Справа № 304/959/20 Провадження № 1-кп/304/249/2020
24 вересня 2020 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070130000110 від 06 березня 2020 року, про обвинувачення
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Перечин, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення за наступних обставин.
Так, 05 березня 2020 року близько 14.00 год ОСОБА_4 , достовірно знаючи про відсутність у нього необхідних для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу на користування ділянкою надр та гірничого відводу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, покликавши на допомогу брата ОСОБА_6 , якому не було відомо про злочинний умисел ОСОБА_4 , та за допомогою трактора МТЗ-80, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, які перебувають у його фактичному користуванні, знаходячись на березі річки «Тур'я» на відстані близько 800-1000 м від с. Порошково Перечинського району, здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме піщано-гравійної суміші (гравію), об'ємом 2,618 м. куб., шляхом навантаження такої лопатами у причеп трактора МТЗ-80, державний номерний знак НОМЕР_1 . Цими діями внаслідок самовільного користування надрами державі завдано шкоду у розмірі 2077 грн 30 коп.
Тим самим ОСОБА_4 вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 240 КК України.
У підготовчому судовому засіданні до суду подана угода про визнання винуватості, укладена 16.09.2020 між начальником Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності його захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України. Крім цього, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання за ч. 2 ст. 240 КК України у виді штрафу в розмірі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 6800 грн. Також сторони визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у присутності захисника повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, просив суд затвердити укладену угоду, а також призначити узгоджену в ній міру покарання. Також ствердив, що угоду він укладав добровільно, розуміє надані йому законом права, наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди, визначені статтею 473 КПК України, суть пред'явленого обвинувачення і вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого просив суд затвердити угоду, а також призначити узгоджену в ній міру покарання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, безпосередньо дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з пунктом 1, абзацом 2 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 240 КК України, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, є нетяжким злочином. Внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення шкода завдана лише державним інтересам.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, про призначення якої дійшли згоди її сторони, визначена в межах санкції ч. 2 ст. 240 КК України, з урахуванням положень 65, 66, 67 КК України, угода не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладення такої угоди судом не встановлено.
Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, зокрема те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення та вид покарання. Укладення угоди є цілком добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок, чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, завдану шкоду державним інтересам відшкодував у повному обсязі, що підтверджується квитанцією №1832440052 від 24.09.2020, раніше не судимий.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди узгоджуються з вимогами вказаного Закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Судом враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України. Судом визнано щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З огляду на викладене, угоду про визнання винуватості слід затвердити.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Долю заходів забезпечення кримінального провадження вирішити відповідно до ст. 174 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення судової інженерно-екологічної та криміналістичної ґрунтознавчої експертиз відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався.
На підставі наведеного та керуючись статтями 100, 124, 314, 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд,
Угоду про визнання винуватості від 16 вересня 2020 року, укладену між начальником Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді штрафу у розмірі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.
Речові докази:
- трактор МТЗ-80, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , залишити йому як фактичному користувачу;
- свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 на трактор марки «МТЗ -80», державний номерний знак НОМЕР_3 , що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - повернути ОСОБА_4 ;
- піщано-гравійну суміш, яка була вилучена з причепу та поміщена в спеціальний пакет з надписом «Національна поліція України Головне слідче управління» INZ 3007482, та піщано-гравійну суміш, яка була вилучена з русла річки «Тур'я» та поміщена в спеціальний пакет з надписом «Національна поліція України Головне слідче управління» INZ 3007480, - знищити.
Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2020 року у виді арешту майна, - скасувати.
Процесуальні витрати за проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 2607 від 30 квітня 2020 року у розмірі 5 720 (п'ять тисяч сімсот двадцять) гривень 40 коп. та криміналістичної ґрунтознавчої експертизи № 2606 від 30 квітня 2020 року у розмірі 3 268 (три тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 00 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Копію вироку суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. ч. 6, 7 ст.376 КПК України.
Головуюча: ОСОБА_1