Справа №639/7933/19
Провадження №2/639/417/20
19 серпня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Волкової С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна, -
12.11.2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коваль О.Ю. звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьою особою зазначивши приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко О.О., і просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 21.12.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2927 щодо купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2-кімнатну квартиру (загальна площа 24,9 кв.м., житлова площа 15,0 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2-кімнатну квартиру (загальна площа 24,9 кв.м., житлова площа 15,0 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 та судові витрати стягнути з відповідачів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 був власником 2-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Договору дарування квартири від 11.09.1998 року № 7285, посвідченого ПН ХМНО Голубом І.В. ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 на підставі Заповіту від 09.09.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палевою О.М. та зареєстрованого за № 4318. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_4 заповідав позивачу двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , тому позивач звернулась до Першої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після його смерті. Заяву позивача про прийняття спадщини було зареєстровано в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 1761, спадкова справа № 603/2016. Однак, позивач не змогла оформити свої спадкові права, оскільки невідомими особами від імені ОСОБА_4 12.02.2015 р. було укладено Договір дарування вищевказаної квартири на користь ОСОБА_2 , договір посвідчено Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Купровською Я.М. та зареєстровано в реєстрі за № 58. У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не підписував оскаржуваний договір та в момент його посвідчення не знаходився у нотаріуса та ще за життя звертався до правоохоронних органів з цього приводу, позивач була вимушена звернутись до суду з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору дарування вже після смерті ОСОБА_4 . Так, за результатом розгляду цивільної справи №639/9350/16-ц Жовтневим районним судом м. Харкова 22.07.2019 року ухвалено рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі та визнано недійсним Договір дарування квартири. Рішення Жовтневого районного суду набрало законної сили 09.09.2019 року та має преюдиційне значення при розгляді даної справи. Крім того, позивачу стало відомо, що після його звернення до суду ОСОБА_2 було здійснено відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу № 2927 від 21.12.2016 року. Як вже було встановлено судом при розгляді цивільної справи № 639/9350/16-ц, спірна квартира вибула з володіння власника - ОСОБА_4 не з його волі, а шляхом підроблення його підпису на Договорі дарування, що і стало підставою для визнання цього договору недійсним. Таким чином, судом вже було встановлено та перевірено відсутність волі власника на відчуження спірного майна, а отже і наявність підстав для його витребування у добросовісного набувача. Позивач вказує, що прийняла спадщину шляхом подання заяви до нотаріальної контори. Отже, вона є власником спірного майна з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Незаконне вибуття квартири з власності ОСОБА_4 перешкоджає позивачу оформити свої спадкові права на спірне майно, у зв'язку з чим, вона змушена звернутися до суду з даним позовом, посилаючись на положення ст.ст. 202, 203, 215, 317, 319, 330, 387, 388, 392, 626, 627, 658, 659,1216, 1219, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.12.2019 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна. Призначено підготовче засідання.
Разом з тим, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.12.2019 рокузаяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про забезпечення позову у цивільній справі №639/7933/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна - задоволено частково. Заборонено ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відчуження належного їй нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .Заборонено будь-яким особам та органам, що є суб'єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на відчуження (зміну власника) нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,а саме: квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.
05.02.2020 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено частково. Зобов'язано Першу Харківську державну нотаріальну контору надати суду: належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи №603/2016 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть 15552; Зобов'язано Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Петриченко Ольгу Олександрівну надати суду: належним чином засвідчену копію Договору купівлі-продажу від 21.12.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №2927 щодо купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В іншій частині в задоволенні клопотання про витребування доказів - відмовлено.
Витребувані докази надані суду.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.03.2020 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Нікіша Д.С. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судові засідання не з'явилися, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомили, відзив не подали, у зв'язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.08.2020 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко О.О. надала заяву, в якій просила розглянути вищевказану цивільну справу у її відсутність.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений відповідний актовий запис №15552 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 25.10.2016 року (т.1 а.с. 21).
Разом з тим, за життя ОСОБА_4 був власником 2-кімнатної квартири квартиру (загальна площа 24,9 кв.м., житлова площа 15,0 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Договору дарування вказаної квартири від 11.09.1998 року № 7285, посвідченого ПН ХМНО Голубом І.В. (т.1 а.с.22).
09.09.2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палевою О.М. та зареєстрований за № 4318, яким, зокрема, заповідав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.23).
У відповідь на ухвалу суду Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою надані завірені копії матеріалів спадкової справи №603/2016, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , які досліджені судом (т.1, а.с. 115-223).
З вказаних матеріалів, зокрема, вбачається, що 14.11.2016 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (згідно даних паспорта), звернулась до Першої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.133-137).
Згідно повідомлення від 14.11.2016 року Першої Харківської міської державної нотаріальної контори по спадковій справі №603/2016 заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 1761, спадкова справа № 603/2016. Для одержання свідоцтва про право на спадщину по спливу 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця останній необхідно подати до Першої харківської державної нотаріальної відповідні документи (т.1, а.с.16, 137).
