25 вересня 2020 року м. Мукачево Справа № 303/3407/20
2/303/1356/20
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
секретар судового засідання Штець І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2
до відповідача ОСОБА_3
про усунення перешкод шляхом зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 , з урахуванням заяви від 11 вересня 2020 року, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, шляхом зобов'язання відповідача облаштувати пасіку у відповідності до вимог законодавства та Закону України «Про добросусідство».
Як на підставу для задоволення позову, позивач посилається на те, що відповідач без дотримання санітарних норм та правил займається розведенням бджіл, чим наражає на небезпеку позивача, який має алергію на медоносну бджолу.
Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст. 152 Земельного кодексу України та норми Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п'ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує таке.
Актом від 7 вересня 2020 року №1433/02-06/А про обстеження дворогосподарства в АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 встановлено, що у дворогосподарстві в АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_3 на своїй присадибній земельній ділянці утримує пасіку кількістю - 20 бджолосімей, 22 вулики, з них 2 маточники. Пасіка розташована на земельній ділянці розміром 10х10 м. Від даної пасіки на відстані 3-х метрів розташовані дві теплиці розміром 20 та 30 метрів, висотою 3.40 м. При цьому дана земельна ділянка розміщена на відстані 10 метрів до межі суміжного землекористувача.
Згідно з даними акту від 2 вересня 2020 року №1414/02-06/А про обстеження дворогосподарств в АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 та 269 встановлено, що у дворогосподарстві в АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_3 утримує пасіку не дотримуючись вимог чинного законодавства, внаслідок чого на засіданні виконавчого комітету VII скликання від 30.01.2020 було зобов'язано ОСОБА_3 перенести бджолині вулики в інше місце.
Також в матеріалах справи містяться ряд відповідей (а.с. 16, 17, 21) на неодноразові звернення ОСОБА_4 відносно сусіда ОСОБА_3 , згідно з якими ОСОБА_3 попереджений про факт недопущення порушень законодавства в сфері «Добросусідства» та зобов'язаний облаштовувати місця утримання пасіки до норм передбачених державними санітарними правилами.
В свою чергу, наявні у справі доказові матеріали (виписки з медичної картки хворого №8839, №6586, результати клінічного дослідження від 21.01.2020, результати огляду алерголога від 24 січня 2020 року) свідчать про наявність у позивача вираженої алергії до отрути бджоли медоносної.
Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, суд виходить з наступного.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що утримання відповідачем пасіки з порушенням санітарних норм та правил становить загрозу для його життя та здоров'я.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
Згідно зі статтею 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання тощо.
Статтею 103 Земельного кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 Земельного кодексу України).
Стаття 104 Земельного кодексу України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння якнайменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.
Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.
Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено обов'язки громадян, які пов'язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов'язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.
Правила розведення, використання бджіл регулюються Законом України «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини №9 від 30 січня 2001 року, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, Порядком реєстрації пасік, затвердженого наказом міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20 вересня 2000 року.
Статтями 11, 12 Закону України «Про бджільництво» (далі - Закон) встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики (статті 15 Закону).
В свою чергу, вимоги щодо розміщення та облаштування пасік встановленні Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженою наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9 (далі - Інструкція).
Так, Розділом І Інструкції визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30 - 35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.
З даних акту від 7 вересня 2020 року №1433/02-06/А вбачається, що відповідач утримує пасіку кількістю 20 бджолосімей, 22 вулики, розташовану на відстані 10 м до межі земельної ділянки позивача.
Разом з тим, територія, на якій розміщена пасіка відповідача, не огороджена парканом заввишки від 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл, що є порушенням існуючих норм та правил.
В акті від 2 вересня 2020 року №1414/02-06/А констатовано, що ОСОБА_3 утримує пасіку не дотримуючись вимог чинного законодавства.
Отже, обґрунтованими є доводи позивача про те, що внаслідок утримання відповідачем пасіки він позбавлений права на безпечні й здорові умови проживання та користування земельною ділянкою і будинком.
Крім того, пунктом 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, обумовлено, що розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів.
Ці вимоги не можуть поширюватись на індивідуальну пасіку відповідача, оскільки влаштована ним пасіка не є бджільницьким підприємством.
Вказані норми визначають розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до них об'єктів й не стосуються пасік громадян, розміщених на їх присадибних ділянках (подвір'ях).
У зв'язку з наведеним вбачаються необґрунтованими доводи позивача про поширення розміру санітарно-захисної зони у розмірі 300 метрів на влаштовану відповідачем на власній присадибній ділянці пасіку.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача облаштувати пасіку згідно чинного законодавства слід задовольнити.
Щодо вимоги про усунення пасіки з території земельної ділянки, суд зазначає, що норми Закону, Інструкції, а також «Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки» та «Порядку реєстрації пасік», затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках. Сам по собі факт утримання пасіки відповідачем не є порушенням права позивача на безпечні й здорові умови проживання та користування його земельною ділянкою і будинком, тому вимога щодо усунення пасіки з земельної ділянки задоволенню не підлягає.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 задоволити частково.
2. Зобов'язати ОСОБА_3 облаштувати пасіку, розташовану на присадибній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 у відповідності до вимог чинного законодавства та державних санітарних норм.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок) сплаченого судового збору.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
7. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 ).
Суддя В.В. Кость