Справа №442/1294/20
Провадження №2/442/636/2020
22 вересня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Гарасимків Л.І.
при секретарі Петрів В.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Шемеляк А.Т.
за участю відповідача ОСОБА_2
за участю представника відповідача - адвоката Шулак О.І.
за участю відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позивач ОСОБА_2 ( відповідач за первісним позовом) звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні.
Позивач ОСОБА_3 ( відповідач за первісним позовом) звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні.
Позивач ОСОБА_1 в підтвердження позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , видане 08.07.2019 року Виконавчим комітетом рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, актовий запис №12. Факт перебування ОСОБА_4 та позивачки у шлюбі підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , видане 19.07.1975 року Новокропивницькою сільською радою Дрогобицького райбюро ЗАГС, актовий запис № 8. На день смерті чоловіка позивачки ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, що складається зокрема з Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та грошових коштів, які були спільно з позивачкою заощаджені та спадкодавцем. Спадкоємцем за законом на вищевказане спадкове майно, що залишилося після смерті чоловіка є позивачка як дружина та відповідачі, як діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений житловий будинок, однак у видачі даного свідоцтва їй було відмовлено, оскільки нею не надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спірний житловий будинок. Зазначено, що під час спільного сумісного проживання позивачки ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ними було збудовано житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак за життя спадкодавця ОСОБА_4 право власності на зазначений будинок не було зареєстровано, про що також свідчить довідка №1781 від 17.09.2019 року, видана КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», а тому у неї виникла необхідність звернутися до суду.
Позивач ОСОБА_2 ( відповідач з первісним позовом) в підтвердження позовних вимог посилається на те, що вона, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її мати ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 06 липня 1979 року, видане Виконавчим комітетом Новокрогіивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, зроблено актовим запис №22. Вона, ОСОБА_2 , після одруження, ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінила прізвище : « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_4 від 11 вересня 2019 року, видане Виконавчим комітетом Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, зроблено запис за №02. ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батько, ОСОБА_4 , помер. Згідно довідки Рибницької сільської ради №955 від 11.09.2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним на день смерті постійно були зареєстровані: ОСОБА_1 . Дружина та ОСОБА_2 , дочка. Згідно довідки Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області №146 від 10.03.2009 року, згідно погосподарських книг Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, що зберігаються в Рибницькій сільській раді Дрогобицького району, Львівської області, будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4 , рік побудови будинку 1990. Після смерті батька, відкрилася спадщина, яка складається з будинковолодіння АДРЕСА_1 , а також предметів побутового вжитку: диван (коричневого кольору), куток, кухонна стінка, ліжко, шафа, комод, дві тумби, дзеркало, коври на стінні, доріжки, телевізор, диван (жовтого кольору), шафа, стіл, крісла, кіток м'який, стінка, м'яка частина, коври настінні та на підлозі, телевізор. Для прийняття спадщини, вона звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького нотаріального округу Лаганяк Тетяни Іллівни із заявою про відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 . 1952 року народження, на 1/3 ідеальну частку у праві власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , оскільки відсутні документи, що підтверджують виникнення (реєстрацію) права власності на цей житловий будинок та рекомендовано звернутися до суду. Вважає, що після смерті батька ОСОБА_4 , вона здійснює догляд за будинком та веде домашнє господарство, оскільки постійно проживає в даному господарстві, що свідчить про те, що вона фактично вступила в управління спадковим майном, а відтак вважається такою, що прийняла спадщину.
Позивач ОСОБА_3 ( відповідач за первісним позовом) в підтвердження позовних вимог посилається на те, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак у видачі зазначеного свідоцтва було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на це майно. Факт перебування ОСОБА_4 та позивачки у шлюбі підтверджується свідоцтвом про укладенні шлюбу серія НОМЕР_2 , видане 19.07.1975 року Новокропивницькою сільською радою Дрогобицького райбюро ЗАГС, актовий запис № 8. На день смерті - ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, що складається зокрема з частини житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та грошових коштів, які були спільно заощаджені та спадкодавцем та ОСОБА_1 . Спадкоємцем за законом на вищевказане спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 є дружина ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Зазначила, що за життя спадкодавець володів 1/2 частиною вказаного житлового будинку, право власності на який у встановленому законом порядку за життя не зареєстрував. Вважає, що за нею слід визнати право власності на 1/6 ідеальну частину спірного житлового будинку з господарськими спорудами, виходячи з вартості цілого житлового будинку зазначеної в довідці №1781 від 17.09.2019 року, виданої КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» в розмірі 263 434 грн., вартість частки складає 43 906 грн. та 1/3 частину грошових коштів, які належали її батькові, що становить 333,33 долари США, що по курсу НБУ на день звернення до суду складає 8693 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, просить їх задоволити в повному обсязі; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 визнала, зустрічні заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 заперечила, просить відмовити.
Представник позивача - адвокат Шемеляк А.Т. в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги свого довірителя, вважає, що заявлені позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення, оскільки дійсно на день смерті чоловіка позивачки - ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, що складається зокрема з 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та грошових коштів, які були спільно з позивачкою заощаджені та спадкодавцем. Спадкоємцем за законом на вищевказане спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_1 є позивач, як дружина та відповідачі як діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Позивач вчасно звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений житловий будинок, однак у видачі даного свідоцтва останній було відмовлено, оскільки нею не надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спірний житловий будинок. Зазначила, що житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було збудовано під час спільного сумісного проживання позивачки ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Грошові кошти належні подружжю в розмірі 3000 доларів США відповідачка ( позивачка) ОСОБА_7 10.08.2019р. забрала і відмовилася повертати, даний факт підтверджено матеріалами кримінального провадження ( досудове розслідування №1201914011000193 від 12жовтня 2019р.) та останньою не заперечується; Просить позов задоволити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог просить відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені первісні позовні вимоги визнає частково, пославшись на письмові прояснення ( відзив на позовну заяву), які містяться в матеріалах справи, просить задоволити заявлені первісні позовні вимоги частково по 1/3 частки кожному; заявлені позовні вимоги ( за зустрічним позовом) підтримує в повному обсязі; щодо задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спадковому майні визнає частково, а щодо вимоги про визнання права власності на грошові кошти у сумі 333,33 дол. США, що складає 8693 грн. та стягнення з неї коштів, просить відмовити повністю. Крім того, додатково пояснила, що вона вчасно звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького нотаріального округу Лаганяк Т.І. із заявою про відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 , однак 14.02.2020р. отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки були відсутні документи, що підтверджують виникнення ( реєстрацію) права власності на цей житловий будинок. Крім того, вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факту, що майно відноситься до спільної сумісної власності подружжя, а не є особистою приватною власністю кожного з подружжя. Крім того вказала, що після смерті батька вона здійснювала догляд будинком та вела домашнє господарство, а тому фактично вступила в управління спадковим майном та вважається такою, що прийняла спадщину. Крім того зазначила, що виходячи з рівності часток, що співвласників майна є троє, їхні частки не визначені, що перешкоджає їй вільно розпоряджатися своєю власністю.
Представник відповідача - адвокат Шулак О.І. в судовому засіданні заявлені первісні позовні вимоги визнала частково, зустрічні позовні вимоги підтримала, щодо зустрічних заявлених позов ОСОБА_3 визнала частково. Крім того вказала та звернула суд на той факт, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що дане майно відноситься до спільної сумісної власності подружжя, а не є особистою приватною власністю кожного з подружжя Крім того вказала, що суду не надано жодних доказів, що позивач вкладала особисті грошові кошти у будівництво. Крім того, позивачем не заявлено вимоги про встановлення факту, що частка у майні, яке ніби то набуто у спільній сумісній власності нею та чоловіком, після смерті одного з подружжя є рівними, що є необхідною метою правильного визначення часток спадкоємців. Якщо за життя спадкоємець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. Просить визнати право власності по 1/3 частці спадкового майна.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні первісні заявлені позовні вимоги визнала та суду додатково пояснила, що дійсно за життя батьки заощадили грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, які належали її батькові ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та її матері ОСОБА_1 , в рівних частках. Зазначила, що вона є одним із спадкоємців по закону спадкового майна після смерті батька. Грошові кошти належні її батькам та ОСОБА_2 в розмірі 3000 доларів США відповідачка ОСОБА_7 10.08.2019р. забрала і відмовилася повертати, даний факт підтверджено матеріалами кримінального провадження ( досудове розслідування №1201914011000193 від 12жовтня 2019р.) та останньою не заперечується; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 заперечила.
Відповідач - представник Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області в судове засідання не з'явився, а тому суд розглянув справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів по справі.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що їй відомо той факт, що вона є односільчанкою родини ОСОБА_9 , їй достеменно відомо, що між ОСОБА_1 та її доньками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує конфлікт з приводу спадкового майна, родина Кулиняків проживає у неї в будинку, оскільки мати вигнала доньку з спірного будинку, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Листом ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ спадкування" за №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. визначено, що відповідно до ст.1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Як вбачається із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.07.2019р., виданого Виконавчим комітетом Рибницької сільської ради Дрогобицького району, Львівської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що складено відповідний запис за №12.
Як вбачається із Довідки за №955 від 11.03.2019р., виданої виконавчим комітетом Рибницької сільської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним на день смерті постійно проживали та були зареєстровані : ОСОБА_1 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 ( дочка, ІНФОРМАЦІЯ_9 , інших зареєстрованих осіб не було; згідно погосподарських книг Рибницької сільської ради Дрогобицького району, що зберігаються в Рибницькій сільській раді Дрогобицького району Львівської області, будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4 , рік побудови будинку 1990р.;
Як вбачається із Довідки за №1781 від 17.09.2019р., виданої КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», на будинковолодіння АДРЕСА_1 , станом на 30.12.2012р., реєстрація відсутня, інвентаризаційна вартість майна становить 263434грн.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2, 3 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1,5 ст.1268 ЦК України «Прийняття спадщини», спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Крім того, судом взято до уваги, що статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте у шлюбі, незалежно від того, що хтось один з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку та відповідно до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пленум Верховного суду України в п.23 своєї постанови №11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, роз'яснив судам, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, шо підтягає поділу (ст.ст.60,69 СК України. ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст.235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 року у справі №6-1327цс15. міститься висновок про те, що підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, а тому належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Застосовуючи цю норму права ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, судом на підставі доказів встановлено не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-1У Про виконання рішень іа застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 року №17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
06.02.2018 Верховний Суд у справі №235/9895/15-ц зазначив, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості.
Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно з ст.ст.41,55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном та в рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрог проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року. "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).
Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язкіа (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого, статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строу у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 392 ЦК України регламентовано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як передбачено п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст.67 Закону України "Про нотаріат"свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обгрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.
В судовому не оспорюється той факт, що позивач ОСОБА_1 має право на частку у спадковому майні, що залишилося після смерті її чоловіка - спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме житловому будинку з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 (1/2 ідеальна частка будинку, яка належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності подружжя) та розмір частки в спадковому майні позивачки з урахуванням інших спадкоємців - відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , - становить 1/6 ідеальних частин вказаного житлового будинку. Відповідно, позивачка має право на 1/2 ідеальну частину спірного житлового будинку з господарськими спорудами, як спільне майно подружжя, а також на 1/6 ідеальну частину - як один із спадкоємців першої черги за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а вітак в сукупності розмір частки позивачки становить 2/3 частки спірного житлового будинку з господарськими спорудами, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Що в свою чергу частки відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , - становлять по 1/6 ідеальних частин вказаного житлового будинку.
Крім того, судом враховано той факт, що за час спільного подружнього життя позивача з спадкодавцем ОСОБА_4 було заощаджено грошові кошти у сумі 3000дол. США як спільне майно подружжя ОСОБА_5 , що зберігалися у будинку АДРЕСА_1 , та відповідно з цієї суми 2/3 частки мало б належати позивачу як другому з подружжя та одному із спадкоємців по закону ( 1500 дол.США та 500дол.США =2000 дол.США), що по курсу Нацбанку на день подачі позову становить 49380грн., а відтак в цій частині заявлені вимоги також підягають до задоволення.
Що стосується заявлених ( зустрічних) позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підтав.
Як вбачається із поданих доказів, спадкодавець ОСОБА_4 за життя володів Ѕ частиною вказаного житлового будинку, право власності на який у встановленому законом порядку за життя не зареєстрував, а відтак оскільки розмір частки в спадковому майні ( Ѕ ідеальна частка будинку, яка належала спадкодавцю на праві власності), повинна бути визнана та належати з урахуванням інших спадкоємців, а відтак за відповідачем ( за первісним позовом) ОСОБА_7 визнати право власності на 1/6 частку житлового будинку, загальною площею 112,6 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в частині стягнення грошових коштів, які було заощаджено під час спільного подружнього життя між подружжям ОСОБА_5 , слід визнати за ОСОБА_3 право власності на грошові кошти в сумі 500 доларів США, що по курсу Національного Банку на день подачі позову складає 12345грн.
Що стусується заявлених вимог ОСОБА_2 щодо здійснення реального розподілу будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в цій частині слід відмовити, оскільки заявлені вимоги є передчасними, а відтак в цій частині слід відмовити.
Що стосується заявлених вимог щодо здійснення розподілу предметів побутового вжитку, а саме дивану коричневого кольору, куток, кухонна стінки, ліжко, шафа, комод, дві тумби, дзеркало, коври на стіні, доріжки, телевізор, що знаходиться у кімнатах 1-2 та 1-3, морозильну камеру та прихожу, які знаходяться у коридорі, в цій частині слід відмовити, оскільки останньою не доведено та не встановлено факту набуття майна, тобто джерело набуття спільних сумісних предметів побуту разом із спадкодавцем, і це майно підлягає спадкуванню . ( Постанова Верховного Суду України від 18.05.2016р. у справі №6-1327цс15, містить висновок про те,що підстави набуття права власності спільної сумісної власності подружжя ( тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст.60 СК України.
Щодо заявлених ( зустрічних ) позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, суд приходить на наступних висновків.
Як вбачається із поданих доказів, спадкодавець ОСОБА_4 за життя володів Ѕ частиною вказаного житлового будинку, право власності на який у встановленому законом порядку за життя не зареєстрував, а відтак оскільки розмір частки в спадковому майні ( Ѕ ідеальна частка будинку, яка належала спадкодавцю на праві власності), повинна бути визнана та належати з урахуванням інших спадкоємців, а відтак за відповідачем (за первісним позовом) та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_10 визнати право власності на 1/6 частку житлового будинку, загальною площею 112,6 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в частині стягнення грошових коштів, які було заощаджено під час спільного подружнього життя між подружжям ОСОБА_5 , слід визнати за ОСОБА_10 право власності на грошові кошти в сумі 500 доларів США, що по курсу Національного Банку на день подачі позову складає 12345грн., в решті заявлених позовних вимог відмовити.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 слід задоволити частково; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, задоволити частково; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, задоволити частково.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 133, 141, 354 ЦПК України, ст.ст. 392 ЦК України, 1216- 1218, 1261, 1268, 1270 ЦК України, 69-70 СК України, суд, -
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя та 2/3 частки житлового будинку, загальною площею 112,6 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сходи позначені на плані літ. «а», літна кухня позначена на плані літ. «Б», сараї позначені на плані літ. «Б», «Г», вбиральня позначена на плані літ. «Д» та огорожа позначена на плані циф. «1», «2», що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 право власності на грошові кошти в сумі 2000 доларів США, що по курсу Національного Банку на день подачі позову складає 49380 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІПН НОМЕР_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку, загальною площею 112,6 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сходи позначені на плані літ. «а», літна кухня позначена на плані літ. «Б», сараї позначені на плані літ. «Б», «Г», вбиральня позначена на плані літ. «Д» та огорожа позначена на плані циф. «1», «2», що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІПН НОМЕР_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 право власності на грошові кошти в сумі 500 доларів США, що по курсу Національного Банку на день подачі позову складає 12345 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_10 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_7 , право власності на 1/6 частку житлового будинку, загальною площею 112,6 кв.м., житловою площею 81,4 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сходи позначені на плані літ. «а», літна кухня позначена на плані літ. «Б», сараї позначені на плані літ. «Б», «Г», вбиральня позначена на плані літ. «Д» та огорожа позначена на плані циф. «1», «2», що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_10 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_7 , право власності на грошові кошти в сумі 500 доларів США, що по курсу Національного Банку на день подачі позову складає 12345 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з позивача ОСОБА_1 недоплачений судовий збір - в розмірі 439 грн. в користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 25.09.2020 року.
Суддя Гарасимків Л.І.