Справа № 617/1548/20
Провадження № 3/617/789/20
25 вересня 2020 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі судді - Глоби М.М.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вовчанську Харківської області матеріал, що надійшов від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, громадянина України, освіта повна загальна середня, є інспектором прикордонної служби 2 категорії - начальник зенітно-артилерійського відділення застави вогневої підтримки прикордонної комендатури швидкого реагування Харківського прикордонного загону в/ч НОМЕР_1 , одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
25.09.2020 року до Вовчанського районного суду Харківської області надійшов матеріал, який містить протокол про адміністративне правопорушення серії СхРУ № 111307 від 07.09.2020, відповідно до якого прапорщик ОСОБА_1 04.09.2020 близько 15 год. 30 хв. був виявлений майором ОСОБА_2 з ознаками вживання спиртних напоїв (підтверджується рапортом майора ОСОБА_2 та медичного огляду № 71 КПН «Вовчанської ЦРЛ») під час безпосереднього виконання своїх службових обов'язків в прикордонному наряді «прикордонний патруль» за місцем дислокації н.п. село Мала Вовча, тобто скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він 04.09.2020 року один на вулиці вживав алкогольні напої, у зв'язку з сімейними негараздами, коли повернувся до місця дислокації був помічений майором ОСОБА_2 , що перебуває у стані сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, суд критично ставиться до матеріалів провадження про вчинення адміністративного правопорушення, оформлених заступником начальника Харківського прикордонного загону комендантом ПКШР ОСОБА_3 та направлених на розгляд судді, виходячи з наступного.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності; при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до положень КУпАП, розгляд судом справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи-правопорушника та в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
У протоколі про вчинення адміністративного правопорушення серії СхРУ № 111307 від 07.09.2020 року дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Тобто кваліфікуючими ознаками ч. 3 ст. 172-20 КУпАП є вчинення особою дії передбачених частинами 1, 2 ст. 172-20 КУпАП, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення або вчинення особою дії передбачених частинами 1, 2 ст. 172-20 КУпАП в умовах особливого періоду.
У протоколі про адміністативне правопорушення СхРУ № 111307 від 07.09.2020 року відносно ОСОБА_1 не вказано кваліфікуючу ознаку ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а тому суть адміністративного правопорушення є неконкретною, що порушує право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на захист, оскільки захищатися від не конкретного звинувачення не можливо.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, згідно п. 3 розділу ІІ Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 18.07.2017 № 374, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.08.2017 за № 982/30850 (далі - Інструкція), протокол складається з дотриманням вимог щодо форми і змісту, встановлених статтею 256 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерел права.
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 зазначено, що протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог ст. 256 КПАП, повертаються відповідному органу для належного оформлення.
Вказані недоліки заважають своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності із законом, виявленню причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушення, запобіганню правопорушенню, вихованню громадянина у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, адміністративний матеріал підлягає поверненню до Прикордонної комендатури швидкого реагування Харківського прикордонного загону для належного оформлення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 277, 278 КУпАП,
Матеріал про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, повернути до Прикордонної комендатури швидкого реагування Харківського прикордонного загону - для належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя -