ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11023/13-к
провадження № 1-кп/753/8/18
"26" червня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого: - судді ОСОБА_1
за участю секретаря: - ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110000000228 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4
сторони захисту - захисника ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання відповідно до ч. 2 ст. 89 КК України доказу недопустимим, а саме: протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 05 квітня 2013 року та ксерокопії грошових купюр номіналом по 500 гривень на 20 аркушах.
Обґрутовуючи клопотання, захисник зазначає, що відповідно до абзацу 3 ч. 7 ст. 223 КПК України понятими не можуть бути працівники правоохоронних органів. Проте, у вказаному протоколі від 05.04.2013 р. зазначено, що під час проведення процесуальної дії по врученню ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень, були присутні поняті: 1) ОСОБА_7 та 2) ОСОБА_8 , було встановлено, що дані особи проходять військову службу за контрактом у Внутрішніх військах МВС України. Крім того, свідок ОСОБА_8 під час свого допиту вказав на те, що він на службі займається конвоюванням засуджених.
Допитані, 18 грудня 2013 року, в судовому засіданні, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , також підтвердили вищевказані відомості, які вони повідомляли під час досудового розслідування. Крім того, дані свідки повідомили суду про те: що вони дійсно проходять військову службу за контрактом у підрозділах внутрішніх військ МВС України; що під час несення служби по конвоюванню засуджених або охороні громадського порядку мають право на носіння та застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Крім того, вказані свідки, на запитання захисників, чітко відповіли, що вони повідомляли працівникам СБУ, про місце своєї роботи, а саме те, що вони являються військовослужбовцями внутрішніх військ. Проте, дані відомості не були занесенні до Протоколу від 05.04.2013 року.
Відповідно до відповіді начальника управління ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 № 17/784 від 05.07.2013 року, копія якої була надана суду 05 вересня 2013 року під час підготовчого судового засідання:
1. Старший стрілець 3 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старший солдат ОСОБА_7 та старший стрілець 1 відділення 2 взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старший солдат ОСОБА_8 дійсно проходять військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
2. Вказані військовослужбовці мають право на носіння (під час несення бойової служби) та застосування вогнепальної зброї (закріпленої за ними) та спеціальних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, держаної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Так систему органів внутрішніх справ очолює центральний орган управління - Міністерство внутрішніх справ України (абз. 1 ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України»).
А відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» до структури Міністерства внутрішніх справ України відносяться з'єднання, військові частини, підрозділи, установи внутрішніх військ.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» внутрішні війська - входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначенні для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
Законом України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» передбачено: основні завдання внутрішніх військ (ст. 2); обов'язки, які покладенні на внутрішні війська для виконання цих завдань (ст. 9); та права військовослужбовців внутрішніх військ для виконання покладених на них обов'язків (ст. 10).
Всі вищенаведені закони свідчать про те, що будь-які військовослужбовці внутрішніх військ являються працівниками правоохоронних органів, а тому військовослужбовці внутрішніх військ за контрактом - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не могли бути залученні в якості понятих для проведення процесуальної дії по врученню ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень, оскільки це прямо суперечить імперативним вимогам абзацу 3 ч. 7 ст. 223 КПК України.
Відповідно до абзацу 3 п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у вступній частині будь-якого протоколу повинні міститися відомості про всіх осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).
У порушення вищевказаної вимоги закону Оперуповноваженим ОСОБА_10 взагалі не зазначено у протоколі від 05.04.2013 року - дат народження та місць проживання понятих, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Порушення закону, щодо не зазначення у протоколі від 05.04.2013 року місця проживання, були допущенні також і відносно громадянина ОСОБА_6 , якому згідно з цього ж Протоколу від 05.04.2013 року, вручалися грошові кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень.
А тому вказані порушення закону відносяться до очевидних, що також тягне за собою визнання даного протоколу недопустимим доказом, у відповідності до ч. 2 ст. 89 КПК України.
Відповідно до абзацу 1 п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у вступній частині будь-якого протоколу повинні міститися відомості про місце проведення процесуальної дії.
Як видно із протоколу від 05.04.2013 року, у ньому взагалі не вказано конкретне місце проведення, Оперуповноваженим ОСОБА_10 , процесуальної дії по врученню ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень. А тому з даного Протоколу незрозуміло, чи дана процесуальна дія проводилася у якомусь приміщені, чи на вулиці.
Як свідчить практика місце проведення процесуальної дії визначається за конкретною адресою (кабінет, квартира, інше приміщення, вулиця, інша місцевість), щоб можна було в подальшому індивідуалізувати дану процесуальну дію, виокремивши її серед інших аналогічних дій. Як видно із протоколу від 05.04.2013 року, у ньому крім назви населеного пункту - «м. Київ», жодних даних про конкретне місце проведення процесуальної дії не зазначено, що породжує відповідні сумніви у законності проведення цієї процесуальної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 223 КПК України перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлену законом.
Як видно із протоколу від 05.04.2013 року, у ньому взагалі відсутня відмітка про роз'яснення понятим їхніх прав і обов'язків, перед початком проведення процесуальної дії.
В кінці протоколу від 05.04.2013 року (Том 1 а.с. 122) міститься напис: «Додаток: ксерокопії купюр грошових коштів в сумі 40 (сорок) тисяч гривень, номіналом купюр по 500 гривень, в кількості 80 (вісімдесят) купюр на 20 (двадцяти) аркушах.»
Зазначає, що після протоколу від 05.04.2013 року, містяться Ксерокопії грошових купюр (Том 1 а.с. 123 - 143) номіналом по 500 гривень на 20 аркушах, на одному аркуші з яких міститься напис у вигляді одного слова «Додаток» (Том 1 а.с. 123).
Відповідно до ч. 1 ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими згідно п. 1 ч. 2 ст. 105 КПК України можуть бути спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні належним чином виготовленні, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
У порушення вимог ч. 3 ст. 105 КПК України на Ксерокопіях грошових купюр відсутні пояснювальні написи, додатком до якого саме протоколу чи іншого процесуального документу, являються ці Ксерокопії грошових купюр; а також на Ксерокопії грошових купюр відсутні підписи особи, яка складала протокол - Оперуповноваженого ОСОБА_10 та учасника, ОСОБА_6 , якому вручалися грошові кошти. А тому вказані порушення закону також відносяться до очевидних, що також тягне за собою визнання даних Ксерокопій грошових купюр недопустимими доказами, у відповідності до ч. 2 ст. 89 КПК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачений підтримали клопотання.
Прокурор заперечував проти клопотання захисника.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд при ходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Відповідно до ч. 3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими.
Відповідно до абзацу 3 ч. 7 ст. 223 КПК України понятими не можуть бути працівники правоохоронних органів. Проте, у вказаному протоколі від 05.04.2013 р. зазначено, що під час проведення процесуальної дії по врученню ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень, були присутні поняті: 1) ОСОБА_7 та 2) ОСОБА_8 , було встановлено, що дані особи проходять військову службу за контрактом у Внутрішніх військах МВС України.
Відповідно до відповіді начальника управління ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 № 17/784 від 05.07.2013 року, копія якої була надана суду 05 вересня 2013 року під час підготовчого судового засідання:
1. Старший стрілець 3 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старший солдат ОСОБА_7 та старший стрілець 1 відділення 2 взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старший солдат ОСОБА_8 дійсно проходять військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
2. Вказані військовослужбовці мають право на носіння (під час несення бойової служби) та застосування вогнепальної зброї (закріпленої за ними) та спеціальних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, держаної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Так систему органів внутрішніх справ очолює центральний орган управління - Міністерство внутрішніх справ України (абз. 1 ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України»).
Відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» до структури Міністерства внутрішніх справ України відносяться з'єднання, військові частини, підрозділи, установи внутрішніх військ.
Згідно ст. 1 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» внутрішні війська - входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначенні для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
Законом України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» передбачено: основні завдання внутрішніх військ (ст. 2); обов'язки, які покладенні на внутрішні війська для виконання цих завдань (ст. 9); та права військовослужбовців внутрішніх військ для виконання покладених на них обов'язків (ст. 10).
