Справа № 752/20569/18
Провадження № 2/752/1068/20
іменем України
14.09.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Власенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
у жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просила:
-усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 та її малолітньою донькою ОСОБА_4 , 2005 року народження, житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , шляхом вселення та зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передати ключі від вхідних дверей у приміщення;
-виселити ОСОБА_3 , який самоправно зайняв житлове приміщення - кімнату АДРЕСА_1 , з вказаного житлового приміщення, без надання іншого житлового приміщення;
-визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог, позивачем ОСОБА_1 зазначено про те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2016 року постановлено усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нею та її малолітньою донькою ОСОБА_4 , житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 передати ключі від вхідних дверей до блоку № 12 та вхідних дверей до кімнати АДРЕСА_1 ; вселено ОСОБА_1 та її малолітню доньку ОСОБА_4 у кімнату АДРЕСА_1 . Після вказаного судового рішення, відповідач ОСОБА_2 вселив у спірне житлове приміщення свого сина - ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що відповідачами змінено вхідні замки на дверях у спірному приміщенні. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірному приміщенні, має інше місце проживання, залишив приміщення добровільно. Відповідач ОСОБА_3 самоправно зайняв житлове приміщення, без погодження з позивачем, тим частим створюючи позивачу та її малолітній доньці перешкоди у користуванні житловим приміщенням.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Новака А.В. від 5 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У березні 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , 2005 року народження, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - - кімнатою АДРЕСА_1 , який судом прийнято до первісного розгляду з первісним.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з викладених у позові підстав, просив позов задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, з невідомих для суду причин, про день та час розгляду справи були повідомлені судом належним чином у встановленому цивільним процесуальним законом порядку.
Відповідачі відзив на позовну заяву не подавали.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до рішення Київської міської ради № 284/5096 від 2 грудня 2010 року "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Києва та згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1112 від 10 грудня 2010 року "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" належить до майна, що передано до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано у спірній кімнаті АДРЕСА_1 з 6 січня 2005 року, а її малолітня донька ОСОБА_4 , 2005 року народження, - з 13 квітня 2006 року.
12 грудня 2009 року у спірній житловій кімнаті був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2006 року, постановленим у цивільній справі № 752/16449/14-ц, провадження № 2/752/1353/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення та виселення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та її малолітній доньці ОСОБА_4 , 2005 року народження, житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від дверей в кімнату АДРЕСА_3 та ключі від вхідних дверей до блоку № 12 , в якому знаходиться кімната АДРЕСА_1 за вищевказаною адресою; вселити ОСОБА_1 та її малолітню доньку ОСОБА_4 , 2005 року народження, у кімнату АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 6 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № № 752/16449/14-ц, виданого 30.08.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва про вселення ОСОБА_1 , малолітньої ОСОБА_4 , 2005 року народження, у кімнату АДРЕСА_1
Згідно акту державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 15 листопада 2016 року вселено ОСОБА_1 та її малолітню доньку ОСОБА_4 , 2005 року народження, у кімнату АДРЕСА_1 Також з вказаного акту вбачається, що в ході вселення взламано вхідні двері та замінено замок.
27 червня 2017 року сторонами спору - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписано акт, згідно змісту якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв ключ від вхідних дверей кімнати АДРЕСА_1 .
Згідно ч.1 ст. 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Стаття 128 ЖК України передбачає, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством, цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст.130 ЖК України, порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування житловою площею у гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог п.4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 3.06.1986 року, гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).
У відповідності із вимогами Житлового та Цивільного кодексів України, підставами для вселення та проживання в житлових приміщеннях (гуртожитках) є - ордер на поселення встановленого зразку, договір найму житла або договір купівлі-продажу житла.
Порядок та підстави виселення з гуртожитків регламентовано ст. 132 Житлового Кодексу України. Вказані у статті підстави є вичерпними.
Звертаючись до суду з позовною вимогою про усунення перешкоди в користуванні ОСОБА_1 та її малолітньою донькою ОСОБА_4 , 2005 року народження, житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , шляхом вселення та зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передати ключі від вхідних дверей у приміщення, ОСОБА_1 зазначає про те, що не має можливості потрапити до спірної кімнати та користуватись нею у зв'язку із зміною вхідних замків.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що одразу після підписання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акту від 27 червня 2017 року про передачу ключів, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв ключ від вхідних дверей кімнати АДРЕСА_1 , починаючи з серпня 2017 року і до вересня 2018 року ОСОБА_1 зверталась до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та структурного відділу підприємства - Житлово -експлуатаційної дільниці 107, із заявами, в яких просила скласти акт про не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 .
Матеріали цивільної справи містять акти обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 , складені спеціалістами Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, від 17 травня 2018 року, 10 липня 2018 року, 29 серпня 2018 року, 11 січня 2019 року, зі змісту яких вбачається наступне.
Обстеженням умов проживання у кімнаті АДРЕСА_1 встановлено, що у вказаній кімнаті проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5
ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_4 , 2005 року народження, у кімнаті АДРЕСА_1 , не проживають.
Відповідно до листа директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Голосіївського району м. Києва від 23 січня 2019 року, ОСОБА_1 з 15 листопада 2016 року за медичною допомогою не зверталась, амбулаторна карта у сімейного лікаря відсутня, декларація про вибір лікаря з наданням первинної медичної допомоги ОСОБА_6 із сімейним лікарем не підписувалась.
Згідно листа директора Васильківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 від 31 січня 2019 року № 20, малолітня ОСОБА_4 , 2005 року народження, навчається у Васильківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 6 з першого класу 1 вересня 2011 року по даний час. Мама дівчинки - ОСОБА_1 25 листопада 2010 року подала до шкоди заяву, зазначивши у заяві адресу за місцем проживання батьків - АДРЕСА_6 . Матеріали цивільної справи містять також копію вказаної заяви.
З наведеного вбачається, що з 1 вересня 2011 року по даний час малолітня донька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , 2005 року народження, навчається у шкільному навчальному закладі у м. Василькові Київської області, проживає, згідно заяви матері від 25.11.2010 року, за адресою: АДРЕСА_6 .
При цьому, суд приймає до уваги ту обставину, що у листопаді 2016 року позивача та її малолітню доньку вселено до приміщення спірної квартири в ході примусового виконання судового рішення від 2014 року.
Однак, доказів дійсного фактичного проживання у спірному житловому приміщенні з листопада 2016 року, наявності дійсної потреби у користуванні вказаним житловим приміщенням та перешкоджання у такому користуванні відповідачами, з моменту примусового вселення в нього, матеріали цивільної справи не містять, не надано таких доказів позивачем та її представником в розпорядження суду.
Натомість, матеріалами цивільної справи спростовуються обставини, на які посилається позивач як на підставу звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, шляхом вселення та зобов'язання вчинити дії, зокрема, - обставини протиправних дій відповідачів по відношенню до позивача та її малолітньої дитини, порушення прав останніх на користування житлом.
Навпаки, з матеріалів цивільної справи вбачається відсутність інтересу позивача саме у фактичному та дійсному користуванні спірним житловим приміщенням.
З матеріалів справи вбачається, що інтерес позивача з серпня 2017 року стосувався лише звернень до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та структурного відділу підприємства - Житлово - експлуатаційної дільниці 107, із заявами на предмет складення актів про не проживання відповідача ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене вище, суд надходить до висновку про те, що в ході розгляду справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення, невизнання або оспорювання відповідачами її суб'єктивного права, права на користування спірним житловим приміщенням.
Відтак, у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 та її малолітньою донькою ОСОБА_4 , 2005 року народження, житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , шляхом вселення та зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передати ключі від вхідних дверей у приміщення, слід відмовити.
Також, суд надходить до висновку і про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , оскільки позивачем не доведено наявність підстав, передбачених статтями 71, 72 Житлового кодексу України та ст. 405 ЦК України.
Навпаки, доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема - актами обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 , складеними спеціалістами Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, від 17 травня 2018 року, 10 липня 2018 року, 29 серпня 2018 року, 11 січня 2019 року, стверджується факт проживання ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні.
Крім того, з підстав недоведеності та необґрунтованості не підлягають задоволенню і позовні вимоги про виселення відповідача ОСОБА_3 зі спірного житлового приміщення.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення та визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 24 вересня 2020 року.
Суддя: