Справа № 712/2159/20
Провадження № 2/712/1267/20
21 вересня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату компенсації та повернення майна,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про виплату компенсації та повернення майна, посилаючись на те, що згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2017 року (справа № 712/11374/16-ц, провадження № 2/712/237/17) виділено в натурі приміщення зі спільної власності для ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Виплата компенсації за облаштування розділених приміщень та повернення майна не проводилась.
Колишня дружина - ОСОБА_2 проживала в період з 2011 по 2018 роки в будинку по АДРЕСА_1 (будинки за адресою АДРЕСА_2 - розміщені на одній присадибній ділянці, площею 9,6 сотки).
Він в цей період проживав на першому поверсі нового двоповерхового будинку по АДРЕСА_3 .
Своє особисте майно, що знаходилось по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 останні місяці 2018 року - з січня по 18 квітня - безперешкодно з його сторони забрала.
18 квітня колишня дружина зі своїми родичами і знайомими (всього 8-10 чоловік) не очікувано приїхали на Василицьку, 3/1, та виселили його з першого поверху будинку.
Після його незаконного виселення 18.04.2018 року було зачинено на їхній ключ перший поверх будинку, залишилися неповернутими його особисті речі - він сім років там проживав і за один день не встиг забрати всі свої речі.
До цього часу його не допускають на перший поверх.
Поставивши свій замок на першому поверсі, вони перекрили воду на другий поверх, відключили світло, не дають можливості закінчити переобладнання опалення другого поверху.
З моменту здачі в експлуатацію двоповерхового будинку 14.10.2011 року і до 18 квітня 2018 року він жив на першому поверсі цього будинку, окремо від сім'ї, оскільки в сім'ї не міг переносить систематичних скандалів з колишньою дружиною. З цього часу всякі стосунки з колишньою дружиною були припинені. Він самостійно вів господарство.
Шлюб з ОСОБА_2 був розірваний 28 лютого 2013 року. 09.04.2013 року він перепрописався з будинку по АДРЕСА_2 .
У січні 2012 року ним був придбаний телевізор, 30.10.2011 року придбав душову кабіну, яку в подальшому поставив на першому поверсі.
Матеріали, а саме: ізогіпс, сатенгіпс, фарби, ДВП, опалювальні радіатори, плитку облицювальну на стіни, плитку керамічну на підлогу, трубки для опалення «Экопласт» (діаметром 15-20мм) та інше він придбав за свої кошти, але накладних не зберігав, тому кошти за вказані матеріали повертати не вимагає, але за проведену роботу облаштування приміщень першого поверху, який за рішенням суду став належать колишній дружині, вимагаю виплати компенсації та повернення майна згідно таблиці 1, яка приєднана до матеріалів позовної заяви.
На момент здачі в експлуатацію будинку в ньому була укладена дощата підлога, установлено всі перегородки між кімнатами, підведена від магістралі вода, електрика, газ, оштукатурені першою стартовою штукатуркою стіни, - тобто стан приміщень давав можливість в них проживати.
Він самостійно виконував всі роботи, що вимагались для будівництва - 99,9% робіт по будівництву цього будинку виконано ним особисто. Всі роботи, які вимагались, виконувались поступово - за необхідністю.
Просить стягнути з ОСОБА_2 кошти у розмірі 40750 грн. на користь ОСОБА_1 . Зобов'язати ОСОБА_2 повернути вищеперераховане майно.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в позові відмовити. Відповідачем надано відзив, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату компенсації та повернення майна, відмовити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені нею витрати за надану їй правничу допомогу в сумі 3000 гривень.
Відповідачем надано відзив, який приєднано до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.04.2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на:
- Ѕ частину одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 20000 грн.;
- Ѕ частину двоповерхового житлового будинку літ. «Л-2» розташованого за адресою АДРЕСА_3 , вартістю 250000 грн.;
- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0137 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 344273;
- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0093 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 344272;
- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0167 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 344271.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- Ѕ частину одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою АДРЕСА_1 вартістю 20000 грн.;
- Ѕ частину двоповерхового житлового будинку літ. «Л-2» розташованого за адресою АДРЕСА_3 вартістю 250000 грн.;
- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0137 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 344273;
- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0093 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 344272;
- Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0167 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 344271.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за спільно набуте майно в сумі 750 грн.
В іншій частині відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно та поділ спільного майна подружжя в частині задоволення позовних вимог про поділ земельних ділянок, присудження позивачці грошової компенсації з відповідача та відмови в задоволенні позову в частині поділу деревообробних станків, бетономішалки, човна - скасовано.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на: деревообробний фрезерний станок «PWSS-55», деревообробний станок «HC 260 C», деревообробний станок КS 210 LASERCUT, бетономішалку, гумовий човен, - в рівних частках за кожним.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0137 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 344273; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0093 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 344272; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0167 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 344271- відмовлено.
У решті рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року - залишено без змін.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності задоволено.
Виділено в натурі частки із спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до І варіанту судової будівельно-технічної експертизи, виділивши:
ОСОБА_2 частку Ѕ приміщення І поверху: приміщення 2, кухня-їдальня, площею 46,9 кв. м, вартістю 251739 грн.; приміщення 3, коридор, площею 4,4 кв. м, вартістю 23617 грн.; приміщення 4, житлова кімната, площею 17,7 кв. м, вартістю 95006 грн., приміщення 5, котельня, площею 3,9 кв. м, вартістю 20934 грн.; приміщення 6, санвузол, площею 4,8 кв. м, вартістю 25764 грн., разом 77,7 кв.м., вартістю 417060 грн., що на 8,6 кв. м. менше ідеальної частки та становить 45/100 частини житлового будинку, вартістю 417060 грн. (з урахуванням господарської будівлі: погріб «К» під частиною будинку, вартістю 10148 грн., разом 101489 грн.)
ОСОБА_1 частку Ѕ приміщення І поверху; приміщення 1, коридор, площею 9,4 кв. м., вартістю 50455 грн. ІІ поверх: приміщення 7, сходи, площею 2,7 кв. м., вартістю 14492 грн.; приміщення 8, кухня, площею 6,1 кв. м., вартістю 32742 грн.; приміщення 9, житлова кімната, площею 22,7 кв. м., вартістю 121844 грн.; приміщення 10, житлова кімната, площею 15.5 кв. м., вартістю 83197 грн.; приміщення 11, житлова кімната, площею 21,7 кв. м., вартістю 116476 грн.; приміщення 12, кухня, площею 3,8 кв. м., вартістю 20397 грн.; приміщення 13, санвузол, площею 3,2 кв. м., вартістю 12345 грн.; приміщення 14, санвузол, площею 5,2 кв. м., вартістю 27912 грн.; приміщення 15, коридор, площею 5,5 кв. м., вартістю 29522 грн., всього 94.9 кв.м., вартістю 509382 грн., що на 8.6 кв. м. більше ідеальної частки, та становить 55/100 частини житлового будинку, вартістю 509382 грн.
У спільному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено: зливну яму (септик), вартістю 9230 грн.; огорожу № НОМЕР_1 , вартістю 3093 грн.; огорожу № НОМЕР_2 , вартістю 2609 грн.; разом 14932 грн.
При цьому ОСОБА_1 виплачує ОСОБА_2 , частка якого в натурі після поділу стала більша за ідеальну, компенсацію в сумі 41087грн.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності - залишено без змін.
В позовній заяві та в судовому засіданні позивач просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію у розмірі 40750 грн. за виконану ним роботу по облаштуванню першого поверху будинку АДРЕСА_3 та повернути майно, яке залишилось у ОСОБА_2 після його незаконного виселення, а саме: регулятор температури, трубка «Екопласт», лічильники води, рідкокристалічний телевізор LG, душову кабіну.
На підтвердження вказаних обставин, позивачем надано таблицю з зазначенням виконаних робіт та їх вартістю, видаткову накладну № ФТ-3167 від 26.01.2012 року про придбання ОСОБА_1 , рідкокристалічного телевізора LG, видаткову накладну від 30.11.2011 року про придбання душової кабіни та фотокартки.
В прохальній частині позовної заяви позивачем ставилося питання про призначення експертизи для визначення виплати компенсації для стянення з ОСОБА_2
20.07.2020 року ОСОБА_1 скеровано до суду клопотання в якому що вказане прохання про проведення експертизи з його сторони було помилковим.
В судовому засіданні сторонам було роз'яснено право про призначення оціночно-будівельної експертизи, однак жодна сторона даним правом не скористувалась.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частина 1, 2 статті 77 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В судовому засіданні, позивачем не підтверджено належними доказами вартість виконаних ним робіт з облаштування будинку, а наданий позивачем розрахунок суд не може взяти до уваги, оскільки він зроблений позивачем, який не є фахівцем та не володіє спеціальними знаннями.
Позивачем не надано підтверджуючих документів про придбання ним майна, його вартість, час придбання.
Надана позивачем видаткова накладна № ФТ-3167 від 26.01.2012 року свідчить про те, що ОСОБА_1 придбав рідкокристалічний телевізор LG, а видаткова накладна від 30.11.2011 року вказує про придбання душової кабіни невідомою особою. Однак зазначені видаткові накладні ніяким чином не підтверджують факту перебування вказаних речей у відповідача ОСОБА_2 .
Крім того в судовому засіданні представник відповідача стверджував, що всі речі, зазначені позивачем в позовній заяві, ОСОБА_4 забрав з будинку у квітні 2018 року. Зазначене майно у відповідача ОСОБА_2 відсутнє. Дане твердження позивачем не спростовано.
Надані позивачем фотокопії зроблені під час проведення експертизи при розгляді справи у 2017 році.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по доведенню обставин справи покладено на кожну із сторін, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату компенсації та повернення майна.
Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в позові ОСОБА_1 відмовлено, а тому відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просила суд стягнути понесені нею витрати за надану їй правничу допомогу у розмірі 3000 грн. та надала суду договір про надання правничої допомоги від 31 березня 2020 року, акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 31 березня 2020 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести під час судового розгляду, відповідно до якого вартість наданих послуг склала 1000 грн., які оплачені ОСОБА_2 , очікує понести витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи в суду орієнтовно 3000 грн.
В судовому засіданні представником відповідача надано розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс під час розгляду справи в суді у розмірі 1999,98 грн., фактично сплачено ОСОБА_2 - 2000 грн.
Таким чином, витрати за надану правову допомогу ОСОБА_2 складають 3000 грн.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року, необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на складання позову та подання його до суду, участі в судових засідання, ознайомлення з матеріалами справи та значенням справи для сторони. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і наданих послуг, а також ціни позову та значення справи для сторін.
Позивач у додаткових поясненнях та в ході судового розгляду заперечував проти відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу, мотивуючи це неспівмірністю заявленого їх розміру зі складністю справи та виконаною роботою адвоката.
Правничу допомогу відповідачу надавав адвокат Холодняк В.М. на підставі договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 31.03.2020. Згідно розрахунку та квитанції № 10-20 від 02.04.2020 року відповідачем ОСОБА_2 сплачено за професійну правничу допомогу 1000 грн., а відповідно до квитанції № 10-20 від 22.04.2020 року - 2000 грн.
Суд погоджується з доводами позивача про неспівмірність розміру витрат відповідача на оплату послуг ОСОБА_5 з обсягом наданої адвокатом професійної правничої допомоги, а тому відшкодування цих витрат у розмірі 1500 грн. буде адекватною компенсацією витрат на правничу допомогу у даній справі.
Керуючись ст. 2-13, 76-83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату компенсації та повернення майна залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Головуючий Романенко В.А.
Повний текс рішення виготовлено 25 вересня 2020 року.