Справа № 826/15633/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
25 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленбуд» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленбуд» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленбуд» (далі - ТОВ «Ленбуд») звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0029741409 від 11.06.2018 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 254 171,78 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що на вимогу контролюючого органу, як під час перевірки, так і при адміністративному оскарженні, ТОВ «Ленбуд» надало усі витребувані документи, в тому числі і видаткові касові ордери та відомість на виплат грошей, які були предметом дослідження та мали всі обов'язкові реквізити, в тому числі і підписи одержувачів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленбуд», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Зокрема, апелянт наголошує, що предметом позовних вимог у даній справі є оскарження виключно податкового повідомлення-рішення №0029741409 від 11.06.2018 року. Водночас, суд першої інстанції вдався до оцінки законності прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.06.2018 року №0029951404, №002961404, проте, не дослідив та не надав оцінку мотивам та доказам позивача стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0029741409.
Інші доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про заміну відповідача у справі в порядку процесуального правонаступництва.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» вбачається, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30.07.2019 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, що у період з 22.03.2018 р. по 12.04.2018 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ленбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2017 р.
Результати перевірки оформлено актом №401/26-15-14-04-05/30633387 від 19.04.2018 року.
Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги:
1) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 526367грн., у тому числі за 2016 рік на 526367грн.;
2) п.189.1 ст.189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1, п 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 583 204 грн., в тому числі за січень 2016 року в сумі 437 491 грн., за грудень 2016 року в сумі 145 713грн., та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2017 року в сумі 760 036 грн.;
3) ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме, несвоєчасне надходження валютної виручки на суму 0,90 дол. США за договором № М23/03 від 23.03.2016 з компанією SC «Sandriliona» SRL (Молдова); ст.1 Закону України від 23.03.2016, №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме, несвоєчасне надходження валютної виручки на суму 53,82 дол.США та ненадходження валютної виручки на суму 53,82 дол.США за договором №25/02 від 25.02.2014 з компанією ООО «Племжив Агроэлит» (Молдова); ст.2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме, несвоєчасне отримання товару ТОВ «Ленбуд» на суму 4375,63євро за №2-Simec від 15.02.2016 з компанією «Simec Group S.R.L.» (Італія);
4) п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» із змінами та доповненнями, а саме порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017;
5) п.2.8 глави 2, п.3.5 глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320.
За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.06.2018 року №0029941404, №0029951404, №0029961404 та №0029741409.
За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень Рішенням ДФС України №27511/6/99-99-11-01-01-25 від 27.08.2018 року про результати розгляду скарги, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2018 року №0029941404 та №0029951404 в частинах збільшення перевіркою податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 1305548 грн., а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2018 року №0029961404, №0029741409 залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №0029741409 від 11.06.2018 року, яким, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно з абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 року, до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 254 171,78 грн. за порушення п. 2.8 глави 2, п.3.5. глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637.
За таких обставин справи, з урахуванням змісту та прохальної частини позовної заяви, колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно помилкового дослідження та надання оцінки судом попередньої інстанції законності винесення податкових повідомлень-рішень від 11.06.2018 року №0029941404, №0029951404, №0029961404.
Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2018 №0029741409.
Висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем порядку ведення касових операцій, внаслідок чого відповідачем встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі вмотивовано тим, що у видаткових касових ордерах №160 від 23.10.2015 року, №166 від 06.11.2015 року, №174 від 19.10.2016 року відсутній підпис одержувачів готівкових коштів.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (далі - Положення № 637) визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
За змістом пункту 2.8 Положення № 637 встановлено заборону для підприємств тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5.8 Положення № 637 якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.
Норми, закріплені у пункті 3.5 Положення № 637, регламентують порядок здійснення видачі готівки з каси підприємства.
У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.
Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.
Відповідно до п. 3.4. вказаного Положення № 637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
До того ж, у відповідності до п. 7.24 глави 7 Положення № 637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.
Абзацом 2 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 передбачено застосування штрафної (фінансової) санкції за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що відсутність у видатковому касовому ордері або видатковій відомості на видачу готівки підпису одержувача коштів є порушенням вимог пунктів 3.5 Положення № 637, а сума готівки за такими видатковими документами має додаватися до залишку готівки в касі в день, у якому їх оформлено, та є понадлімітною.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стали висновки суду першої інстанції про наявності трьох видаткових касових ордерів, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписами одержувачів. Як зазначив суд попередньої інстанції, обставини справи свідчать, що до скарги не надано документів, які б спростовували висновки акта перевірки щодо наявних порушень у зазначеній частині.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки такий спростовується матеріалами справи.
Як вбачається з акта перевірки суб'єктом господарювання до перевірки надані наступні документи: касова книга, прибуткові та видаткові ордери, розрахункові відомості. Дослідивши зазначені вище документи перевіркою встановлено відсутність підписів одержувачів готівкових коштів.
Проте, в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії видаткових касових ордерів №160 від 23.10.2015 року (арк. справи 109), №166 від 06.11.2015 року (арк. справи 111), №174 від 19.10.2016 року (арк. справи 114), з яких вбачається наявність підписів одержувачів готівкових коштів.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем не доведено відсутність підписів одержувачів готівкових коштів у видаткових касових ордерів, а матеріали справи підтверджують їх наявність, колегія суддів дійшла висновку про протиправність застосування штрафних санкцій до позивача.
За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Замінити у порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби служби у м. Києві.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленбуд» задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0029741409 від 11 червня 2018 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленбуд» (03048, місто Київ, вулиця Медова, 8, код ЄДРПОУ 30633387) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 531 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять одна) гривня 45 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко