Справа № 620/3504/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
24 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020року
у справі №620/3504/19
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
У грудні 2019 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі - позивач) із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 135008,29 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті податків за результатом річного декларування у розмірі 135008,29 грн. Оскільки вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 135008 (сто тридцять п'ять тисяч вісім) грн. 29 коп., а саме:
- 124636,11 грн. податковий борг по податку на доходи фізичних осіб на р/р UA688999980000033113341025002, УК у м.Чернігові/м.Чернігів/11010500, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998;
- 10372,18 грн. податковий борг по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на р/р UA228999980000031114137025002, УК у м.Чернігові/м.Чернігів/11011001, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно зроблено висновок щодо порушення позивачем строків сплати Єдиного соціального внеску (надалі - ЄСВ). Також, апелянт зазначає, що в податковий кодекс внесено зміни, яким звільнено від оподаткування операцій з прощенням (анулюванням) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, а отже підстав для прийняття спірних рішень у контролюючого органу - відсутні.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є фізичною особою - платником податків, що не заперечується сторонами.
У період з 12.11.2018 року по 16.11.2018 рік Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі - ГУ ДФС у Чернігівській області) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік.
За результатом перевірки контролюючим органом 19.11.2018 року складено акт перевірки №778/13/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
В Акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:
- пп. 49.18.4. п.49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено неподання до Чернігівської ОДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено, що ОСОБА_1 не включено суму доходів, отриманих за ознакою „126" (Додаткове благо) та не подано податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також не сплатив податок на доходи фізичних осіб.
Всього за актом перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб - 84536,90 грн.
- п.п.1.1 п.161 підрозділу 10 Податкового кодексу України ОСОБА_1 занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2016 року на 7044,74 грн.
Донараховано військового збору з доходу нарахованого як додаткове благо - 7044,74 грн. (стор. 15-16).
На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомленням-рішенням: № 00052381305 від 10.12.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 105671,13 грн; № 00052371305 від 10.12.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 170,00 грн (стор. 12, 14).
У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, контролюючим органом відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 18794,98 грн.
Податковий борг по військовому збору в розмірі 10372,18 грн. підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 00052391305 від 10.12.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 8805,93 грн., винесене на підставі акта перевірки від 19.11.2018 №778/13/ НОМЕР_1 (стор. 13).
У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов'язань по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, контролюючим органом відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 1566,25 грн.
ГУ ДФС у Чернігівській області направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 18.02.2019 №632-53 на загальну суму 135008,29 грн., яка отримана відповідачем 27.02.2019, про що свідчить його особистий підпис на корінці зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).
Враховуючи наявний у відповідача податковий борг, контролюючий орган звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплачена сума податкового боргу в добровільному порядку, а суми є узгоджені в розумінні податкового кодексу, суд вважав за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ПК України регламентовано, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Згідно з п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
За приписами п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 57.1 ст. 57 вказаного Кодексу, яка визначає строки сплати податкового зобов'язання, регламентовано, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого контролюючим органом узгодженого грошового зобов'язання (п. 54.5 ст. 54 вказаного Кодексу).
Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Приписами п. 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 ПК України регламентовано, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Відповідно до п. 111.2 ст. 111 та п. 116.1 ст. 116 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання накладаються на платника податків в порядку, встановленому ст. 123 вказаного Кодексу.
Нарахування пені врегульовано ст. 129 ПК України.
Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (п. 131.1 ст. 131 вказаного Кодексу).
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).
У відповідності до підпункту 59.3 статті 59 цього ж Кодексу визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Підпунктом 59.4 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5 статті 59 ПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що податкова вимога від 18.02.2019 №632-53 не скасована в судовому чи адміністративному порядку, а отже виходячи з вимог законодавства несплачений платником податків податковий борг підлягає стягненню з такого платника.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач добросовісно та не сплачував узгоджену суму податкового зобов'язання, у контролюючого органу наявні підстави для звернення до суду з даним позовом, а останній підлягає задоволенню.
Щодо посилання апелянта на те, що суми податкового боргу є неузгодженими, оскільки відповідач не отримував податкові повідомлення-рішення, які не були надіслані контролюючим органом на адресу відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Для з'ясування всіх обставин справи Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року витребувано від Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області: оригінали для огляду та належним чином засвідчені документи щодо направлення позивачу податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2018 року №00052391305 та №00052371305; Акт камеральної перевірки від 19 листопада 2018 року за №778/13/ НОМЕР_1 та корінець податкової вимоги від 18 лютого 2019 року №632-52; документи на підставі яких проведено камеральну перевірку, за результатом якої складено Акт камеральної перевірки від 19 листопада 2018 року за №778/13/ НОМЕР_1 .
На виконання вимог ухвали суду від Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області надійшли копії документів, зокрема і докази направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень.
Так, контролюючим органом 10.12.2018 року на адресу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) надіслано податкові повідомлення-рішення, що підтверджується поштовим відправленням рекомендованим листом, проте конверт повернувся на адресу позивача з відміткою «Укрпошти» за закінченням терміну зберігання.
Згідно з п. 45.1 ст. 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Відповідно до п. 42.5 ст. 45 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що доводи апелянта про не направлення контролюючим органом на адресу відповідача податкових повідомлень-рішень, спростовуються, оскільки відповідачем не отримувалася поштова кореспонденція, що підтверджється матеріалами справи.
Щодо посилання апелянта, що в податковий кодекс внесено зміни, яким звільнено від оподаткування операцій з прощенням (анулюванням) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, з даного приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Для з'ясування всіх обставин справи Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року витребувано від ОСОБА_1 : належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують звернення позивач з скаргою до ДФС України та рішення за результатом розгляду скарги; документи на підставі яких банком ОСОБА_1 прощено борг.
На адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання на виконання Ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, зокрема, Заперечення на акт перевірки та лист Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 06.12.2018 року №2635/Д/25-01-13-09-12.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не виконано в повному обсязі вимоги Ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, а саме, не надано документи на підставі яких банком ОСОБА_1 прощено борг, а отже твердження апелянта, що до нього застосовується вимоги пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України документально не підтверджується.
В той час, як Головним управління Державної податкової служби у Чернігівській області надано суду апеляційної інстанції Лист ПАТ «УкрСиббанк» від 09.09.2017 року №14-2-2/14013, в якому зазначено, що підтверджуємо інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичним особам ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , у 2016 році, у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу « 126». Доходи нараховані у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованих кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПКУ та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ.
Відповідно до підпункту 164.2.17 «д» пункту 164,2 статті 164 ПКУ боржник самостійно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апелянтом не доведено, що відповідач звільнений від оподаткування операцій з прощенням (анулюванням) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, а отже доводи апеляційної скарги в даній частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта проте, що Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області не є належним позивачем, оскільки податкові повідомлення-рішення та вимоги сформовані Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" 29.08.2019 Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області розпочало виконання функцій і повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
Отже, Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області мав право звернення до суду з даним позовом та є належним позивачем по даній справі.
Щодо доводів апелянта про не дотримання контролюючим органом строків на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом контролюючим органом в межах строку передбачених податковим кодексом подано даний позов.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 135008,29 грн., з них: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у сумі 124636,11 грн.; військовий збір у сумі 10372,18 грн.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк