Справа № 303/8018/20
2/303/460/20
Номер рядка статистичного звіту -65
24 вересня 2020 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої-судді Гутій О.В.
за участю секретаря судових засідань Зарева А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку та визнання такими, що втратили право на користування майном,-
Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Мальцева А.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку та визнання такими, що втратили право на користування майном.
Позов мотивує тим, що згідно ст.37 ЗУ «Про іпотеку» право власності на домоволодіння, загальною площею 264,4 кв.м, житловою площею 123,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було перереєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи».
Правовою підставою для реєстрації права власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на нерухоме майно є відповідне застереження в Договорі іпотеки від 23.04.2007 року із застереженням про задоволенням вимог іпотекодержателя, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2019 року № 189282010 домоволодіння, загальною площею 264,4 кв.м, житловою площею 123,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано право власності за ТОВ «Кредитні ініціативи».
Оскільки законним власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Кредитні ініціативи», то відповідачі втративши право власності на будинок, одночасно втратили право користування ним.
Згідно Довідки Чомонинської сільської ради № 800 від 24.09.2019 року в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення. Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у будинку, колишній власник продовжує користуватися ним та відмовляється добровільно виселятися. Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійснені законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном.
Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з даним позовом, в якому просить зняти з реєстраційного обліку громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати їх такими, що втратили право користування цим домоволодінням.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 02.01.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 29.07.2020 року справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлявся належними чином, подав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні встановлено, що згідно із Договором іпотеки № 88/23-2007 від 23.04.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 , останній в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №43/8-07 від 20.04.2007 року надав в іпотеку домоволодіння, загальною площею 264,4 кв.м, житловою площею 123,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 4-6).
В подальшому, у зв'язку з невиконання своїх зобов'язань за кредитним договором згідно ст.37 ЗУ «Про іпотеку» право власності на вищевказане домоволодіння, було зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи». Правовою підставою для реєстрації права власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на нерухоме майно, є відповідне застереження в Договорі іпотеки від 23.04.2007 року, (п.п. 5.2.1.) із застереженням про задоволенням вимог іпотекодержателя, яке передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2019 року № 189282010 право власності на домоволодіння, загальною площею 264,4 кв.м, житловою площею 123,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи» ( а.с. 8-9).
Частиною 1 статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із довідкою Чомонинської сільської ради № 800 від 24.09.2019 року в даному будинку, власником якої є ТОВ «Кредитні ініціативи», зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 7).
ТОВ «Кредитні ініціативи» звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення (а.с. 10).
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить усунути йому перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування будинком та зняття їх з реєстрації в примусовому порядку зі спірного будинку, який позивач набув у власність згідно ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку».
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинно здійснюватися «згідно із законом», воно повинно мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі №201/7237/17 (провадження №61-8227св19), від 11.09.2019 року по справі №752/19356/16-ц (провадження №61-32521св18), від 10.04.2019 року по справі №405/3/17-ц (провадження №61-34728св18) усталена практика Верховного Суду України та Верховного Суду засвідчує, що вирішення питання про виселення особи з житла у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 ЖК Української РСР.
Верховний Суд України у постанові від 22.06.2016 року у справі №6-197цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким за змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» №898-IV (далі - Закон №898-IV) та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі не лише зареєстровані у спірному житловому приміщенні, а і фактично там проживають, чим створюють позивачеві перешкоди у здійснені своїх законних прав власника. Саме з вимогою про добровільне виселення позивач і звертався до відповідачів в позасудовому порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме вимога про виселення відповідачів, тобто вимога про вирішення житлових прав особи, а не вимога про визнання її такою, що втратила право користування будинком.
Таким чином, враховуючи вимоги наведених норм права, обставини справи та позицію, висловлену Верховним Судом, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, слід відмовити, оскільки позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі Закон) зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Згідно із ст. 11 Закону реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснюють органи реєстрації.
Відповідно до ст. 3 Закону орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Таким чином, зняття з реєстраційного обліку є компетенцією виключно органів реєстрації, а вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про виселення, про право користування такої особи жилим приміщенням, тощо відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16 січня 2012 року № 6-57цс11).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76-81, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 383, 391 ЦК України суд,-
В задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку та визнання такими, що втратили право на користування майном відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.
Позивач: ТОВ «Кредитні ініціативи», адреса: 04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 35326253.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 ,
Повний текст рішення виготовлено 24.09.2020 року.
Головуюча О.В.Гутій