Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1898/20
25.09.2020 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий-суддя Рішко Г.І., секретар судового засідання Стрижак О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Виноградівської РДА про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Виноградівської РДА про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами було укладено шлюб 01.09.2007 року у відділі РАЦС Виноградівського РУЮ. У шлюбі сторони народили доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалося через відсутність взаємопорозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов'язки. Наразі між ними втрачені всі фізичні та духовні зв'язки. До теперішнього часу сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дочки. Позивач має можливість забезпечити дитині належні умови проживання та виховання, дати освіту та добробут. Просить суд шлюб між нею та відповідачем розірвати, визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представником позивача подано до суду письмову заяву про розгляд справи без їхньої участі. Вимоги заяви підтримують повністю та просять суд такі задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує відносно заявлених позивачкою позовних вимог.
Представником третьої особи подано до суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника, підтримує заявлені позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини. Просить врахувати позицію органу опіки та піклування, викладену у висновку від 07.08.2020 року.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 01.09.2007 року у відділі РАЦС Виноградівського РУЮ Закарпатської області за актовим записом 143, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 01.09.2007 року.
Від шлюбу у них народилася одна дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.12.2009 року.
Причиною розірвання шлюбу стали різні характери, погляди на життя сторін. Сторони припинили шлюбно-сімейні відносини, проживають окремо.
Суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені фактичні обставини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України.
Відповідно до вимог ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя сторін.
У відповідності до ст.51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).
Беручи до уваги наведене, суд прийшов до висновку, що сім'я сторін розпалася і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, тому вимоги позовної заяви про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.
Крім того, предметом даного позову є вирішення питання про місце проживання неповнолітньої дитини, батьки якої добровільно не досягли домовленості щодо визначення місця проживання їх спільної дитини.
Спірні питання щодо визначення місця проживання дитини урегульовані положеннями Сімейного Кодексу України, Цивільного Кодексу України, також суд керується положеннями міжнародних законодавчих актів щодо врегулювання такого питання, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у відповідності із положеннями ст.10 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За принципом ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини насамперед необхідно виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс18).
Згідно з положеннями ст. 160 ч.1 та ст. 161 ч.1, ч.2 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.
Під час вирішення таких питань підлягають врахуванню також положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-XII, частин 7, 8 ст. 7 СК, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Так, за ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до абзацу другого принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
У Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. (принцип 6), проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Декларацією прав дитини регламентуються виняткові обставини, коли дитина може бути розлучена з матір'ю. На рівні національного законодавства встановлено перелік обставин, за наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір'ю. Такими є: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір'ю спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з ч.ч.4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, які бажають проживати з дитинною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до висновку органу опіки і піклування Виноградівської районної державної адміністрації №03-24/1771 від 07.08.2020 року, виходячи з інтересів дитини, доцільним є визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю.
Як вбачається із висновку, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 разом з братом та періодично з малолітньою донькою. Працює продавцем, характеризується позитивно. ОСОБА_2 мешкає в АДРЕСА_2 разом з батьками та періодично з малолітньою донькою. Працює на станції техобслуговування автомобілів, характеризується позитивно. Позивачка не заперечує проти зустрічей дитини з батьком, оскільки вважає його хорошим батьком для своєї доньки, не має наміру перешкоджати їхньому спілкуванню та участі батька у її вихованні.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
На підставі наведеного, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що місце проживання неповнолітньої дитини слід визначити з її матір'ю ОСОБА_1 .
При цьому суд відмічає, що таке рішення суду не позбавляє можливості та обов'язку кожного з батьків, приймати участь у вихованні, спілкуванні та матеріальному утриманні дитини.
Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, оцінивши подані сторонами та досліджені під час судового розгляду справи докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що звернення позивачки є підставними, а її позовні вимоги підлягають до задоволення.
З матеріалів справи слідує, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102,00 гривень, які згідно ст.141 ч.2 п.1 ЦПК України присуджуються зі сторони не на користь якої ухвалено рішення.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Шлюб, укладений 01.09.2007 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відділі реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом №143 - розірвати.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м.Виноградів Закарпатської області.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 в дохід позивача ОСОБА_1 , РНОК НОМЕР_3 , судовий збір за позовні вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини в розмірі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної іннстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії рішення суду.
ГоловуючийГ. І. Рішко