23 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/4029/17 пров. № А/857/9367/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Костецький Н.В.,
час ухвалення рішення 12 год 11 хв,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту судового рішення 01 лютого 2018 року,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. (далі - Уповноважена особа) включити її у загальний реєстр вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») для виплати суми коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 6004,18 грн, що обліковувались на поточному рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 813/4029/17 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи щодо не включення позивачки до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від 17 травня 2016 року № 980-034-000002438 та зобов'язано відповідача включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунком у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що розміщені на рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» кошти прирівнюються до вкладу в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відтак, у зв'язку із прийняттям правлінням НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», позивач набула право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
У апеляційній скарзі Уповноважена особа просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права. При цьому зазначає, що фізичні особи набувають право на отримання гарантованої суми відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на залучені кошти банком за договором банківського вкладу (депозиту), а у вказаних правовідносинах кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, що відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський». Тому гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на ситуацію з позивачем. Банк провів кредитні операції з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на підставі договорів відступлення прав вимоги при відсутності права на укладенні таких договорів, а тому вказані договори є нікчемними. Оскільки кошти позивачем отримувались на підставі договорів позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу, а також те, що кошти, які обліковувалися на рахунку позивача, відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, в уповноваженої особи відсутні підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 17 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно розрахунковий центр» укладено договір № 980-034-000240949 «Капітал +» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку).
17 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладений договір банківського вкладу № 980-034-0000002438, згідно з яким на її ім'я було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно квитанції від 17 травня 2016 року № 3588090 позивачем внесено на поточний рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 6000 грн.
Перерахування позивачем коштів ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» за договором № 980-034-000240949 підтверджується платіжним дорученням від 17 травня 2016 року № 3588393.
19 травня 2016 року з банківського рахунку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» було здійснено повернення позивачу 6000 грн на її банківський рахунок, що підтверджується довідками про стан рахунку.
На підставі рішення правління Національного банку України (далі - НБУ) від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12 червня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 червня 2016 року № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 червня 2016 року до 12 червня 2018 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 24 січня 2017 року № 265 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду Волкову О.Ю.
На звернення позивачки щодо повідомлення про включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або повідомлення підстав щодо не включення, представником уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» позивачу скеровано повідомлення про нікчемність правочину, згідного із яким повідомлено, що переказ коштів (транзакцію), здійснений ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» в сумі 6000 грн із призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором від 17 травня 2016 року № 980-034-000240946» та коштів в сумі 4,18 грн з призначенням платежу «оплата процентів по договору від 17 травня 2016 року № 980-034-000240946», що належать ОСОБА_1 , визнано нікчемним згідно з пунктом 1 частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не погодившись з такими діями відповідача ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до адміністративного суду.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23 лютого 2012 року в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 4452-VI).
Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до пункту 3 статті 2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Частинами 1-5 статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За приписами частин 1-3 статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 44 Закону № 4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Водночас, Закону № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банк, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 цього Закону..
Як слідує з матеріалів справи, у вересні 2016 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про невключення її до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Встановлено, що наказом Уповноваженої особи Фонду від 01 червня 2016 року № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298 015973,74 грн у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Як слідує з матеріалів справи, позивач внесла на рахунок у банку 17 травня 2016 року 6000 грн з призначенням платежу: внесення готівки на поточний рахунок, банк отримувача ПАТ «Банк Михайлівський». На квитанції міститься підпис уповноваженої особи банку та відтиск штампу банківської установи із зазначенням коду ЄДРПОУ.
Перерахування позивачем коштів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за договором № 980-034-000240949 підтверджується платіжним дорученням від 17 травня 2016 року № 3588393. На платіжному доручені міститься підпис уповноваженої особи банку та відтиск штампу банківської установи із зазначенням коду ЄДРПОУ.
Також з наявної у матеріалах справи виписки по особовим рахункам з 19 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року слідує, що 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зі свого рахунку на рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», здійснив перерахунок коштів у розмірі 6000 грн та 4,18 грн відповідно з призначенням платежів «Повернення коштів згідно з договором від 17 травня 2016 року № 980-034-000240946» та «Оплата процентів по договору від 17 травня 2016 року № 980-034-000240946».
Таким чином, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року відповідним платіжним дорученням зі свого розрахункового рахунку ініціював переказ коштів на повернення коштів та сплату процентів позивачу на підставі відповідного договору, укладеного між ними.
Апеляційний суд зазначає, що здійснення транзакцій під час дії постанови НБУ від 22 грудня 2015 року № 917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» не є достатньою підставою для визнання цих транзакцій нікчемними.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). ФГВФО набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Відповідно до частині 1 та 2 статті 38 Закону № 4452-VI фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За змістом частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Щодо доводів відповідача про укладення позивачем договорів, які вважає нікчемним, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
За правилами частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Аналізуючи вищезазначене, уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, проте воно не є абсолютним, уповноважена особа Фонду перед прийняттям рішення про нікчемність правочину повинна встановити обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.
Проте, апеляційний суд враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Банк Михайлівський» щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок позивач отримала перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, а також не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з ПАТ «Банк Михайлівський». Відповідач також не навів обставин, що свідчили б про порушення публічного порядку в розумінні статті 228 ЦК України.
При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 826/1476/15, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи Уповноваженої особи з покликанням на нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».
При цьому, апеляційний суд зазначає таке.
15 листопада 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», яким, зокрема, статтю 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» доповнено частиною п'ятою такого змісту: «У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено пунктом 15 такого змісту:
«До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника».
Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, за наявності таких умов:
1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії;
2) на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.
У зв'язку з тим, що судом не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг») ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судом обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин щодо переказу 19 травня 2016 року на рахунок позивача від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошових коштів у розмірі 6000 грн нікчемним, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
Отже, Уповноваженою особою неправомірно не було включено позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду з посиланням на те, що правочин є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок.
Діяльність уповноваженої особи Фонду при здійсненні відшкодувань коштів за вкладами врегульована розділом ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860).
Так, відповідно до пунктів 3 - 6 розділу ІІІ цього Положення уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини 4 статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
З наведеного видно, що складання реєстру (перелік) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та подання такого реєстру виконавчій дирекції Фонду для його затвердження, відноситься до обов'язків уповноваженої особи Фонду.
Таким чином, з системного аналізу наведених норм права та обставин справи судом вірно встановлено, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду і уповноваженою особою Фонду у спірних правовідносинах безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і не подано інформацію про нього, як вкладника банку, який має право на відшкодування коштів за вкладом.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 813/4029/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Постанова у повному обсязі складена 25 вересня 2020 року.