Справа № 826/6355/18
24 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої - судді: Земляної Г. В., суддів - Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В., розглянувши заяву про звільнення від сплати судового збору та матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху в зв'язку з відсутністю вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку (пропуску строків) на апеляційне оскарження рішення та документів на підтвердження цих обставин, та документа про сплату судового збору в розмірі 1057,20 грн.
Апелянту надано строк для усунення недоліків 10 (десять) днів з моменту вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків, яку отримано апелянтом 08 липня 2020 року
Таким чином, апелянт повідомлений належним чином про наявність недоліків поданої апеляційної скарги та необхідність усунути недоліки у встановлений судом строк.
Від апелянта до суду апеляційної інстанції надійшла заява, в якій апелянт клопоче про звільнення від сплати судового збору в зв'язку з відсутністю фінансування.
Розглянувши заявлену заяву, колегія суддів дійшла висновку, що заява апелянта про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
В силу положень ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частина перша ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачає перелік осіб, яких звільнено від сплати судового збору, але відповідач не входить до цього переліку.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Частиною першою ст. 8 цього Закону встановлено виключний перелік цих підстав, але відповідач під зазначені підстави не підпадає.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів призначених для сплати судового збору не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень, відстрочення чи розстрочення такої сплати.
Також, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Зважаючи на те, що Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, а також на те, що апеляційна скарга не підпадає під умови, за яких суд може звільнити від сплати судового збору, зазначені в ч. 1 ст. 5 та в ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
За таких обставин підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні.
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон № 731-IX опубліковано 16 липня 2020 року. Відповідно, строки, які були продовжені у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби, закінчуються 05 серпня 2020 року.
Відтак, з 06 серпня 2020 року у суду не має підстав не вирішувати питання щодо подальшого руху справи.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів « 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції» зазначено, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
Однією з основоположних аспектів та складовою частиною верховенства права є правова визначеність, яка передбачає дотримання принципу res judicata (вирішена справа), тобто остаточності судового рішення.
Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у пункті 1 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обов'язковість остаточності судового рішення як основи принципу верховенства права Європейський суд з прав людини розглядав неодноразово.
23 жовтня 1996 p., заява № 17748/91, п. 38, принцип рівності сторін у процесі було застосовано у розумінні «справедливого балансу» між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду яке тривалий час не набирає законної сили є ніщо іншим, як порушенням принципу верховенства права, а саме принципу res judicata (вирішена справа) та принципу правової визначеності. Таким чином, відсутність цієї умови призводить до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України до суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи, що станом на 24 вересня 2020 року, апелянтом на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, вказані недоліки апеляційної скарги не було усунуто, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження та відмовити у задоволенні заява про звільнення від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк