Справа № 344/1989/20
Провадження № 2/344/1849/20
24 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.01.2017 року між ним та відповідачем - позичальником було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 700 грн. Позичальник зобов'язувався повернути отримані кошти до 06.02.2017 року. Факт укладення договору позики та передачі грошових коштів підтверджується складеною відповідачем борговою розпискою. Відповідач коштів не повернув. Відповідно до умов договору позики у разі прострочення повернення позичених коштів, Відповідач повинен сплатити на користь позивача проценти за користування позиченими коштами з розрахунку 10 відсотків від суми боргу за кожен день прострочення. За період з 06.02.2017 року по 05.02.2020 року строк прострочення боргу склав 1094 календарних дні, а розмір процентів становить 76580 гривень (700 х 10%) х1094). У зв'язку з наведеним просив суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 700 гривень та проценти в сумі 76580 гривень.
Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та публікаціями оголошення про виклик на офіційному сайті «Судова влада України», котрі міститься в матеріалах справи, а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому виконавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
При укладенні договору позики грошових коштів між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови такого договору, а саме: розмір позики та строк її повернення. Таким чином вказаний договір позики грошових коштів вважається укладеним та підлягає до виконання.
Згідно розписки від 26.01.2017 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 700 гривень, терміном на 11 днів, з дня написання розписки. У разі прострочення повернення грошових коштів у встановлений строк, зобов”язується сплатити ОСОБА_1 відсотки з розрахунку 10% за кожен день прострочення (а.с.4).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
У зазначені в договорі строки відповідач, отримані в якості позики кошти не повернув, доказів протилежного відповідачем надано не було.
Наявність у ОСОБА_1 оригіналу боргової розписки, виходячи з положень статей 527, 545 ЦК України, свідчить про існування невиконаного ОСОБА_2 (боржником) зобов'язання за договором позики.
Позивач виконав зобов'язання перед відповідачем та надав кошти в борг, в той час як зобов'язання позичальника виконані не були, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 700 грн.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Види забезпечення виконання зобов'язання передбачені ст.546 ЦК України.
За умовами договору позики від 26.01.2017 сторони погодили, що у разі прострочення повернення грошових коштів у встановлений строк, ОСОБА_2 зобов”язується сплатити ОСОБА_1 відсотки з розрахунку 10% за кожен день прострочення.
Виходячи з норм Цивільного кодексу України, право позикодавця на одержання процентів за договором позики передбачено на строк дії договору, а тому визначення у договорі сплати відсотків з розрахунку 10% за кожен день прострочення після спливу строку виконання зобов”язання не ґрунтуються на вимогах закону.
В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий висновок узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування позиченими коштами з розрахунку 10 відсотків від суми боргу за кожен день прострочення за період з 06.02.2017 року по 05.02.2020 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 526, 611, 625, 626, 629, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 4,12,13,81,82,141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - не відомий, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , суму боргу за договором позики в розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок та витрати по оплаті судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Суддя: Татарінова О.А.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2020 року