вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3892/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. , розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Ватра-Центр", м. Херсон
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у сумі 7 583,12 грн. за договором поставки
Без виклику (повідомлення) учасників
Приватне підприємство "Торговий дім "Ватра-Центр" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 7 583,12 грн., яка складається з 6 733,08 грн. - основного боргу, 739,10 грн. - пені, 110,94 грн., - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 885/13 від 17.10.2019, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою від 22.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
17.08.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву в якому проти поставки товару не заперечив, однак проти задоволення позову заперечив та зазначив, що з тексту позовної заяви вбачається, що позивач здійснює нарахування пені керуючись ч. 6 ст. 231 ГК України.
Однак пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Також відповідач вказує на те, що, як вбачається з умов укладеного договору, сторони передбачили, що штрафні санкції стягуються у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України, проте, розмір пені за прострочку оплати сторонами не визначено, відповідно, правові підстави для стягнення пені в сумі 190 487,59 грн. відсутні.
Щодо розрахунку 3% річних, то відповідач зазначає, що він не визнає його в повному обсязі, оскільки із самого розрахунку не вбачається відповідно до якої видаткової накладної здійснюється нарахування.
02.09.2020 позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що законом встановлено обов'язок та умови сплати пені та, враховуючи системний аналіз зазначених норм законодавства та умов договору, відповідач за невиконання умов договору по своєчасній оплаті товару повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Також позивач вказує на те, що відповідно до розрахунку заборгованості пункт 1 містить розгорнуту інформацію номер, дату видаткової накладної, строки оплати, дату та розмір сплачених сум.
Відповідно, 3% річних нараховано з 27.12.2019 за видатковою накладною № В_001729 від 26.11.2019 з урахуванням часткової оплати (13.12.2019 року 1 863,00 грн.) на суму 3 157,08 грн.
Отже 3% річних нараховано з 28.12.2019 по 14.07.2020 на суму 3 157,08 грн. (видаткова накладна №В_001729 від 26.11.2019) та на суму 3 576,00 грн. (видаткова накладна № В_001736 від 27.11.2019). Всього 6 733,08 грн. за період з 28.12.2019 по 14.07.2020.
16.09.2020 на електронну пошту та 18.09.2020 на адресу суду відповідач надав заперечення на відповідь на відзив на позов.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладенням договору поставки, умов, строку поставки товару та строків оплати за поставлений товар, встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Як вбачається з позовної заяви, між Приватним підприємством "Торговий дім "Ватра-Центр" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір № 885/13 від 17.10.2019 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Згідно п. 1.2. договору постачальник зобов'язується поставити електричну апаратуру за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.
Вартість договору, відповідно до специфікації №1, становить 158 214,24 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 26 369,04 грн. (п. 3.1. договору).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що товар, який поставляється відповідно до цього договору сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.
У відповідності до п. 4.2. договору покупець здійснює оплату за партію товару по факту поставки протягом 30 календарних днів.
При поставці товару постачальник надає рахунок фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортні документи (п. 4.3. договору).
Поставка товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточнюються у заявках. Термін поставки кожної партії товару протягом 60 календарних днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів (п. 5.1. договору).
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (пп. 6.1.1. п. 6.1. договору).
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором. Порушенням зобов'язання його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов'язань (п. 7.1. договору).
За порушення строків оплати за поставлений товар, передбачений договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України (п. 7.4. договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).
У разі не виконання своїх зобов'язань за договором сторони залишають за собою право продовжити термін дії договору на період, достатній для виконання зобов'язання, про що сторони підписують додаткову угоду (п. 10.2 договору).
Пунктом 10.4. договору встановлено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Сторонами підписано специфікацію, якою узгоджено поставку товару (а.с. 24-25).
Позивачем на виконання умов договору здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 8 596,08 грн., що підтверджується видатковими накладними № В_001729 від 26.11.2019 на суму 5 020,08 грн. та № В_001736 від 27.11.2019 на суму 3 576,00 грн., які підписані сторонами без заперечень (а.с. 26, 27).
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 1 863,00 грн., що підтверджується випискою (а.с. 28).
У зв'язку з несплатою відповідачем за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію № 6 від 25.05.2020 з вимогою оплатити суму заборгованості в семи денний термін (а.с. 29-30).
Зазначена претензія отримана відповідачем 29.05.2020, що підтверджується підписом представника відповідача на поштовому повідомленні (а.с. 31).
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 6 733,08 грн. підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню у розмірі 739,10 грн., 3% річних - 110,94 грн.
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором. Порушенням зобов'язання його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов'язань (п. 7.1. договору).
За порушення строків оплати за поставлений товар, передбачений договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України (п. 7.4. договору).
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов'язання, а отже застосовування статті 231 ГК України є неправомірним оскільки нею передбачено лише порядок нарахування пені.
На підставі викладеного, в частині стягнення пені у сумі 739,10 грн. слід відмовити.
В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 3% річних необхідно рахувати наступним чином:
- по в/н № В_001729 від 26.11.2019 на суму 3 157,08 грн. з 27.12.2019 по 14.07.2020 та сума 3% річних становить 52,02 грн.;
- по в/н № В_001736 від 27.11.2019 на суму 3 576,00 грн. з 28.12.2019 по 14.07.2020 та сума 3% річних становить 58,63 грн.
Отже, 3% річних, що підлягають до стягнення за період з 27.12.2019 по 14.07.2020 становлять 110,65 грн. (52,02 грн. + 58,63 грн.).
В частині стягнення 3% річних у сумі 0,29 грн. слід відмовити.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на позов судом не приймаються з підстав викладених вище.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 6 733,08 грн. та 3% річних -110,65 грн.
В частині стягнення пені у сумі 739,10 грн. та 3% річних - 0,29 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного підприємства "Торговий дім "Ватра-Центр" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 7 583,12 грн. за договором поставки - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, б. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Ватра-Центр" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Перекопська, б. 169, код ЄДРПОУ 34074501) суми основного боргу у розмірі 6 733,08 грн., 3% річних - 110,65 грн. та витрати по сплаті судового збору - 1 897,04 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Ватра-Центр" пені у сумі 739,10 грн. та 3% річних - 0,29 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.09.2020
Суддя Н.Г. Назаренко