Справа № 640/10732/19 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
23 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 05 квітня 2019 року з інформації в електронному кабінеті Позивачка дізналася про виключення її з реєстру платників єдиного податку у зв'язку із наявністю податкового боргу; 17 квітня 2019 року Позивачка подала до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючу податкову декларацію; за результатами розгляду уточнюючої декларації було встановлено відсутність податкового боргу, проте Позивачку не було поновлено в реєстрі платників єдиного податку; як вбачається із листа податкового органу, анулювання реєстрації Позивачки платником єдиного податку було здійснено на підставі п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України у зв'язку із наявністю податкового боргу в розмірі 2255,95 грн. на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів; втім у Позивачки відсутній податковий борг станом на дату прийняття рішення ГУ ДПС у м. Києві № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року; до того ж відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України анулювання реєстрації платника єдиного податку можливо тільки після проведення перевірки та на підставі акту перевірки; втім Відповідач не надав Позивачці акту перевірки та не посилається на такий акт в своєму листі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі вказує на те, що у зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, ГУ ДФС у м. Києві керуючись п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України прийнято рішення № 531/26-50-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29 березня 2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01 квітня 2019 року. На момент винесення рішення 29 березня 2019 року в ІКП платника по єдиному податку наявний податковий борг в сумі 2255,95 грн. Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку 30 березня 2019 року було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України та повернуто зв'язку з закінченим терміну зберігання. Тобто, контролюючим органом вживалися всі дії щодо належного повідомлення Позивачки про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Також, разом з апеляційною скаргою представником Головного управління ДПС у м. Києві подано клопотання про заміну Відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, оскільки припинена діяльність органів Державної фіскальної служби України.
Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДФС у м. Києві про заміну Відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Водночас, установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відтак, вказаною особою підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни Відповідача її правонаступником.
Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну Відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.
Позивачкою відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення зупинено.
Витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином завірені копії рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року та акт перевірки на підставі якого було винесено рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року.
31 серпня 2020 року на виконання вказаної ухвали Головним управлінням ДПС у м. Києві надано до суду: копію рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 29.03.2019 року № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 .; копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з копією конверту з довідкою про вручення; доповідну записку від 25.03.2019 року № 7771/26-15-13-14-17.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення поновлено.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 2017 року Позивачка була зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис 2 068 000 0000 035027.
30 червня 2017 року Позивачка була взята на облік як платник податків у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
З 30 червня 2017 року Позивачка перебуває на спрощеній системі оподаткування, а саме: являється платником єдиного податку третьої групи за ставкою п'ять відсотків від доходу без реєстрації платником ПДВ.
16 травня 2019 року Позивачка звернулася до Відповідача із скаргою, в якій зазначила, що нею була отримана податкова вимога ГУ ДФС у м. Києві № 211370-17 від 06.11.2018 року, в якій повідомлялось про наявність у Позивачки боргу; втім станом на дату отримання податкової вимоги борг у Позивачки був відсутній; на підставі викладеного Позивачка просила податковий орган скасувати рішення про анулювання реєстрації її як платника єдиного податку та включити позивача до реєстру платників єдиного податку.
Листом (вих. № 64450/Ч/26-15-13-14-15 від 24 травня 2019 року) Відповідач повідомив Позивачку, що рішенням ГУ ДФС у м. Києві № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року була анульована реєстрація платником єдиного податку за наявність податкового боргу на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів у відповідності до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із таким рішенням Відповідача, Позивачка звернулась із відповідним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції у виходив того, що анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням податкового органу, прийнятого на підставі акта перевірки, проведеної таким податковим органом. Оскільки у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано належним чином завірені копії рішення ГУ ДФС у м. Києві № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29.03.2019 року, акт перевірки, то суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 291.2 ст. 292 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.4 ст. 291 ПК України встановлено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Зокрема, до третьої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 30 червня 2017 року Позивачка перебуває на спрощеній системі оподаткування, а саме: являється платником єдиного податку третьої групи за ставкою п'ять відсотків від доходу без реєстрації платником ПДВ.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (п. 294.1 ст. 294 ПК України).
Згідно із п.п. 295.3, 295.4 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Відповідно до п.п. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
При цьому, п.п. 14.1.175 ПК п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, законодавець зобов'язує платників єдиного податку, які мають податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що обсяг доходу Позивачки (база оподаткування) за перший квартал 2019 року становив 393790,00 грн.; загальний розмір належного до сплати податку становив 19689,50 грн. Вказаний податок був сплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 552 від 20.05.2019 року на суму 19689,50 грн.
Обсяг доходу Позивачки (база оподаткування) за 2018 рік становив 647634,98 грн.; загальний розмір належного до сплати податку становив 32381,75 грн. Вказаний податок був сплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 497 від 22.05.2018 року на суму 7240,00 грн., платіжним дорученням № 514 від 08.08.2018 року на суму 6407,00 грн., платіжним дорученням № 530 від 16.11.2018 року на суму 10796,00 грн., платіжним дорученням № 536 від 01.03.2019 року на суму 7899,10 грн., платіжним дорученням № 499 від 29.05.2018 року на суму 39,00 грн.
Обсяг доходу Позивачки(база оподаткування) за 2017 рік становив 159252,48 грн.; загальний розмір належного до сплати податку за 2017 рік становив 7962,62 грн. Вказаний податок був сплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 319 від 05.10.2017 на суму 2253,25 грн. та платіжним дорученням № 482 від 15.02.2018 року на суму 5709,40 грн.
Натомість, як вбачається із поданої Позивачкою уточнюючої податкової декларації за 2017 рік, вона зменшила суму, яка підлягала перерахуванню до бюджету (рядок 18 декларації) на 2253,23 грн.
При цьому, вказана уточнююча декларація була подана Позивачкою 17 квітня 2019 року, тобто після прийняття ГУ ДФС у м. Києві рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на момент прийняття спірного рішення у Позивачки обліковувався податковий борг.
Разом з тим, порядок анулювання реєстрації платників єдиного податку контролюючим органом врегульований ст. 299 ПК України.
Так, відповідно до п.п. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Іншими словами, в разі, коли платник податків, який має податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, не перейшов на сплату інших податків і зборів, як того вимагає п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України, податковий орган наділений правом анулювати реєстрацію платником єдиного податку.
При цьому, пунктом 299.11 статті 299 ПК України встановлено, що в разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже, з наведеного вбачається, що анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням податкового органу, прийнятого на підставі акта перевірки, проведеної таким податковим органом.
З наведеною нормою кореспондується п. 86.1 ст. 86 ПК України, який передбачає, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Так, на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року, Головним управлінням ДПС у м. Києві надано до суду: копію рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 29.03.2019 року № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 .; копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з копією конверту з довідкою про вручення; доповідну записку від 25.03.2019 року № 7771/26-15-13-14-17.
Як вбачається з копії рішення від 29.03.2019 року № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 виключена з Реєстру 31 березня 2019 року на підставі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу. Документи, які підтверджують наявність підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку - доповідна від 25 березня 2019 року № 7771/26-15-13-14-17.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, рішення від 29.03.2019 року № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку, було направлено на адресу ОСОБА_1 проте повернулось з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Як зазначено в рішення від 29.03.2019 року № 531/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку, документи, які підтверджують наявність підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку - доповідна від 25 березня 2019 року № 7771/26-15-13-14-17.
Зі змісту зазначеної доповідної записки вбачається, що управлінням податків і зборів з фізичних осіб проведено аналіз фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку, які мають заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів за період з 01.10.2018 року по 01.03.2019 року, у зв'язку з чим вони просять дозволу щодо проведення заходів по авалюванню реєстрації платників єдиного податку.
Проаналізувавши вказані документи, долучені Головним управлінням ДПС у м. Києві до матеріалів справи та норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що Відповідачем не було дотримано процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки відповідне рішення має бути прийняте саме на підставі акта перевірки, а не на підставі доповідної записки.
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.
При цьому, Відповідач, як орган публічної влади, не виконав покладений на нього законодавцем обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Суд першої інстанції при вирішенні даної справи правомірно врахував правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Проте, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції не доведено правомірність прийняття спірного рішення.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 802/2236/17-а.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко