Справа № 826/6233/18 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
25 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0033831302 від 24.01.2018 року про нарахування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання у сумі 8 800,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій, оскільки ним вчасно сплачено єдиний податок, що підтверджується відповідними деклараціями, платіжними дорученнями та рішенням суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності інформації щодо зарахування коштів до бюджету сплачених за наданим позивачем платіжним дорученням №1 від 29.09.2015 року на суму 166 462 грн.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено перевірку своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 узгодженої суми податкового зобов'язання по єдиному податку до бюджету.
За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки №6377/26-15-13-02-11/ НОМЕР_1 від 14.12.2017 року.
За результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.01.2018 року № 0033821302 про збільшення штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб у сумі - 45,51 грн., № 0033831302 про збільшення штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб у сумі - 8800 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України.
Рішенням про результати розгляду скарги №4640/К/99-99-11-02-01.14 від 30.03.2018 року Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0033821302 від 24.01.2018 року та залишила без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0033831302 від 24.01.2018 року, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - частково задовольнила.
Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення № 0033831302 від 24.01.2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).
Згідно з пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Так, згідно декларації з єдиного податку за 3 кв.2015 року позивачем задекларовано до сплати 86 170,36 грн., які сплачені 29.09.2015 року в складі 166 462,00 грн.
Відповідно до податкової декларації з єдиного податку за 2015 рік позивачем самостійно визначено до сплати єдиний податок у сумі 31 992,80 грн. Оскільки переплата податку за 3 кв. 2015 року становила 80 291,64 грн. (166 462,00 грн. - 86 170,36 грн.), то вказана сума переплати зменшена на відповідну суму податку. Таким чином, переплата суми єдиного податку за 2015 рік становила 48 298,84 грн. (80 291,64 грн. - 31 992,80 грн.).
Відповідно до податкової декларації з єдиного податку за 1 кв. 2016 року позивачем самостійно визначено до сплати єдиний податок у сумі 42 625,50 грн. Оскільки переплата податку за 2015 рік становила 48 298,84 грн., то вказана сума переплати зменшена на відповідну суму податку. Таким чином, переплата суми єдиного податку за 1 кв. 2016 року становила 5 673,34 грн. (48 298,84 грн. - 42 625,50 грн.).
Відповідно до податкової декларації з єдиного податку за 2 кв. 2016 року позивачем самостійно визначено до сплати єдиний податок у сумі 49 575,75 грн. Оскільки переплата податку за 1 кв. 2016 року становила 5 673,34 грн., то вказана сума переплати зменшена на відповідну суму податку та сплаті підлягала різниця податку у сумі 43 902,41 грн.
Сума єдиного податку у розмірі 43 800,00 грн. сплачена позивачем згідно платіжного доручення №102 від 18.08.2016 року з призначенням платежу :*101;2835306894;18050400; єдиний податок за 2 кв. 2016 року.
Недоплачена сума єдиного податку у розмірі 102,41 грн., у складі суми 200,00 грн. сплачена згідно платіжного № 108 від 07.12.2016 року після граничного терміну сплати 19.08.2016 року, внаслідок виявлення арифметичної помилки у розрахунку єдиного податку, призначення платежу: *;101; 2835306894; 18050400; Єдиний податок за 2 квартал 2016 року.
За таких обставин справи, гранична дата сплати єдиного податку у сумі 43 902,41 грн. припадає на 19.08.2016 року, оскільки була самостійно визначена позивачем у декларації з єдиного податку за 2 кв. 2016 року, яка зареєстрована у податковому органі 26.07.2016 року за №9129627682, а не як зазначено у розрахунку до податкового повідомлення-рішення - на 19.11.2015 року, згідно декларації за 3 кв. 2015 року.
Доводи апелянта стосовно відсутності інформації про зарахування коштів до бюджету згідно платіжного доручення № 1 від 29.09.2019 року про сплату єдиного податку у сумі 166 462 грн. спростовуються постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 року по справі №826/2301/16, яка набрала законної сили 03.11.2016 року.
Зазначеним рішенням суду підтверджено факт виконання позивачем свого зобов'язання зі сплати єдиного податку в сумі 166 462, 00 грн., відповідно до платіжного доручення №1 від 29.09.2015 року, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для формування вимоги про сплату боргу.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, слід погодитись з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0033831302 від 24.01.2018 року.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративний судом при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя О.М.Оксененко
суддя В.П.Мельничук