Справа № 308/5540/16-ц
22 вересня 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участі секретаря Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород заяву представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видачу дублікату та поновлення строку виконавчого документу,-
Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 22.09.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.09.2020 року.
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про видачу дублікату та поновлення строку виконавчого документу.
Заява мотивована тим, що 08.07.2016 р. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області видав виконавчий лист №308/5540/16-ц за позовом до ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості на користь АТ КБ “ПРИВАТБАНК”.
В заяві вказано, що при підготовці виконавчого документу для направлення до органів ДВС - виконавчий лист було втрачено. Пошуки не призвели до позитивного результату.
Заявник просить суд: поновити строк пред'явлення виконавчого документу N0 308/5540/16-ц від 08.07.2016 виданий Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської обл.; видати дублікат виконавчого документу N0 308/5540/16-ц від 08.07.2016 виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської обл.
В судове засідання учасники провадження не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомляли, про відкладення розгляду справи клопотань не подавали.
Відповідно до ч.3 ст.433 ЦПК України, заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
Дослідивши заяву та додані до неї докази, оглянувши матеріали цивільної справи №308/5540/16-ц, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на те, що положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
З системного аналізу приписів норм чинного законодавства вбачається, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено.
При розгляді заяви встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.07.2016 р. позовну заяву ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «Приват Банк»: заборгованість 10127,07 грн., яка складається з наступного: 1650,72 грн. - заборгованість за кредитом; 7211,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1265,25 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також судові витрати в розмірі 1378,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення набуло законної сили 14.02.2017 року.
Також встановлено, що 24.03.2017 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» було направлено копію завіреного рішення та виконавчого листа від 08.07.2016 року у справі №308/5540/16-ц.
Заявник вказує на те, що при підготовці виконавчого документу для направлення до органів ДВС виконавчий лист було втрачено.
Окрім того до заяви додано лист начальника Ужгородського міського відділу ДВС про те, що на день надання відповіді (24.07.2020 р.) у відділі ДВС виконавчий документ по виконанню листа №308/5540/16-ц від 08.07.2016 року виданий Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 (ідент. НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконанні не перебуває та не надходив.
Відповідно до п. 17. 4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зі змісту наведеного вбачається, що дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу та в межах строку пред'явлення його до виконання.
Нормою ст.12 ч.6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, чинного на час видачі виконавчого листа, визначав, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
За змістом ст.ст.3, 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавчий лист суду, як виконавчий документ, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років. Зазначений строк обчислюється з наступного дня після набрання законної сили рішенням суду, на яке видано такий виконавчий лист.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року №8 "Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах", при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою, заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не були виконані втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також у випадку, коли суд має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст.10 ч.9 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Надавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України).
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у підтвердження доводів наведених у заяві, надано виключно лист начальника Ужгородського міського відділу ДВС про те, що виконавчий лист у вказаній справі не перебуває, та не перебував на виконанні в вказаному відділі ДВС.
Разом із тим причини втрати, докази того коли саме було втрачено виконавчий лист не надано.
Суд констатує, що за твердженням заявника виконавчий лист було втрачено під час підготовки направлення його в ДВС однак не вказано точно коли саме, та чому раніше із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, а саме в строк передбачений законом для пред'явлення його до виконання, стягував до суду не звертався.
Як вбачається із матеріалів справи доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник не надав суду. На переконання суду, заявник, який є юридичною особою, зобов'язаний був забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за належним направленням виконавчих документів в органи ДВС.
У зв'язку з чим, на переконання суду, заявником не доведено факт того, що виконавчий лист втрачено при його виконанні або пересиланні, оскільки зазначене не підтверджено належними та допустимими доказами.
В поданій заяві представник заявника, щодо поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа наводить лише положення ст. 433 ЦПК України не наводить суду аргументи та не зазначає причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 12 Згідно з ч.4,5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Згідно з ч.4,5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
За правилами п. 17.4 Розділу XIII Перехідні Положення ЦПК України умовою для видачі дубліката виконавчого листа є звернення із відповідною заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд констатує, що рішення суду у даній справі було ухвалено 08.07.2016, набрало законної сили 14.02.2017, окрім того рішення, а також виконавчий лист було направлено судом на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» 24.03.2017 р.
Із даною заявою представник стягувача звернувся до суду лише 21.08.2020 року, тобто за межами строку для подання заяви про видачу дубліката виконавчого документа.
Слід зазначити,що суду не надано жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку на пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Доводи заявника про те, що оригінал виконавчого листа про стягнення боргу з ОСОБА_1 було втрачено, суд вважає необґрунтованими, належних та допустимих доказів того, що існували поважні причини через які заявник раніше не звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа суду не надано.
Крім того в заяві, підстави видачі дублікату виконавчого листа до виконання, зводяться до формального наведення правових норм, без будь-яких об'єктивних причин пропуску такого, а поновлення строку пред'явлення такого до виконання взагалі необґрунтовано.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наразі, звернувшись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявник не надав суду жодного належного та достатнього доказу втрати отриманого оригіналу виконавчого документа, та не зазначено при яких обставинах та коли саме його було втрачено. Окрім того, строк пред'явлення такого виконавчого документу до виконання сплинув.
Враховуючи вищенаведені, положення ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», а також ту обставину, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання істотно пропущено, суд відмовляє у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові 30.07.2019 р. у справі № 922/3137/15.
Суд, при вирішенні зазначеної справи, бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року, в якому зазначено, що ігноруючи усі надані стягувачу законом права, як стороні виконавчого провадження, стягувач не виявив належної зацікавленості у реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду. Тому заява про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків предявлення його до виконання, задоволенню не підлягає.
Таким чином, заява є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючисьст.433, п. 17.4 п.17 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видачу дублікату та поновлення строку виконавчого документу відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали судуякщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош