Провадження № 2/243/1899/2020
Справа № 243/5478/20
07 вересня 2020 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Ільяшевич О. В.,
за участю
секретаря судового засідання Гакала Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області) за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
24 червня 2020 року ТОВ «ФК «Есаймент» звернулось до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 22 жовтня 2013 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку»( далі ПАТ «ВБР») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № IKSPI.27863.006. Між ПАТ «ВБР» та ТОВ «ФК «Есаймент» 13 вересня 2019 року укладений договір про відступлення прав вимоги № 147, відповідно до якого ПАТ «ВБР» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК «Есаймент, права вимоги, що належали ПАТ «ВБР» за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № IKSPI.27863.006, укладеним із ОСОБА_1 .. Вказує на те, що відповідно до пп. 1.1 - 1.3 кредитного договору банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів кредит в сумі 102000 грн. 00 коп. терміном користування по 21 жовтня 2033 року. Згідно із п.1.4 кредитного договору, процентна ставка за користуванням кредитом складає 17,50 % відсотків річних. Відповідно до п 8.6 кредитного договору, передбачено, що сторони домовились, що строк позовної давності до вимог за цим договором становить 10 років. ПАТ «ВБР» виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені графіком не виконує. Так, через неналежне відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 13 вересня 2019 року становить 132 111 грн. 68 коп., яка складається з:
-поточної заборгованості за кредитом в сумі 42820 грн. 99 коп.;
-простроченої заборгованості за кредитом в сумі - 32148 грн. 87 коп.;
-поточної заборгованості за процентами по кредиту - 900 грн. 17 коп.;
-простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 56241 грн. 62 коп..
За наведених обставин позивач вважає, що оскільки відповідачка у строк, вказаний в договорі своїх зобов'язань по договору не виконує, то з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 132111 грн. 68 коп. за кредитним договором № IKSPI.27863.006 13 вересня 2019 року, судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп..
Представник позивача - адвокат Чапік М. М. у судове засідання не з'явився, в позовній заяві розгляд справи просив проводити у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» та Указу Президента від 14 листопада 2014 року № 875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», пересилання пошти не здійснюється, зокрема, до м. Горлівка Донецької області, що є останньою відомою адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, що позбавляє суд можливості надіслання поштою судової повістки за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованих у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 128 ЦПК України). У зв'язку із чим, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, виклик у судове засідання відповідача був здійснений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Однак, ОСОБА_1 , будучи повідомленою у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзив, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності від неї до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка, будучи повідомленою належним чином про дату, час і місце розгляду справи не з'явилася без повідомлення причин неявки, не подала відзив, а позивач не заперечує проти вирішення справи на підставі наявних у ній даних чи доказів із постановленням заочного рішення, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, та про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній даних та доказів з постановленням заочного рішення.
В ході розгляду справи судом було розв'язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.
Ухвалою суду від 30 червня 2020 року у справі відкрито спрощене провадження.
Ухвалою від 07 вересня 2020 року вирішено розглядати справу у заочному порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Есаймент» підлягають задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.
22 жовтня 2013 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку»( далі ПАТ «ВБР») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № IKSPI.27863.006. Відповідно до п. 1.1.- п. 1.3 кредитного договору банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів кредит в сумі 102000 грн. 00 коп. терміном користування по 21 жовтня 2033 року. Згідно із п.1.4 кредитного договору, процентна ставка за користуванням кредитом складає 17,50 % відсотків річних. Відповідно до п 8.6 кредитного договору, передбачено, що сторони домовились, що строк позовної давності до вимог за цим договором становить 10 років(а.с.5-7, 8 - 10).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитною угодою № IKSPI.27863.006 від 22 жовтня 2013 року, станом на 13 вересня 2019 року загальна заборгованість за кредитним договором 132 111 грн. 68 коп., яка складається з:
-поточної заборгованості за кредитом в сумі 42820 грн. 99 коп.;
-простроченої заборгованості за кредитом в сумі - 32148 грн. 87 коп.;
-поточної заборгованості за процентами по кредиту - 900 грн. 17 коп.;
-простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 56241 грн. 62 коп. (а. с.17-18).
13 вересня 2019 року між ПАТ «ВБР» та ТОВ «ФК «Есаймент» укладений договір про відступлення прав вимоги № 147 від 13 вересня 2019 року, відповідно до якого ПАТ «ВБР» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК Есаймент», права вимоги, що належали ПАТ «ВБР» за відповідними договорами, до яких зокрема, входять права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № IKSPI.27863.006 від 22 жовтня 2013 року(а. с. 22-23, 24-29).
Згідно із платіжним дорученням від 27 серпня 2019 року ТОВ «ФК'Есаймент» сплатило ПАТ «ВБР» грошові кошти у сумі 1438690 грн. 00 коп. за відступлення прав вимоги за основними договорами(а. с. 30).
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи, ТОВ «ФК «Есайтмент» зареєстрована як фінансова установа відповідно до Розпорядження Національної комісії фінансових послуг № 1678 від 03 червня 2014 року.
Судом перевірено відомості щодо наявності рішення суду про стягнення заборгованості з відповідачки на користь ПАТ «ВБР» за спірним кредитним договором та встановлено, що рішення суду з цього приводу відсутні.
Відповідно до п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
Суд виходить з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
З огляду на викладене, позивач в обгрунтування своїх вимог повинен надати належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідно до договору факторингу до Фактора перейшло право вимоги за кредитним договором.
Наведений правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року по справі № 2-127/11, провадження № 61-1648св17.
Крім того, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої (стаття 1078 ЦК України).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 489/762/17, провадження № 61-3052св19.
За правилом частини другої статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор ПАТ «ВБР» та ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 2. 2 укладеного між ними договору визначено, що набуття права вимог, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від Банку до Фактора в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього Договору.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що боржник ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, що підтверджено відповідним розрахунком цієї заборгованості, представленої суду позивачем.
Зважаючи на те, що між позивачем та ПАТ «ВБР» укладений договір про відступлення права вимоги, рішення суду про стягнення коштів з відповідача на користь первісного кредитора відсутнє, а також що на те, що позивачем представлено суду докази оплати коштів за договором відступлення права вимоги та перебування позивача в реєстрі фінансових установ, що також перевірено судом, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із даним позовом, позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.
Враховуючи, що позовні вимоги Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради судом повністю задоволені, понесені позивачем та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 грн. 00 коп., підлягають стягненню з відповідачів на його користь.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 - 265, 273, 315, 280,281 ЦПК України, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія'Есаймент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Есаймент» заборгованість за договором № IKSPI.27863.006 від 22 жовтня 2013 року, яка утворилася станом на 13 вересня 2019 року та складається із поточної заборгованості за кредитом в сумі 42820 (сорок дві тисячі вісімсот двадцять) грн. 99 коп., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 32148 (тридцять дві тисячі сто сорок вісім) грн. 87 коп., поточної заборгованості за процентами по кредиту в сумі 900 (дев'ятсот) грн. 17 коп., простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 56241 (п'ятдесят шість тисяч двісті сорок одна) грн. 62 коп., на загальну суму 132111 (сто тридцять дві тисячі сто одинадцять) грн. 68 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Есаймент», судовий збір в сумі - 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Сторони по справі:
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 7 поверх 5, адреса для листування: 03035, м. Київ, Солом'янська площа, 2 офіс 701, р/р НОМЕР_1 , банк: Печерська філія АТ КБ «Приватбанк», МФО: 300711.
Представник позивача:
Чапік Микола Миколайович, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю КС № 8678/10 від 14 червня 2018 року видане Радою адвокатів Київської області, адреса для листування: 03035, м. Київ, Солом'янська пл., 2, офіс 701.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1
Повний текст рішення суду складений 24 вересня 2020 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду О. В. Ільяшевич