Справа № 306/2323/19
Провадження № 2/306/8/20
(ЗАОЧНЕ)
14 вересня 2020 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Тхір О.А.,
з участю секретаря судового засідання - Бродської Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», в інтересах якого діє представник Гребенюк Олександр Сергійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» (яке є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк") Гребенюк О.С. звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 14.07.2017 року у розмірі 79 130, 52 грн. та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 14.07.2017 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Зауважує, що банк свої умови за кредитним договором виконав повністю.
Стверджує, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 17.07.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 97 130, 52 грн., яка складається з наступного: 43 754, 60 грн. заборгованість за тілом кредиту; 28 312, 16 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2819, 45 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3744, 31 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
У дане судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому одночасно з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило. Крім того інформація про стан розгляду справи та дату судових засідань розміщено на веб-сайті суду в мережі Інтернет.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується зворотними повідомленнями які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи положення ст. ст. 274, 280 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та в заочному порядку, про заочний розгляд судом 14.09.2020 року поставлено ухвалу.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, про заочний розгляд справи судом 14.09.2020 року постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судових засідань.
Дослідивши надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достатності, виходячи зі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч.1 ст.634 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Із положень ст. 1055 ЦК України слідує, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.
Судом встановлено, що 14.07.2017 року на підставі поданої відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, позивач надав відповідачеві в користування грошові кошти в сумі 2000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Посилаючись на те, що Заява, в сукупності з тарифами, а також умовами та правилами надання банківських послуг складають умови кредитного договору, який відповідач не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла станом на 17.07.2019 року, в сумі 79 130, 52 грн., з яких:
- 43 754, 60 грн. заборгованість за тілом кредиту;
-28 312, 16 - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
-2819, 45 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом;
-500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
-3744, 31 грн. - штраф (процентна складова)
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом, простроченим тілом кредиту та штрафами.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідача, який (за твердженням позивача) при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом такого бути не може, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, без надання суду підписаного сторонами договору (або умов і правил, тарифів, що містять підпис про ознайомлення з такими відповідача), в якому досягнуто домовленостей сторонами про його істотні умови: відсоткову ставку, строк дії, тощо, не можливо перевірити обґрунтованість наданих банком розрахунків
При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані, не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості, що складається з: 2819, 45 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3744, 31 грн. - штраф (процентна складова),- відсутні, оскільки позичальник при укладенні кредитного договору у вигляді заяви-анкети не підписав жодного документу, який обумовлював би порядок та умови сплати таких платежів.
Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, докази протилежного у суду відсутні, а також, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає можливим стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 2000 грн..
Саме така сума коштів доводиться матеріалами справи, оскільки з довідки банку про відкриті картки, встановлено, що ОСОБА_1 за умовами кредитного договору надано кредитну картку номер НОМЕР_1 , та згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_1 11.09.2017 року кредитний ліміт збільшено до розміру 2000 грн.. Жодного доказу, який би підтверджував, збільшення кредитного ліміту до суми 43 754, 60 грн.. чи до суми 28 312, 16 грн., або надання кредитних коштів в таких розмірах позивачем не надано, обґрунтування нарахування в тіло кредиту таких сум відсутнє.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, тому суд вважає доведеною заборгованість за тілом кредиту в межах встановленого кредитного ліміту, підтвердженого документом банку - в розмірі 2000,00 грн. кредиту.
Отже, позов підлягає до часткового задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2000 грн. В задоволені решти вимог слід відмовити.
При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог, а саме, що позовні вимоги заявлено з ціною 97 130, 52 грн. та задоволено на суму 2000 грн, тобто на 2,06 %. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 39 грн. 57 коп. (1921х2,06:100).
Керуючись ст. ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 551, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», в інтересах якого діє представник Гребенюк Олександр Сергійович, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», адреса 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість в розмірі- 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», адреса 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, судові витрати у розмірі 39 грн. 57 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Відомості про учасників справи:
Найменування позивача: Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», адреса 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570.
Ім'я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Свалявського районного суду
Закарпатської області О.А.Тхір
Рішення в повному обсязі складено та підписано 24.09.2020 року.