Єд. унік. № 243/3613/20
Провадження № 2-а/243/57/2020
23 вересня 2020 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Старовецького В.І.
за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та м. Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Мартиненко Віталія Олександровича, за участю третьої особи Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інспектора взводу 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та м. Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Мартиненко Віталія Олександровича, за участю третьої особи Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, яка обґрунтована тим, що 14.03.2020 року позивач рухався в якості пасажира на автомобілі Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 по дорозі з м. Слов'янська до м. Краматорська та був зупинений відповідачем. Після зупинки авто позивач сів на місце водія на прохання свого знайомого. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_2 звинуватив ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Після з'ясування обставин відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього відсутні докази вчинення ним правопорушення, проте якщо працівники поліції здобудуть докази, вони викличуть позивача до відділку поліції. 14.04.2020 року позивач прибув до відділку поліції, де ОСОБА_2 почав розгляд справи. На клопотання позивача ознайомитися із доказами вчинення адміністративного правопорушення відповідач повідомив, що докази у нього відсутні та є лише відео з показань приладу вимірювання швидкості Trucam, де не видно обличчя водія. Не зважаючи на пояснення позивача про те, що він не перебував за кермом вищевказаного автомобіля, ОСОБА_2 виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 12.4 ПДР України (перевищення швидкості руху у населених пунктах) та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою було накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Позивач зазначає, що під час розгляду справи йому були роз'ясненні його права згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Вказує, що під час винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_2 порушив п. 1.1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», фіксувавши порушення на неавтоматичний засіб фіксації, таким чином незаконно склав постанову, оскільки він не порушував ПДР України. На підставі викладеного позивач просить суд скасувати постанову серії ДПО18 № 782461 від 14.04.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором взводу 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та м. Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Мартиненко В.О.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, у зв'язку з карантином пов'язаним з захворюванням на Covid-19 (а.с.67).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явився, надіслав заяву в якій просив розглянути справу без його участі, проти задоволення позовної заяви заперечує, вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі законною та такою, що не підлягає скасуванню (а.с.71).
Згідно відзиву відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. 14.03.2020 року в м. Краматорську на автомобільному шляху Н20 9 км 900 м приблизно о 09 годині 58 хвилин водій, керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 94 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості в межах населеного пункту на 44 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення щодо початку розгляду справи. Проте водій заявив усне клопотання про перенос розгляду справи на іншу дату. Отримувати на місці повідомлення про запрошення на розгляд справи позивач відмовився, тому повідомлення було направлено позивачу поштою 30.03.2020 року. 14.04.2020 року згідно з вимогами ст. 279 КУпАП розгляд справи почався з представлення інспектора, інспектор оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснив позивачу його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. ст. 268, 287-289, 307-308 КУпАП.
Щодо заперечень позивача про фіксацію оскаржуваної постанови відповідач зазначає, що при винесенні даної постанови він керувався Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП, Наказом № 1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» та вказав, що швидкість руху автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TruСam LTI 20/20 № ТС 001007, про що є відповідний запис в Постанові.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Таким чином, достовірність інформації про порушення Правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме структурними підрозділами Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. Дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17316, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 18.11.2019 року та чинного до 18.11.2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruСam LTI 20/20 № ТС 001007 є придатним до застосування. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 р. № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки. До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. На підставі вищевикладеного, 29 серпня 2012 фірмі Laser Technology, Inc., яка є виробником TruCAM, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012.
Вищевказана процедура проведення державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки з подальшою реєстрацією таких типів вимірювальної техніки в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею Сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки була передбачена положеннями Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР. (втратив чинність 01.01.2016 р.) та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, які наразі втратили чинність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР, (втратив чинність 01.01.2016 р.) засоби вимірювальної техніки, призначені для серійного виробництва в Україні або для ввезення на територію України партіями, підлягають державним приймальним або контрольним випробуванням з метою затвердження типів цих засобів або контролю їх відповідності затвердженим типам і обов'язковим вимогам нормативних документів з метрології. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 року, не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію (а.с.20-25).
Представник Департаменту патрульної поліції Семібратова Д.О. в судове засідання також не з'явилась, надіслала суду заяву від 23 вересня 2020 року, в якій просила справу розглянути без її участі, проти задоволення позовної заяви заперечує, вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі законною та такою, що не підлягає скасуванню (а.с.70 зворот).
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, для розгляду справи немає перешкод, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України.
Вивчивши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 14.04.2020 року інспектором взводу 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та м. Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Мартиненко В.О. винесена постанова відносно позивача серії ДПО18 № 782461 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
За змістом постанови позивач 14.03.2020 року о 09 годині 58 хвилин в м. Краматорську на автомобільному шляху Н20 9 км 900 м керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 94 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості в межах населеного пункту на 44 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Швидкість вимірювалась за допомогою приладу TruСam LTI 20/20 № ТС 001007.
Згідно з п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 2.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлені дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «И» пункту 30.3 цих Правил.
Диспозиція частини 1 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст.251 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, позивач не погоджується із тим, що саме він керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як вбачається із дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер поліцейських, автомобіль Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 є затонованим та рухається в м. Краматорську на автомобільному шляху Н20 9 км 900 м із значним перевищенням швидкості руху, через що дійсно обличчя водія розгледіти неможливо. Проте, на момент зупинки автомобіля ОСОБА_1 перебуває на водійському місці за кермом даного автомобіля. Позивач пояснив працівникам поліції, що він пересів за кермо даного автомобіля з пасажирського сидіння, оскільки про це його попросив його товариш, який перебував із ним у даному автомобілі. Доказів того, що на момент зупинки автомобіля ОСОБА_1 пересів на водійське місце за кермо даного автомобіля на відеозаписі не зафіксовано. В подальшому було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 . Чоловік, що перебував на пасажирському сидінні, не представився працівникам поліції та не надав документів, що посвідчують його особу.
Доказів, які підтверджують, що в момент скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не перебував за кермом вищевказаного автомобіля він до суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 91 КАС України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 92 КАС України, в ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
Згідно зі ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ухвалою суду від 02.07.2020 року ОСОБА_3 був викликаний до суду в якості свідка для допиту по даній справі.
Частиною 3 статті 65 КАС України передбачено, що свідок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини.
Свідок ОСОБА_3 був повідомлений про виклик до суду, що підтверджується матеріалами справи (а.с.59), проте до судового засідання не з'явився та не повідомив причини своєї неявки.
Порядок допиту свідків встановлений ст. 212 КАС України.
Позивач ОСОБА_1 , 22 вересня 2020 року надав суду заяву про додання до справи письмових показань свідка ОСОБА_3 , який в момент порушення був водієм автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.68).
Згідно наданого позивачем письмового пояснення ОСОБА_3 вбачається, що він був за кермом автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 , який є власністю його знайомого ОСОБА_1 14 березня 2020 року він був зупинений екіпажем патрульної поліції при в'їзді в місто Краматорськ. Він злякався, що щось порушив на чужому автомобілі та переліз на пасажирське сидіння при цьому попросив власника автомобіля сісти на місце водія та не видавати, що він, ОСОБА_3 , був за кермом. Вирішив зробити так, бо в мережі Інтернет дуже багато відео, де працівники поліції знущаються з порушників та завдають їм моральних та фізичних страждань. Наразі він усвідомлює, що діяв невірно, підставивши свого товариша (а.с.69).
Відповідно до ст. 215 КАС України встановлено, що показання свідків, зібраних за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, при відкладенні розгляду справи або надані ними у судовому засіданні, в якому було прийнято скасоване рішення, повинні бути відтворені і досліджені в судовому засіданні, в якому
постановлено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні виявилася неможливою. Учасники справи мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення.
Суд зазначає, що письмові пояснення ОСОБА_3 як доказ того, що саме він 14.03.2020 року перебував за кермом автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 до уваги не приймаються, оскільки він не з'явився до суду за викликом, не повідомив про причини своєї неявки, не попереджався судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду та безпосередньо у судовому засіданні пояснень не надав. Крім іншого, у суду немає можливості встановити особу, яка написала дані пояснення.
Суд критично відноситься до обставин, вказаних позивачем щодо того, що він пересів за кермо автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 з огляду на те, що вони не є джерелом доказу відповідно до вимог ст. 72 КАС України і ці обставини не підтверджені належними доказами.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що 14.03.2020 року о 09 годині 58 хвилин в м. Краматорську на автомобільному шляху Н20 9 км 900 м транспортним засобом Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 керував ОСОБА_1 .
З оскарженої позивачем постанови вбачається, що він, у порушення п. 12.4 ПДР України, рухався зі швидкістю 94 км/год, перевищуючи обмеження швидкості руху в населеному пункті.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З наданого відповідачем фотознімку з місця події (а.с.29) вбачається, що швидкість транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача в момент фіксації швидкості руху становила 94 км/год.
При цьому фіксація швидкості руху здійснювалася приладом TruСam LTI 20/20 № ТС 001007.
Так, на дослідженому відеозаписі зафіксовано, що всі знаки, передбачені п.12.9 Правил дорожнього руху щодо обмеження максимальної швидкості руху на місці фіксації перевищення якої позивачем, встановлені згідно ДСТУ та є обов'язковими для виконання.
Позивач заперечує законність дій Інспектора УПП при винесенні постанови, а також законність застосування приладу вимірювання швидкості руху, застосованого відповідачем.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п.16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС.
Тобто, позивач, як водій, який має посвідчення водія, зобов'язаний знати та виконувати ці Правила.
Відповідно до пунктів 1,3, 1.4 та 1.5 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Вказане свідчить про те, що позивач, як водій транспортного засобу, проігнорував вимоги вищевказаних дорожніх знаків, чим свідомо наразив на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху, які мали право розраховувати на те, позивач, як учасник дорожнього руху, виконує ці Правила.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про метрологію» результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.
Згідно ч.1.2 ст.8 даного Закону у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки,які відповідають вимогам щодо точності,регламентованим для таких засобів,у встановлених умовах їх експлуатації.
Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Міжпровірочний інтервал приладу фіксації швидкості руху TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17316, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 18.11.2019 року та чинного до 18.11.2020 року лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001007, відповідає вимогам технічної документації та є придатним до застосування (а.с.32).
Можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Зважаючи, що згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - Trucam LTI 20/20, спроможний робити фото та відеозйомку в автоматичному режимі, його покази є доказом у розумінні вимог ст.72 КАС України та ст.251 КУпАП.
З урахуванням цього суд не приймає до уваги твердження позивача в частині неправомірності застосування Інспектором при зупинці транспортного засобу та винесенні постанови про застосування адміністративного стягнення лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП посадовими особами національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу.
Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне
правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП та Інструкцією передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів , показаннями свідків.
Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивач суду не надав.
В той же час надані відповідачем докази підтверджують вину позивача у вчиненні ним зазначеного в постанові правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
За змістом ч. 1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Виходячи з цих обставин та викладеного вище, суд вважає дії відповідача правомірними, а постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності законною на підставі чого позовна заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, Постанову Інспектора взводу 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та м. Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Мартиненко Віталія Олександровича у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 782461 від
14.04.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за порушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 1, 222, 258, 265-2, 268, 276 КУпАП, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора взводу 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та м. Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Мартиненко Віталія Олександровича, за участю третьої особи Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Постанову Інспектора взводу 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та м. Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Мартиненко Віталія Олександровича у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 782461 від 14 квітня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за порушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду В.І. Старовецький