Справа №: 343/734/17
Провадження №: 1-кп/0343/41/20
про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
25 вересня 2020 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
в присутності запасного судді ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та захисника ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 , не пов"язаного з триманням під вартою, у кримінальному провадженні №12015240200000409 відносно обвинувачених:
ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч.4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю: прокурора- ОСОБА_11 ,
перекладача грузинської мови- ОСОБА_12 ,
захисників: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
в Долинському районному суді Івано-Франківської області на розгляді перебуває вказане кримінальне провадження.
З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та листа голови Ради суддів України 16 березня 2020 року про запровадження особливого режиму роботи судів України, а також у з"вязку з тим, що захисниця ОСОБА_15 виявила бажання брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв"язку, про що не заперечили обвинувачені у судовому засіданні, Долинський районний суд Івано-Франківської області 24.09.2020 постановив ухвалу здійснювати дистанційне судове провадження шляхом одночасної відеоконференції між Долинським районним судом Івано-Франківської області та ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12", куди прибули обвинувачені, їх захисники та перекладач грузинської мови.
Згідно з ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 в судовому засіданні ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 02 жовтня 2020 року.
Прокурор ОСОБА_11 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених на строк 60 днів, подавши їх у письмовій формі. В обгрунтування клопотання покликається на те, що метою продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим є забезпечення виконання обвинуваченими покладених процесуальних обов"язків. ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні низки тяжких та особливо тяжких злочинів у різних регіонах України, за вчинення яких передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років. До злочинів готувались заздалегідь розробленим та узгодженим між всіма учасниками детального плану, вживали заходів конспірації та уникнення викриття вчинених злочинів, використовували зброю, транспорт та засоби зв"язку, а тому є підстави вважати, що кожен з них буде вчиняти перешкоди, спрямовані на знищення доказів у кримінальному провадженні, впливати на потерпілих та їх рідних, свідків, відомості про яких стали відомі під час ознайомлення з матеріалами відповідно до вимог ст. 290 КПК України з метою уникнення кримінальної відповідальності, завдавши значної шкоди для швидкого судового розгляду. З метою уникнення від кримінальної відповідальності, обвинувачені можуть переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальногго правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у даному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачені ніде офіційно не працевлаштовані, джерела отримання доходів невідомі, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 є громадянами іншої держави і фактично не мають постійного місця реєстрації в Україні, натомість зареєстровані в республіці Грузія. ОСОБА_10 , який раніше неодноразово судимий, являється жителем Житомирської області м. Новоград -Волинська. ОСОБА_7 зареєстрований в с. Поляниця Болехівської міської ради та до утримання під вартою проживав в АДРЕСА_1 , раніше несудимий в порядку ст. 89 КК України. Судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває. Вважає, що ризики, які виправдовують тримання під вартою обвинувачених не зменшились. З наведених підстав просив задовольнити подані клопотання. У задоволенні клопотань захисників щодо зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м"якший, просив відмовити. Щодо незадовільного стану здоров"я обвинувачених вказав, що їх лікування здійснюється амбулаторно в міській медичній частині №12 в умовах ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".
Захисник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 у письмовому клопотанні просить обрати його підзахисному більш м"який запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою, а у випадку відмови у задоволенні даного клопотання- у вигляді застави в межах ч. 5 ст. 182 КПК України. В обгрунтування покликається на те, що ОСОБА_7 до арешту мав постійне місце проживання, в нього на утриманні дружина, дитина, батьки похилого віку. Він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований як ФОП та займався до затримання офіційною суспільно-корисною діяльністю, до арешту ОСОБА_7 мав постійне місце проживання, в нього на утриманні дружина, дитина, батьки похилого віку. Під час досудового слідства добровільно з'явився в суд для розгляду клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу і з того часу перебуває в під вартою більше 4 років. ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно. Стан здоров'я ОСОБА_7 за час перебування в СІЗО істотно погіршився, в судових засіданнях через грижу змушений стояти, користується тростиною чи сторонньою допомогою при пересуванні, неодноразово до нього викликали швидку допомогу.
Крім того, за неодноразовими клопотаннями сторони захисту та обвинуваченого, адміністрація СІЗО забезпечила ОСОБА_7 можливість проходження медичного освідування в Лікувально- діагностичному центрі СІМЕДГРУП.
В ході томографічного обстеження від 02.06.2020 лікар-рентгенолог склав висновок про стан здоров'я ОСОБА_7 , та встановив ряд діагнозів, пов"язаних з захворюванням хребта. Також, за результатами додаткового рекомендованого до обстеження 16.06.2020 встановлено діагнози, пов"язані з щитоподібною залозою. Рекомендовано: пункційна аспірацій на тонкого лкова біопсія вузла; консультація хірурга з метою визначення подальшої тактики ведення хворого.
На даний час скеровано клопотання в СІЗО про відібрання взірців крові для загального аналізу, МРТ легень та додаткового медичного огляду ОСОБА_7 лікарем ендокринологом, вертебрологом клінічного лікувально-діагностичного центру «Сімедгруп». Обвинуваченого погіршується стан здоров"я, що виражається в наявності підвищеної температури протягом останніх 4-х місяців, відсутності належної медичної допомоги, ігнорування лікування від медичного персоналу СІЗО. Вважає, що проведення регулярних медичних обстежень ОСОБА_7 , консультації з профільними медичними спеціалістами, відібрання необхідних аналізів тощо в межах установи являється неможливим.
Захисник ОСОБА_16 просив змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на більш м"який.
Захисниця ОСОБА_20 просила змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 на більш м"який, не пов"язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_14 просив змінити його підзахисному ОСОБА_17 запобіжних захід на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_13 також просив змінити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачені ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 підтримали думку своїх захисників.
Заслухавши прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши їх доводи, викладені в клопотаннях, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку:
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу (ч. 4 ст. 331 КПК України).
Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до пунктів 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.
Згідно із ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні поданих клопотань прокурора та захисників відносно обвинувачених, колегія суддів враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Суд вважає доводи захисника ОСОБА_6 про те, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати випраданням тривалих періодів тримання під вартою, слушним, однак таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами, які наявні, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Окрім цього, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Колегія суддів приймає посилання захисників з приводу неповноти обгрунтування ризиків прокурором, які суд вважає частково обгрунтованими, оскільки, не зважаючи на обставини, які залишились незмінними, час, протягом якого перебувають обвинувачені під вартою, вимагають нової оцінки існування ризиків та обгрунтованості підозр. Водночас суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які впродовж розгляду кримінального провадження продовжують існувати. Крім того, обгрунтована підозра залишається у незмінному вигляді.
Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, колегія суддів виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
Згідно з обвинувальним актом, кожному з обвинувачених інкриміновано ряд умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, які вчинені групою осіб та супроводжувались зухвалою поведінкою виконавців із застосуванням зброї та використанням заходів конспірації для уникнення викриття кримінальних правопорушень у різних областях України, за які, у разі визнання їх винуватими, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі; ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_9 без будь-яких сталих офіційних матеріальних доходів та соціальних зв"язків (протилежного матеріали справи не містять) а, отже, усвідомлюють неминучість покарання, що може спонукати їх переховуватись від суду та перешкоджати судовому провадженню.
Також вагомим аргументом у підтвердження посилань прокурора в поданих клопотаннях є те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є громадянами іншої держави, вони без постійного місця реєстрації в Україні, а неодноразово вказуючи про постійне місце проживання в смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області, обвинувачені не могли вказати повної адреси, зокрема вулиці, номеру будинку та квартири. ОСОБА_21 офіційно зареєстрований в АДРЕСА_2 Республіки Грузія.
ОСОБА_10 раніше неодноразово судимий. ОСОБА_7 є жителем м. Долини Івано-Франківської області, який до моменту інкримінованих йому дій, спілкувався з потерпілим ОСОБА_22 . На час розгляду даного клопотання жодних даних про те, що ОСОБА_7 одружений чи має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку, про що вказує захискик ОСОБА_6 в клопотанні від 23.09.2020, суду не надано та до клопотання не долучено. Окрім цього, стан здоров"я ОСОБА_7 дозволяє йому брати участь в судових засіданнях та отримувати медичну допомогу при необхідності в умовах не тільки ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань №12", а й регулярно обстежуватись та отримувати консультації спеціалістів вертебролога, ендокринолога в клініці європейського рівня-приватному медичному центрі "Сімедгруп", який надає діагностичні, лікувальні та консультативні послуги. Викладене зазначає в клопотанні і захисник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 . Наведене також підтверджується копіями огляду ОСОБА_7 у вказаному закладі. За клопотанням ОСОБА_7 суд неодновазово викликав швидку допомогу, однак за результатами огляду гострих патологій виявлено не було, обвинувачений за станом здоров"я міг брати участь у судових засіданнях. Окрім цього, як вбачається з клопотання захисника, він має можливість здавати кров для проведення необхідних аналізів, а тому, враховуючи викладене, доводи захисника ОСОБА_6 з цього приводу суд до уваги не бере.
Колегія суддів дійшла висновку, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, наявних обґрунтованої підозри та ризиків на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Суд також враховує поведінку обвинувачених під час розгляду даного кримінального провадження, які неодноразово нецензурно висловлювались, порушували порядок у залі судового засідання, на зауваження головуючого судді з приводу цього належним чином не реагували. Відмовлялись виходити на заздалегідь призначене дистанційне судове засідання. 25.09.2020 через відмову ОСОБА_10 виходити на розгляд кримінального провадження у режимі відеоконференції, судове засідання не розпочалось вчасно.
Неналежне виконання ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 обов'язків обвинувачених, вказують на те, що у разі застосування судом до них більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, вони можуть навмисно ігнорувати та не виконувати відповідні процесуальні обов'язки, покладені на них цим запобіжним заходом, що може спонукати їх переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи відомості щодо осіб обвинувачених, а також те, що обрані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою відносно них спливають, їх поведінку під час розгляду кримінального провадження, виходячи з принципу презумпції невинуватості, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 чи ОСОБА_9 більш м'яких запобіжних заходів, про які вказують захисники, на даний час не в змозі гарантувати їх належну поведінку. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачені більше трьох років перебувають під вартою не є підставою для застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження триває, а вищевказані ризики продовжують існувати. Посилання з цього приводу на практику ЄСПЛ суд не бере до уваги, оскільки положення, викладені в рішеннях, мають індивідуальний характер і не можуть розповсюджуватись на кожну особу, яка перебуває під вартою.
Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, а тому відповідно до п.1 ст. 183 КПК України, вважає за доцільне не визначати йому розмір застави.
З наведенх підстав у задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу, не пов"язаного з триманням під вартою відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_9 слід відмовити.
З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що продовження строку утримання під вартою обвинувачених не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, яке є остаточним, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відтак, є достатні підстави для задоволення клопотань, поданих прокурором, та продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою до 23 листопада 2020 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 331, 336, 395 КПК України, суд у складі колегії суддів,
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - задовольнити.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 23 листопада 2020 року включно.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 23 листопада 2020 року включно.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів -до 23 листопада 2020 року включно.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів -до 23 листопада 2020 року включно.
Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
У задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим відмовити.
Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", якому направити копію даної ухвали.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_2
ОСОБА_3