вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2020 р. Справа№ 925/1560/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Юрченко В.О.;
від відповідача - не з'явились;
третя особа 1 - не з'явились;
третя особа 2 - не з'явились;
третя особа 3 - не з'явились;
вільний слухач - ОСОБА_3.;
розглянувши апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 (повний текст складено 15.04.2019)
у справі №925/1560/16 (суддя - Удалова О.Г.)
За позовом Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича
до Черкаської обласної державної адміністрації
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Фермерське господарство "Юзь"
2. Жашківське виробниче управління житлово-комунального господарства
3. Жашківська міська рада
про визнання договору поновленим, -
Фізична особа - підприємець Смалій Артем Сергійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання поновленим на термін до 13.11.2030 укладеного 13.11.2000 і зареєстрованого у Жашківському районному відділі земельних ресурсів 13.11.2000 за № 1-1-6 договору оренди земельної ділянки загальною площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, яка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він, як орендар, після закінчення терміну дії договору продовжував користуватись земельною ділянкою, а від відповідача, як розпорядника земель державної власності водного фонду, які знаходяться за межами населених пунктів протягом одного місяця з моменту закінчення строку дії договору не надходив лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, а тому, за твердженням позивача, в силу положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на тих самих умовах до 13.11.2030 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 року (суддя - Смирнова Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 року (головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Майданевич А.Г., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 року у справі № 925/1560/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки загальною площею 34,4 (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, яка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту, від 13.11.2000 року, зареєстрованого у Жашківському районному відділі земельних ресурсів 13.11.2000 року за № 1-1-6 в редакції, викладеній в даній заяві від 11.01.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 року відмовлено фізичній особі-підприємцю Смалій Артему Сергійовичу у прийнятті заяви про зміну предмету позову, з мотивів та підстав, викладених у вказаній ухвалі, та залишено без розгляду заяву позивача про витребування доказів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року у справі №925/1560/16 в задоволені позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у даному випадку обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав оскільки належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах у відповідній редакції, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі без визнання укладеним договору у відповідній редакції не може забезпечити реального захисту порушеного права.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий господарський суд вірно встановив обставини справ, однак не вірно застосував ст. 16 Цивільного кодексу України. Зокрема на думку скаржника, запропонована позивачем форма захисту порушеного права відповідає частині 2, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Також позивач зазначає, що приймаючи до уваги порядок укладення господарських договорів, встановлений ст. 188 Господарського кодексу України, позовні вимоги є обґрунтованими.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_4., судді Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, подати докази сплати судового збору в сумі 2 067 грн.
10.06.2019 року від Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року у справі №925/1560/16, розгляд справи призначено на 15.07.2019 року.
01.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від третьої особи 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 року розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року відкладено на 05.08.2019 року.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 року у зв'язку з звільненням головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_4. у відставку (Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.07.2019р.), сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 03.10.2019 року.
02.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2020 року апеляційне провадження у справі №925/1560/16 зупинено до перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду у справі №320/5724/17 у подібних правовідносинах.
Зобов'язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результат перегляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №320/5724/17.
14.04.2020 року від Жашківської міської ради на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява щодо перегляду питання про поновлення провадження
16.06.2020 року від Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 року з повідомлення про прийняття Постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року по справі №320/5724/17.
Вказаною вище Постановою касаційну скаргу задоволено частково, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 8 травня 2018 року у справі №320/5724/17 скасовано, провадження у справі №320/5724/17 закрито.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 року поновлено провадження у справі №925/1560/16 та призначено її розгляд на 08.07.2020 року.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.07.2020 року, у зв'язку з відпусткою судді Хрипуна О.О., сформовано для розгляду справи №925/1560/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №925/1560/16 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному склад, розгляд справи призначено на 08.07.2020 року.
06.07.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.07.2020 року, у зв'язку з відпусткою судді Тарасенко К.В., сформовано для розгляду справи №925/1560/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року у справі №925/1560/16 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 26.08.2020 року.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.08.2020 року, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., сформовано для розгляду справи №925/1560/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року у справі №925/1560/16 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 26.08.2020 року
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.08.2020 року, у зв'язку з відпусткою судді Тищенко О.В.., сформовано для розгляду справи №925/1560/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №925/1560/16 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 року 26.08.2020 року розгляд справи відкладено на 23.09.2020 року.
23.09.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
В судовому засіданні 23.09.2020 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача, третьої особи 1, третьої особи 2 та третьої особи 3 в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 13.11.2000 року між приватним підприємцем Смалій Валентиною Олександрівною (орендар) та Жашківською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки під водою (далі - договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки під водою, що знаходяться на території Жашківської міської Ради народних депутатів Черкаської області. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 34,4 га, з яких 24,2 га знаходяться під водою двох ставків відповідною площею 4,9 га та 19,3 га, а решту вказаної території - 10,2 га - займають інші угіддя (згідно плану-схеми земельної ділянки, складеної Жашківським районним відділом земельних ресурсів Черкаської області). (т.1, а.с. 13-14).
Договір посвідчено державним нотаріусом Жашківської районної державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М. (реєстровий № 3126) та зареєстровано у Жашківському районному відділі земельних ресурсів 13.11.2000 року, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 1-1-6.
Відповідно до п. 2.1. договору земельні ділянки передаються в оренду з метою риборозведення. Орендареві надається право зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельних ділянок з метою ефективного користування нею за вказаним видом користування.
Згідно з п. 2.2. договору договір укладається на термін до 13.11.2015 року. По закінченні строку дії цього договору орендар має переважно право на поновлення договору на новий термін. В цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця за 2 місяці до його закінчення. У випадках, коли після набуття чинності даного договору законодавством встановлені інші правила, умови цього договору зберігають чинність на строк його дії. При зміні орендаря договір зберігає його чинність. При переході права власності на зазначену земельну ділянку до іншого власника договір оренди зберігає чинність для нового власника.
В четвертому розділі договору передбачено, що підставою розірвання договору є смерть орендаря і відмова його спадкоємців від виконання умов цього договору або відсутність таких спадкоємців.
Також, рішенням Жашківської міської ради від 23.05.2008 року № 29-92/V "Про перехід права на оренду земельної ділянки під водою", право на оренду земельної ділянки під водою, який був укладений 13.11.2000 року, у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 , передано спадкоємцю - Смалію Артему Сергійовичу . (т.1, а.с. 17).
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.09.2015 року № НВ-7102820892015 вбачається, що у реєстрі міститься інформація про орендаря земельної ділянки площею 34,3997 га з кадастровим номером 7120910100:05:001:0970, розташованої у Черкаській області, Жашківському районі, в адмінмежах Жашківської міської ради (за межами населеного пункту), яким є Смалій Артем Сергійович . (т.1, а.с. 21-23).
В матеріалах справи наявний лист-повідомлення від 13.07.2015 року, яким позивач звертався до Черкаської обласної державної адміністрації про поновлення спірного договору оренди землі. (т.1, а.с. 135). До вказаного листа було долучено проект додаткової угоди. (т.1, а.с. 136). Також в матеріалах справи наявні докази відправлення даного листа. (т.1, а.с. 137).
З матеріалів справи вбачається, що Смалій А.С. звернувся до Черкаської обласної державної адміністрації з заявою №6656/01-23 від 06.10.2015 року, в якій просив поновити договір оренди землі під водним об'єктом, укладений між Жашківською міською радою та ОСОБА_1 (спадкоємцем якої є Смалій Артем Сергійович ), загальною площею 34,4 га, що зареєстрований у Жашківському районному відділі земельних ресурсів від 13.11.2000 за №1-1-6, терміном на 15 років для рибогосподарських потреб, з розміром орендної плати 6015,00 грн. на рік, шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі та договору оренди водного об'єкта. (т.1, а.с. 29). Зі змісту даної заяви також вбачається, що до неї було додано, зокрема, проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки під водним об'єктом.
Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації в свою чергу, листом №09-24/376 від 02.11.2015 року повідомив Смалія А.С. про те, що питання про поновлення договорів оренди земельних ділянок під водними об'єктами буде розглянуто після розроблення та погодження у встановленому законодавством порядку паспортів відповідних водних об'єктів. (т.1, а.с. 35).
В матеріалах справи наявний трьохсторонній договір № 151 від 20.10.2015 року, укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією (замовник), державним підприємством «Черкасириба 2011» (виконавець) та Смалій А.С. (платник) на виконання науково-дослідних та вишукувальних робіт. (т.1, а.с. 30-32).
Як зазначає позивач на виконання вказаного вище договору були виготовлені паспорти водних об'єктів, що підтверджується листом №189 від 12.11.2015 року ДП «Черкасириба 2011», яким вказані паспорти було надіслано до Черкаської обласної державної адміністрації та повідомлено до відома Смалій А.С. (т.1, а.с. 36).
Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації листом №09-24/520 від 09.12.2015 року повідомив Смалія А.С. про те, що питання поновлення договорів оренди земельних ділянок під водними об'єктами буде розглянуто після погодження в установленому законодавством порядку Державним агентством водних ресурсів України паспортів водних об'єктів. (т.1, а.с. 37).
Позивач в свою чергу 11.11.2016 року направив відповідачу лист від 01.11.2016 року в якому зазначив, що в силу ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки під водою від 13.11.2000 року є поновленим на термін до 13.11.2030 року, у зв'язку з чим просив підписати у трьох примірниках додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки. (т.1, а.с. 38-39). До вказаного листа була долучена додаткова угода. (т.1, а.с. 40). Також в матеріалах справи наявні докази надсилання даного листа. (т. 1, а.с. 41).
Втім, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було підписано додаткову угоду до спірного договору оренди.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Відсутність такого заперечення, може мати прояв у "мовчазній згоді".
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.
Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:
1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;
2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;
3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);
4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Зазначені положення слід розуміти таким чином:
а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;
б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.
При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.
Отже, з матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом встановлено, що позивач дотримався процедури і строків звернення до орендодавця з повідомленням про намір поновити договір оренди землі. Вказане випливає зокрема з того, що в матеріалах справи наявний лист-повідомлення від 13.07.2015 року, яким позивач звертався до Черкаської обласної державної адміністрації про поновлення спірного договору оренди землі долучивши проект додаткової угоди. (т.1, а.с. 135-136). Крім того в матеріалах справи наявна заява позивача №6656/01-23 від 06.10.2015 року направлена до Черкаської обласної державної адміністрації в якій позивач просив поновити договір оренди землі під водним об'єктом, укладений між Жашківською міською радою та ОСОБА_1 (спадкоємцем якої є Смалій Артем Сергійович ), загальною площею 34,4 га, що зареєстрований у Жашківському районному відділі земельних ресурсів від 13.11.2000 за №1-1-6, терміном на 15 років для рибогосподарських потреб, з розміром орендної плати 6015,00 грн. на рік, шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі та договору оренди водного об'єкта. (т.1, а.с. 29).
При цьому відповідно до п. 2.2. договору термін дії договору становить до 13.11.2015 року.
Натомість Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації в свою чергу, листом №09-24/376 від 02.11.2015 року повідомив Смалія А.С. про те, що питання про поновлення договорів оренди земельних ділянок під водними об'єктами буде розглянуто після розроблення та погодження у встановленому законодавством порядку паспортів відповідних водних об'єктів. (т.1, а.с. 35).
Як вже було зазначено вище, предметом договору оренди є земельні ділянки під водою, які передані в оренду з метою риборозведення.
01.07.2013 року набув чинності Закон України "Про аквакультуру" згідно ч.3 ст.14 якого об'єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.
Відповідно ч.ч.1, 3, 4, 5 до ст.51 Водного кодексу України (в редакції з урахуванням змін, внесених на підставі Закону України "Про аквакультуру") у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
У ч.19 ст.51 Водного кодексу України (в редакції з урахуванням змін внесених на підставі Закону України "Про аквакультуру") визначено, що сплата орендної плати за водний об'єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об'єктом.
Типовий договір оренди водного об'єкта затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 року №420.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18 березня 2013 року №99 затверджено Порядок розроблення паспорта водного об'єкта.
З наведеного вище вбачається, що з набуттям чинності Закону України "Про аквакультуру" земельні ділянки водного фонду передаються у користування в комплексі з водним об'єктом за наявності відповідного паспорта водного об'єкта.
Як вбачається зі змісту п. 2.2. договору при зміні законодавства умови договору зберігаються на строк його дії. Таким чином, після закінчення строку дії даного договору 13.11.2015 року умови нового договору повинні бути приведені до норм чинного законодавства. (ст. 203-204 Цивільного кодексу України).
В своєму листі відповіді №09-24/376 від 02.11.2015 року, тобто в межах строків, встановлених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відповідач повідомив позивача про необхідність наявності паспорта водного об'єкта, погодженого відповідно до чинного законодавства. (т.1, а.с. 35).
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів розроблення договорів оренди земельних ділянок під водними об'єктами, які відповідають типовим договорам та погодження таких договорів в установленому законодавством порядку.
Нормами чинного законодавства передбачено, що надання у користування на умовах оренди земельних ділянок під водними об'єктами здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта, погодженого належним чином.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що все листування позивач здійснював, як фізична особа громадянин Смалій А.С. без зазначення статусу фізичної особи-підприємця. Матеріали справи містять судові акти по справі №22-ц/793/1161/16 за позовом Смалій А.С. до Черкаської обласної державної адміністрації про визнання договору оренди землі поновленим.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 19.10.2016 року в задоволенні позовних вимог Смаліф А.С. до Черкаської обласної державної адміністрації про визнання договору оренди землі поновленим відмовлено. (т.1, а.с. 108-112, 113-116).
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.
Отже, колегія суддів установила факт порушення відповідачем вимог закону стосовно надання заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення орендаря.
Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого алгоритму дій частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо надання заперечення після отримання листа-повідомлення орендаря, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.
Окрім цього, місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи не спростовано, що після закінчення спірного договору оренди позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, оскільки докази її повернення відповідачу в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що такі обставини є лише підставою для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Однак, встановивши, що умови проекту договору наданого до заяви про поновлення договору оренди землі під водними об'єктами та доданого до позовної заяви не відповідають умовам Типового договору оренди водного об'єкта затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 року №420 та ст. 203-204 Цивільного кодексу України колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про поновлення на термін до 13.11.2030 року укладеного 13.11.2000 року і зареєстрованого у Жашківському районному відділі земельних ресурсів 13.11.2000 року за № 1-1-6 договору оренди земельної ділянки загальною площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, яка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту.
Одночасно, слід зазначити, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Наслідком вирішення господарського спору повинно бути відновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права чи охоронюваного законом інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
В даному випадку колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки заявлений у справі позов (зокрема його прохальна частина) не містить вимоги про визнання укладеною саме додаткової угоди про поновлення спірного договору оренди землі, а також не містить проекту додаткової угоди до договору оренди, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення таких позовних вимог.
Водночас поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.
Тобто, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків (складний фактичний склад), при цьому право оренди на той самий (новий) строк підлягає обов'язковій державній реєстрації на підставі укладеної додаткової угоди про поновлення договору, оскільки в силу положень ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Колегія суддів також наголошує, що належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах у відповідній редакції, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі без визнання укладеним договору у відповідній редакції не може забезпечити реального захисту порушеного права, так як договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Колегія суддів при цьому враховує положення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі.
З врахуванням вище викладеного, місцевий господарський суд правомірно встановив, що позивачем у даному випадку обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав.
Аналогічна правова позиція щодо способу захисту права орендаря на поновлення договору оренди відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 911/3225/17, від 16.01.2019 року у справі №908/127/17, 15.01.2019 року у справі № 922/1464/18, від 10.01.2019 року у справі № 918/850/17, від 06.12.2018 року у справі № 915/456/17 та № 905/484/17.
Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов'язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід'ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).
На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Верховного Суду.
Колегія суддів також враховує, що позивачем під час нового розгляду було подано заяву про зміну предмету позову (т.4, а.с. 105-107), в якій останні виклав прохальну частину позову у формі, яка відповідає вимогам ст. 33 Закону України "Про оренду землі", однак ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 року (т.4, а.с. 209-212) позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмету позову.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3, ст. 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, проте позивачем не було включено до апеляційної скарги будь-яких заперечень окрім того, що ним було обрано вірну форму захисту порушеного права.
Відповідно до п.п. 3, 4, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Однак, оскільки позивачем не зазначено та не надано жодних доказів щодо зміни фактичних обставин справи, на підставі яких можливо дійти висновку про необхідність зміни предмету позову при наявності тільки посилання позивача лише на необхідність ефективного захисту прав не свідчить про зміну фактичних обставин справи і не є такою зміною, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті заяви про зміну предмету позову.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
Колегія суддів також зазначає, що під час нового розгляду було виконано вказівки Верховного Суду, а саме було досліджено та встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, однак правомірно встановлено, що позивачем у даному випадку обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах у відповідній редакції, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі без визнання укладеним договору у відповідній редакції не може забезпечити реального захисту порушеного права, оскільки договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року у справі №925/1560/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року у справі № 925/1560/16 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №925/1560/16.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.09.2020 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз