Справа № 308/8814/20
1-кс/308/3824/20
02 вересня 2020 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2020 року за № 12020070030001362, про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого на посаді електромонтера в ПрАТ «Закарпатобленерго», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції Закарпатській області майор поліції ОСОБА_7 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 05.05.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070030001362, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження), погодженим прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 .
04 травня 2020 року о 18 годині 57 хвилин в населеному пункті місто Ужгород водій ОСОБА_6 , керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Golf», реєстраційний номер Республіки Польщі « НОМЕР_1 », рухаючись по проїзній частині вулиці Берчені, зі сторони вулиці Тімірязєва, у напрямку вулиці Фединця, та наближаючись до будинку № 14, діючи всупереч вимогам п.п. 1.3.; 1.5.; 2.3 б); 2.9 а); 12.3.; 13.1. та 13.3. Правил дорожнього руху України, будучи самовпевненим та самонадіяним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, не обрав безпечну швидкість, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення з припаркованим біля правого краю його смуги руху автомобілем марки «FIAT» моделі «Grande Punto», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в салоні якого знаходився водій ОСОБА_8 . Унаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів, автомобіль марки «VOLKSWAGEN» моделі «Golf» реєстраційний номер Республіки Польщі « НОМЕР_1 » відкинуло на зустрічну смугу руху, з послідуючим його зіткнення із зустрічним автомобілем марки «RENAULT» моделі «Fluence», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 .
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «FIAT» моделі «Grande Punto», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин голови; забою мозку; тупої травми живота та грудної клітки; закритої черепно-мозкової травми; забою лобно-базальних відділів головного мозку середнього ступеню; забою шийного відділу хребта, що потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Таким чином, водій ОСОБА_6 порушив вимоги п.п. 1.3.; 1.5.; 2.3. б); 2.9. а); 12.3.; 13.1. та 13.3. Правил дорожнього руху України, якими визначено:
п. 1.3. - Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
п. 1.5. - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган;
п. 2.3. - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 2.9. ПДР - Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
п. 12.3. - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.;
п. 13.1. - Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;
п. 13.3. - Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Невиконання водієм ОСОБА_6 вказаних вимог п.п. 1.3.; 1.5.; 2.3. б); 2.9. а); 12.3.; 13.1. та 13.3. Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, тобто - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У клопотанні слідчий зазначив, що 29.08.2020 органом досудового розслідування гр. ОСОБА_6 у встановленому ст. ст. 276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України порядку повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Вина ОСОБА_6 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього від 04.05.2020; висновком судової авто технічної експертизи технічного стану транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Golf» реєстраційний номер Республіки Польщі « НОМЕР_1 » за №10/206 від 19.05.2020; висновком судової транспортно-трасологічної експертизи за №10/209 від 18.05.2020; висновком судової транспортно-трасологічної експертизи за №10/210 від 18.05.2020; висновком судової токсикологічної експертизи за №891 від 12.05.2020; висновком судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_11 за №269 від 25.06.2020; висновком комісійної судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_11 за №35 від 19.08.2020; висновком судової авто-технічної експертизи за №9323 від 29.07.2020, та іншими матеріалами кримінального провадження.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Слідчий у клопотанні також зазначив, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_6
- з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);
- усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення даного злочину, може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);
Слідчий стверджує, що у зв'язку з вищевикладеним, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_6 , тяжкість злочину, за який законом передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання буде достатнім для запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176-179, 184, 194 КПК України, слідчий просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 заперечив проти застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з мотивів його необгрунтованості. Зазначив, що відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а підозрюваний ОСОБА_6 від них не ухиляється. Водночас, підозрюваний з'являється до слідчого, відшкодував шкоду, завдану свідку, який був учасником ДТП, з потерпілим не знайомий і ніколи з ним не спілкувався, має позитивну характеристику, а відтак просить відмовити у задоволенні відповідного клопотання. Також захисник вказав, що застосування щодо його підзахисного забобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання призведене до негативних наслідків для нього, а саме, обмеження особистої свободи, що є небажаним для його підзахисного.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобовязання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У матеріалах, доданих до клопотання, містяться достатні дані для переконання, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, висунута підозра є обґрунтованою. При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні навели достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Захід забезпечення кримінального провадження, застосування якого ініціює слідчий відносно підозрюваного, є найбільш м'яким із запобіжних заходів.
Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя, врахувавши дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , вагомість доказів, якими обгрунтовується підозра останнього, тякжість злочину в якому підозрюється останній, оцінивши наявність ризиків, визначених у ст. 177 КПК України, прийшов до висновку про обгрунтованість клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладанням на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язку прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою/кожною вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора, суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 194 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк 60 днів з покладенням на нього наступних обов'яків:
1)прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою/кожною вимогою;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обовязків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_6 негайно після її оголошення.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1