Отже, будь-які військовослужбовці внутрішніх військ являються працівниками правоохоронних органів, а тому військовослужбовці внутрішніх військ за контрактом - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не могли бути залученні в якості понятих для проведення процесуальної дії по врученню ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень, оскільки це прямо суперечить імперативним вимогам абзацу 3 ч. 7 ст. 223 КПК України.
Відповідно до абзацу 3 п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у вступній частині будь-якого протоколу повинні міститися відомості про всіх осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).
У порушення вищевказаної вимоги закону Оперуповноваженим ОСОБА_10 взагалі не зазначено у протоколі від 05.04.2013 р. - дат народження та місць проживання понятих, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Порушення закону, щодо не зазначення у протоколі від 05.04.2013 р. місця проживання, були допущенні також і відносно громадянина ОСОБА_6 , якому згідно з цього ж Протоколу від 05.04.2013 р., вручалися грошові кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень.
А тому вказані порушення закону відносяться до очевидних, що також тягне за собою визнання даного протоколу недопустимим доказом, у відповідності до ч. 2 ст. 89 КПК України.
Відповідно до абзацу 1 п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у вступній частині будь-якого протоколу повинні міститися відомості про місце проведення процесуальної дії.
Як вбачається з протоколу від 05.04.2013 р., у ньому взагалі не вказано конкретне місце проведення, Оперуповноваженим ОСОБА_10 , процесуальної дії по врученню ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень. З даного протоколу незрозуміло, чи дана процесуальна дія проводилася у якомусь приміщені, чи на вулиці.
Місце проведення процесуальної дії визначається за конкретною адресою (кабінет, квартира, інше приміщення, вулиця, інша місцевість), щоб можна було в подальшому індивідуалізувати дану процесуальну дію, виокремивши її серед інших аналогічних дій. Як видно із протоколу від 05.04.2013 р., у ньому крім назви населеного пункту - «м. Київ», жодних даних про конкретне місце проведення процесуальної дії не зазначено, що породжує відповідні сумніви у законності проведення цієї процесуальної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 223 КПК України перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлену законом.
Як видно із протоколу від 05.04.2013 р., у ньому взагалі відсутня відмітка про роз'яснення понятим їхніх прав і обов'язків, перед початком проведення процесуальної дії.
В кінці протоколу від 05.04.2013 р. (Том 1 а.с. 122) міститься напис: «Додаток: ксерокопії купюр грошових коштів в сумі 40 (сорок) тисяч гривень, номіналом купюр по 500 гривень, в кількості 80 (вісімдесят) купюр на 20 (двадцяти) аркушах.»
Зазначає, що після протоколу від 05.04.2013 р., містяться Ксерокопії грошових купюр (Том 1 а.с. 123 - 143) номіналом по 500 гривень на 20 аркушах, на одному аркуші з яких міститься напис у вигляді одного слова «Додаток» (Том 1 а.с. 123).
Відповідно до ч. 1 ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими згідно п. 1 ч. 2 ст. 105 КПК України можуть бути спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні належним чином виготовленні, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
У порушення вимог ч. 3 ст. 105 КПК України на Ксерокопіях грошових купюр відсутні пояснювальні написи, додатком до якого саме протоколу чи іншого процесуального документу, являються ці Ксерокопії грошових купюр; а також на Ксерокопії грошових купюр відсутні підписи особи, яка складала протокол - Оперуповноваженого ОСОБА_10 та учасника, ОСОБА_6 , якому вручалися грошові кошти. А тому вказані порушення закону також відносяться до очевидних, що також тягне за собою визнання даних Ксерокопій грошових купюр недопустимими доказами, у відповідності до ч. 2 ст. 89 КПК України.
Враховуючи, що старшим оперуповноваженим 2 управління ГУ БКОЗ Управління СБ України старшим лейтенантом ОСОБА_10 при складанні протоколу від 05 квітня 2013 року були допущені порушення закону, що тягне за собою визнання даного протоколу недопустимим доказом, у відповідності до ч. 2 ст. 89 КПК України.
Отже, клопотання захисника ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 89, 233, 237 КПК України, суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання доказу недопустимим - задовольнити.
Визнати недопустимим доказом протокол про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 05 квітня 2013 року та ксерокопії грошових купюр номіналом по 500 гривень на 20 аркушах.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: