Справа № 638/2882/20
Провадження № 2/638/2805/20
іменем України
24.09.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Штих Т.В.,
при секретарі: Дзюба Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини , -
встановив:
До Дзержинського районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали повністю та просили суд задовольнити його у повному обсязі.
Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2 з 17.09.2010 року.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 31.10.2017 року справа № 638/7301/17 шлюб було розірвано.
У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту фактичного припинення шлюбу з відповідачем та по теперішній час, дитина проживає разом з ОСОБА_1 .
Незважаючи на те, що з моменту розірвання шлюбу між сторонами пройшов досить тривалий час, Відповідач , починаючи з листопада 2019 року, не приймає участі у утриманні свого сина. Усі обов'язки щодо виховання та гідного утримання дитини позивач виконує самостійно.
За таких обставин позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 грошову суму на утримання їхнього сина у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступних підстав:
У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 31.10.2017 року вказаний шлюб розірвано.
Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , Дзержинським ВРАЦС реєстраційної служби ХМУЮ 08.05.2012 р, актовий запис № 323 батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_2 .
Дитина проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні.
На сьогоднішній день сторони мешкають окремо. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини після розірвання стосунків надає частково, періодично, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зіст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями ч. 2 України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З аналізу наведених правових норм, можна прийти до висновку, що відповідач зобов'язаний утримувати спільну дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації їхнього життя на рівні з позивачем.
Згідно ч.1ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Судом становлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем. Займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, бере участь у державних закупівлях щодо поставки пластмасових виробів, переможець у 6 закупівлях на суму 1 302 720,00 грн з 2017 року. Окрім того, є керівником та засновником ТОВ «Транспортна компанія Регіон», ТОВ «Компанія ДС Трейдінг», засновником ТОВ «Ргіонкомунсеріс», займається перевезеннями.
У зв'язку із вищенаведеним, суд приходить до висновку про достатнє матеріальне становище.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, з огляду на викладене, враховуючи викладені позивачем у її позовній заяві обставини та вимоги, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів, визначивши розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 5 000 ( п'ять тисяч гривень) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 26 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Системно аналізуючи норми матеріального права та надані сторонами докази, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням положень ст.182 СК України, враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, що відповідатиме принципам розумності та справедливості.
За вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягнення судового збору.
Судовий збір підлягає стягненню із відповідача.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 180-182 , ст. ст. 258,262-265, 273, 430. п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 26 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ФОП на користь держави суму судового збору в розмірі 840 гривни 80 копійок.
Повний текст судового рішення виготовлено 24 вересня 2020 року.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.
Суддя: Т.В. Штих