Справа № 752/15910/20
Провадження № 2/752/6516/20
20 серпня 2020 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд -
Встановив:
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Метелиця Олександр Олександрович про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій останній просив суд, забезпечити позом шляхом накладення арешту на житловий будинок 685,5 кв.м., житлова площа 136,8 кв.м. з додатковими спорудами: літ. Г - навіс, літ. Д. - баня, літ. Е. - басейн, літ. Ж. - навіс, літ. З. - навіс, літ. И. - навіс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви заявник вказував, що 07.11.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким позивач передав у власність вищезазначених осіб, у рівних частинах кожному, грошові кошти у розмірі 250000,00 дол. США, які останні зобов'язалися повернути до 07.11.2014 року. Однак, Свої зобов'язання не виконали, грошові кошти позивачу не повернули. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.11.2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.05.2019 року та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 по справі № 756/6801/17 стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача грошові кошти в розмірі 2 010 658,75 грн., з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь позивача грошові кошти в розмірі 2 642 327,00 грн. Постановою приватного виконавця Коновалова О.С. від 01.07.2019 року ВП № 59438269 було відкрито виконавче провадження щодо стягнення коштів відповідно до вищевказаного рішення. Вказує, що враховуючи рішення суду, ОСОБА_3 кошти не повертає, крім того, як стало відомо останній розуміючи, що майно яке належить йому можуть реалізувати на привселюдних торгах в рамках погашення заборгованості, починаючи з 2014 року відчужив належне йому майно. Зокрема 12.08.2019 року були внесені зміни до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо спірного будинку, підставою яких була видача ОСОБА_3 дубліката документа, який посвідчує право власності на нерухоме майно., а тому існує значний ризик, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Разом із тим, заявником жодним чином не обгрунтовано необхідності вжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову та не доведено можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі їх незастосування.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви, оскільки заявником не надано жодного доказу існування високої ймовірності утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову, про що йдеться в його заяві.
Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суддя -
Постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя В.С. Хоменко