ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13745/20
провадження № 3/753/6369/20
"10" вересня 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 27.07.2020 року, о 05 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Срібнокільська, 8 у м. Києві, в порушення вимог п. п. 10.1, 13.1 ПДР, при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці руху та не витримав безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , після чого, в порушення вимог п. 2.10 а) ПДР залишив місце пригоди.
До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 124 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 124 КУпАП не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням параграфу 1 статті 6 даної Конвенції.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю за необхідне розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 свою провину фактично визнав, про що зазначено у письмових поясненнях, наданих під час складання протоколу, з яких вбачаєтьсчя, що він, рухаючись стоянкою, що по вул. Срібнокільська, 8 у м. Києві, керуючи автомобілем «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 допустив зіткнення із автомобілем «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , після чого покликав охоронця, якому залишив свій контактний номер телефону, з метою подальшого врегулювання даного питання із власником автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 та поїхав із місця ДТП. Того ж дня, він зустрівся із власником вказаного автомобіля, та вони домовилися щодо компенсації ним ремонтних робіт на СТО. На наступний день власник пошкодженого автомобіля відмовився їхати на станцію, яку він знайшов та став вимагати із нього компенсацію в розмірі 200 доларів, пізніше 150 доларів. Пізніше вони домовилися, що він буде сплачувати частинами. Після сплати першої частини відшкодування в розмірі 3000 грн., йому повідомили, що матеріали передано до поліції.
Крім того, винність ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, за обставин, викладених у протоколі, підтверджена в повному обсязі сукупністю наведених доказів, а саме даними: протоколів про адміністративні правопорушення, складеними відносно ОСОБА_1 , з яких вбачається, що саме водій ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, що призвела до пошкодження транспортного засобу «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , після чого не дочекавшись водія вказаного автомобіля та не викликавши працівників поліції залишив місце пригоди; схеми місця ДТП, яка складена уповноваженою особою та підписана лише водієм автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 без будь-яких зауважень, зокрема щодо місця зіткнення, характеру та локалізації механічних пошкоджень, отриманих його транспортним засобом, а також письмовими поясненнями ОСОБА_2 та очевидця пригоди ОСОБА_3 , а також даними рапорту працівника поліції.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.
Враховуючи особу правопорушника та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення в межах санкції статтей 124, 122-4 КУпАП.
Виходячи з норм ст. 36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення необхідно накласти у межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення, у виді штрафу.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 124, 122-4, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накласти остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя