Справа № 344/7215/19
Провадження № 2/344/726/20
15 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.,
з участю секретаря Грегулецької Х.І.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити дії, -
в позові вказано, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №1409/2007 від 17/09/2007 ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») надало позивачу кредит в сумі 23190 дол. США строком до 15/09/2014 з сплатою 1,034% на місяць. Кредит отримано для придбання автомобіль марки Honda Accord кузов № НОМЕР_1 , при реєстрації транспортного засобу накладено заборону на відчуження. Станом на день подання позову зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, тому просив зобов'язати ПАТ КБ «Надра» вилучити заборону відчуження транспортного засобу.
Позивач в судове засідання не з'явився, клопотань щодо реалізації прав суду не подано.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав суду заперечення на позовну заяву за змістом яких в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, з тих підстав, що 17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Договір «Автопакет» №1409/2007. За умовами вказаного Договору Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в доларах США у розмірі 23 319,00 доларів США строком до 15 вересня 2014 року. Згідно п. 1.1.3.1. Договору, відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 1,034 % відсотків на місяць. Відповідно до п. 2.2.1. Договору, позичальник повертає кредит та сплачує Банку передбачені п. 1.1.3.1. цього Договору відсотки шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 419,34 доларів США. Згідно п. 5.1. Договору, у разі прострочення Позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню Кредиту/Кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. Відповідно до умов Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредитні кошти та виконав свої зобов'язання у повному обсязі. Станом на 09.10.2019р. утворилась заборгованість по Кредитному договору №1409/2007 від 17.09.2007р. зі сплати пені за прострочення сплати кредиту, яка складає 732,74 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 18 103,82 грн.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Оскільки учасників справи повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за їх відсутність в судовому засіданні процесуальним законом повністю покладено на сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні обставини.
17/09/2007 між сторонами укладено договір «Автопакет» №1409/2007 за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування та умовах забезпечення повернення грошові кошти в сумі 23319 доларів США в порядку та на умовах визначених договором. Згідно п. 1.1.3.1. Договору, відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 1,034 % відсотків на місяць. Відповідно до п. 2.2.1. Договору, позичальник повертає кредит та сплачує Банку передбачені п. 1.1.3.1. цього Договору відсотки шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 419,34 доларів США. Згідно п. 5.1. Договору, у разі прострочення Позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню Кредиту/Кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. Згідно п.3.1.1. Договору в якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань позичальник передає в заставу транспортний засіб, що набувається позичальником за договором купівлі-продажу №085 укладеним між позичальником та ТзОВ «Карпати Мотор».
11/09/2007 між позивачем та ТзОВ «Карпати Мотор» укладено договір купівлі-продажу №085 за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю автомобіль марки Honda Accord 4D кузов № НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 позивач є власником транспортного засобу.
Позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень за період з 07/09/2007 до 07/03/2014 в кількості 79 штук.
Відповідно до розрахунку Банку станом на 09/10/2019 заборгованість позивача по пені за прострочення сплати кредиту складає 732,74 доларів США, що еквівалентно 18103,82 гривень.
Позивачем не надано розрахунку в спростування розрахунку відповідача.
Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін.
Відповідно до ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ч.1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.
Згідно ч. 3,4 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заставу" застава це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Підстави припинення застави визначенні у статті 28 Закону України "Про заставу" відповідно до якої застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Позивач просив зобов'язати вилучити заборону відчуження на транспортний засіб, тобто припинити зобов'язання, правовою підставою ним вказано, що основне зобов'язання, яким забезпечувалась застава виконано.
Так, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже позивач так само несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Підставою для внесення запису про припинення обтяження до Реєстру відповідно до ст.ст. 43 та 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, є заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п'ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Відповідно до п. 16 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 №830, зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження підписує обтяжувач. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. У разі коли заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.
Згідно з п. 24 Порядку відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.
З наведеного вбачається, що право на подання заяви про припинення обтяження до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна належить лише обтяжувачу.
Доказів та розрахунку на спростування розрахунку відповідача, щодо суми нарахованої пені позивач суду не надав.
Таким чином зобов'язання сторін не припинено, відсутні підстави для вилучення заборони відчуження майна переданого в заставу, позов необґрунтовано належними правовими підставами, тому він не підлягає до задоволення.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити дії відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Бородовський С.О.