Однак, з постанови Першої Харківської міської державної нотаріальної контори про відмову у вчинення нотаріальної дії від 08.11.2019 року №4941/02-31 вбачається, що ОСОБА_4 залишив заповіт, посвідчений 29 вересня 2011 року Палевою О.М, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі за № 4318, в якому квартиру АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_1 . На цей час ОСОБА_1 не подані документи на нерухоме майно, що стверджують належність майна спадкодавцю на праві власності, та реєстрацію права власності згідно діючого законодавства. Разом з цим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08 листопада 2019 року за № 188058452 зазначена квартира належить іншій особі. Аналіз наявних в спадковій справі документів, поданих для видачі свідоцтва про право на спадщину, дозволяє зробити висновок про те, що склад спадкового майна відсутній. Відтак, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т.1, а.с.15, 233).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 не змогла оформити свої спадкові права. При цьому з'ясовано, що існує Договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Купровською Я.М. 12.02.2015 року № 58, відповідно до якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 вищевказану квартиру (т.1 а.с.24-25).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.07.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Купровська Яна Миколаївна - задоволено. Визнано недійсним договір дарування двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладений 12.02.2015 року від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Купровською Яною Миколаївною за реєстровим №58. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 558,20 грн., проведення судово-почеркознавчої експертизи - 14 300 грн., а всього 14858 ( чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 20 коп. Зокрема, вказаним рішенням встановлено, що спірний договір є недійсним, оскільки дарувальник ОСОБА_4 не підписував договір дарування та не виявляв бажання розпорядитися своїм майном шляхом дарування квартири (т.1, а.с. 26-31).
Однак, як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.11.2019 року на даний час відповідачу ОСОБА_3 належить на праві приватної власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2927, виданий 21.12.2016 року, видавник приватний нотаріус ХМНО Петриченко О.О. (т.1, а.с. 32-33).
Копія договору купівлі-продажу квартири від 21.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Петриченко О.О. №2927 свідчить про те, що саме ОСОБА_2 було здійснено відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 (т.1, а.с.236).
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В частині 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином, обставини, які встановлені у рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.07.2019 року по справі №639/9350/16-ц, яке набрало законної сили, доказуванню при розгляді вищевказаної цивільної справи не підлягають.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 цієї статті.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить про те, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною першою ст. 388 ЦК України закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як вже було встановлено судом при розгляді цивільної справи № 639/9350/16-ц спірна квартира вибула з володіння власника - ОСОБА_4 не з його волі, а шляхом підроблення його підпису на Договорі дарування, що і стало підставою для визнання цього договору недійсним. Таким чином, судом вже було встановлено та перевірено відсутність волі власника на відчуження спірного майна, а отже і наявність підстав для його витребування у добросовісного набувача.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Так, згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
За змістом ст.ст. 658, 659 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).
Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно п. 10 ч. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року «1952-ІУ «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог. Так, дослідивши надані позивачем письмові докази, зазначені вище положення закону, а також враховуючи ненадання відповідачами відзиву на позов з відповідними запереченнями і доказами на їх підтвердження, суд вважає доведеними наступні висновки. Рішенням суду правочин, на підставі якого ОСОБА_2 набула у свою власність спірну квартиру, визнано недійсним, а саме: визнано недійсним договір дарування двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладений 12.02.2015 року від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Купровською Яною Миколаївною за реєстровим №58, що не підлягає доказуванню у даній справі. Отже жодних прав на спірну квартиру та на її відчуження ОСОБА_2 на час укладення наступного договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 не мала, тому і договір купівлі-продажу від 21.12.2016 року двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2927, підлягає визнанню недійсним, оскільки його зміст суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Враховуючи, що рішенням суду правочин, на підставі якого ОСОБА_2 набула у свою власність спірну квартиру, визнано недійсним, а недійсний правочин не тягне жодних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, саме ОСОБА_4 на час його смерті належала на праві власності спірна квартира АДРЕСА_1 і вказану квартиру за життя він заповідав позивачу ОСОБА_1 . Остання прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом подання заяви до нотаріальної контори у встановлений законом строк. Отже ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, правомірно набула право власності на майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , вона є власником спірного майна з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Позивач звернулася до Першої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_4 , однак постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача та визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру (загальна площа 24,9 кв.м., житлова площа 15,0 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи, що за договором купівлі-продажу від 21.12.2016 року, визнаним недійсним, і укладеним між ОСОБА_3 , як добросовісним набувачем, та ОСОБА_2 , якій не могло бути невідомо про факт підроблення підпису ОСОБА_4 на Договорі дарування, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності, отже спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом. Позивач ОСОБА_1 як дійсний власник майна, має право витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 двокімнатну квартиру (загальна площа 24,9 кв.м., житлова площа 15,0 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна підлягає задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв'язку із задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачів, в рівних частках з кожного, підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір (т.1, а.с.3) в розмірі 2 196,00 грн., тобто по 1 098,00 грн. - з кожного відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 128, 141, 142, 223, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст.11,16, 202, 203, 215, 216, 317, 319, 330, 387, 388, 392, 626, 627, 658, 659, 1216, 1219, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна - задовольнити.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 21.12.2016 року купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2927.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру (загальна площа 24,9 кв.м., житлова площа 15,0 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 двокімнатну квартиру (загальна площа 24,9 кв.м., житлова площа 15,0 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1 098 (одна тисяча дев'яносто вісім) гривень - з кожної окремо.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного судушляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 27.11.2001 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідачі:
-ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;
-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;
Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко Ольга Олександрівна, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 13, оф. 207.
Повне рішення складено 25.09.2020 року.
Суддя Н.В. Баркова