернігова справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не підтвердили факт, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом в стані алкогольного сп'яніння, а про дану обставину вони дізнались зі слів водія таксі ОСОБА_9 та пасажирки ОСОБА_10 .
Оцінюючи обґрунтованість оскаржуваних наказів, колегія суддів звертає увагу, що відповідний висновок має прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.
При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Відповідне дисциплінарне провадження повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.
Разом з тим, відповідачем не було наведено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення службової дисципліни, які відображені у висновках службового розслідування, крім пояснень патрульних поліцейських, які, в свою чергу, є зацікавленими особами.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУНУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2019 року по день прийняття рішення у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено зі служби в поліції 09.11.2019 року.
Отже, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.11.2019 року по 28.01.2020 року.
Розмір середнього заробітку працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з підпунктом "б" пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Зі змісту Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, випливає, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
У свою чергу пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Чернігівській області від 20.11.2019 №1651/124/21/01-2019 розмір грошового забезпечення старшого інспектора-чергового Ріпкинського ВП Чернігівського ВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 складає: середньоденне грошове забезпечення з розрахунку календарних днів - 400,59 грн.; середньомісячне грошове забезпечення - 12218,01 грн. Розрахунок проведено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Отже, грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 09.11.2019 року по 28.01.2020 року становить 28441,89 грн. (400,59 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення з розрахунку календарних днів) х 71 (кількість днів вимушеного прогулу).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок не доведення відповідачем належними та допустимими доказами порушення позивачем службової дисципліни, що тягне за собою застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення, наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних наказів.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Суддя Мельничук В.П.
Повний текст постанови виготовлено - 21 вересня 2020 року.