Справа № 638/13257/18
Провадження № 1-кс/638/2270/20
23 вересня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова клопотання адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
встановив:
28.08.2020 адвокат звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.09.2018 по справі №638/13257/18 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.03.2020.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.09.2018 по справі №638/13257/18 був накладений арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що на даний час наявні обставини, підтверджені рішенням суду, внаслідок яких відпала необхідність в подальшому арешті квартири. Так, Дзержинським районним судом м. Харкова розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ХМР, треті особи: Шоста ХДНК, Приватний нотаріус Харківського міського округу ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування. Рішенням суду від 12.03.2020 по вказаній справі право власності на квартиру АДРЕСА_2 визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало чинності 07.08.2020.
Посилаючись на витяг №221358398 від 25.08.2020, адвокат вказує, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 у ОСОБА_4 виникло з моменту його державної реєстрації, а саме з 18.08.2020.
Заявник зазначає, що на момент накладення слідчим суддею арешту на вказану квартиру остання належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 за №1327. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.04.2019 по справі №638/3787/19 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_6 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності №1723, виданої 28.09.2016, та ОСОБА_7 , посвідчений 14.08.2018 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі №1327. На даний момент власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 .
Адвокат вказує, що власники квартири змінювалися в наступному порядку: ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - ОСОБА_4 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Договір між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , від імені якої діяв ОСОБА_4 , визнано недійсним. Право власності на квартиру визнано за ОСОБА_4 .
Заявник зазначає, що суд в рамках кримінальної справи зможе лише постановити обвинувальний вирок у відношенні осіб, які вчинили шахрайські дії по відношенню до квартири ОСОБА_6 . Вироком суду у кримінальній справі квартиру ОСОБА_6 будь-якому іншому власнику (окрім ОСОБА_4 ) повернуто бути не може, оскільки саме ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом. Отже, як би не закінчилося кримінальне провадження, в будь-якому випадку, власник квартири не зміниться. Тому, вважає заявник, залишення арешту на квартирі, право власності на яку вже було визнано за ОСОБА_4 рішенням суду, є необгрунтованим та таким, що суперечить вимогам закону.
Заявник в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі і без участі власника майна.
Прокурор в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності в зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо зазначені особи не були присутні при розгляді питання про арешт майна і вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Шевченківським ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018221090000251 від 06.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами, шляхом обману, майном, належним ОСОБА_6 , а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.09.2018 задоволено клопотання керівника місцевої прокуратури про арешт майна по кримінальному провадженню №12018220480000251 від 06.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 . Надано дозвіл на подання ухвали та інших документів до повноважного органу для внесення даних щодо арешту нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна процесуальним керівникам у кримінальному провадженні.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.04.2019 задоволені позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_6 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності №1723, виданої 28.09.2016, та ОСОБА_7 , посвідчений 14.08.2018 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №1327. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судові витрати у сумі 768,40 грн. Рішення набрало законної сили 21.05.2019.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.03.2020 задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 до Харківської міської ради, треті особи - Шоста Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування. Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 13.08.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у спадковій справі 01/2018, зареєстроване в реєстрі за №1318. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 07.08.2020.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, №221599169 від 26.08.2020, ОСОБА_4 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в формі приватної власності, на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.03.2020 №638/9387/19. Викладене також підтверджується даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Крім того, з наданих прокурором документів, а саме копій витягу з ЄРДР і ухвали суду про накладення арешту на майно, не вбачається, що ОСОБА_4 має статус підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні, так само як і визнання даної квартири речовим доказом у кримінальному провадженні.
При цьому положення ст. 128 КПК України передбачають право пред'явлення цивільного позову лише до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
На підставі викладеного, враховуючи, що на даний час квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 , він є її добросовісним набувачем, жодних відомостей щодо руху кримінального провадження №42018221090000251 від 06.09.2018 після 18.09.2018 суду не надано, приймаючи до уваги наслідки арешту майна для його власника та володільця, розумність та співрозмірність обмеження права власності (володіння) завданням кримінального провадження, а також керуючись принципом змагальності кримінального провадження (ст. 22 КПК України) відносно подання до суду доказів своєї правової позиції, а також відсутність в матеріалах кримінального провадження даних, які свідчать про подальшу необхідність досудового слідства у вжитому заході забезпечення, слідчий суддя вважає, що підстави для продовження арешту квартири АДРЕСА_4 , відсутні, а тому клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 309, 370-372 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.09.2018 по справі №638/13257/18 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.03.2020.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1